Справа № 199/4686/24
(2/199/320/25)
Іменем України
15 січня 2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Богун О.О.
при секретареві Буточкіній М.К.
представника позивачів Приставки В.В.
представника відповідача Багдасарової В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Волос Олена Володимирівна, Глеюватська сільська рада, про скасування права власності та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, -
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Волос Олена Володимирівна, Глеюватська сільська рада, про скасування права власності та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилався на те, що 10 серпня 2022 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетрвоська була затверджена мирова угода. Відповідно до якої ОСОБА_1 погодилася на перерозподіл часток в домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу 64/100 частин житлового будинку від 13.12.2003, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гула М.К. та зареєстрованого в реєстрі під №5331.
03.04.2024 ОСОБА_1 стало відомо проте, що відповідачка здійснила реєстрацію права власності на житловий будинок під літ. А1, як закінчений будівництвом об'єкт загальною площею 26.5 кв.м., житлова площа 17,8 кв.м., прибудова а3, літня кухня Б1, навіс Ж1, замощення І, огорожа №3, водопровідний колодязь №6, ворота з хвірткою №7, зливна яма №8, зливна яма №9 за адресою: АДРЕСА_1 . Дана державна реєстрація здійснена державним реєстратором Волос О.В., Глеюватська сільська рада, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, розмір частки становить 1/1. Однак, відповідно до затвердженої мирової угоди , розмір частки становить 48/100 частин.
З цього приводу, 19.04.2024, позивач звернулася із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно. 25.04.2024 державним реєстратором прав на нерухоме майно Безпечною Г.Ю. було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви від 19.04.2024, оскільки було подано пакет документів не в повному обсязі.
Також підставою для зупинення стало те, що вразі наявного договору про поділ спільного майна чи відповідного договору про виділ внатурі часток із спільного майна - державна реєстрація прав проводиться з урахуванням ст.. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме - одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації.
Державним реєстратором при розгляді заяви позивача було встановлено факт про те, що в Державному реєстрі речових прав наявні відомості про вже зареєстроване право власності за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язали надати документи про присвоєння адреси новоствореному об'єкту нерухомого майна, відомосі про який отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Позивач наголошує на тому, що відповідач не здійснювала нове будівництво або реконструкцію вказаного домоволодіння та не вводила його в експлуатацію, а отже не мала права на припинення спільної власності на будинок.
Отже, своїми діями, відповідач з державним реєстратором Волос О.В., Глеюватською сільською радою порушили права ОСОБА_1 на право власності її частки в домоволодінні, що стаовить 52/100, визнавши право власності за відповідачем у розмірі 1/1 частині вказаного домоволодіння.
На підставі зазначеного та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить, скасувати право власності на житловий будинок під літ. А1 в розмірі 1/1 частки, загальною площею 26.5 кв.м., житлова площа 17,8 кв.м., прибудова а3, літня кухня Б1, навіс Ж1, замощення І, огорожа №3, водопровідний колодязь №6, ворота з хвірткою №7, зливна яма №8, зливна яма №9 за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:2696866112020, номер відомостей про речове прао:49360295 від 21.02.2023, проведеним державним реєстратором Волос О.В.. Глеюватська сільська рада; скасувати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Стягнути з відповідача судові витрати.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2024, вищезазначена цивільна справа надійшла в провадження судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Богун О.О.
Ухвалою від 24.07.2024 відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження по справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 23.09.2024, витребувано належним чином завірену копію матеріалів реєстраційної справи з додатками до неї.
Ухвалою від 25.11.2024 закрито підготовче провадження по справі та справа призначена до судового розгляду по суті позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягала.
Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечувала, надавши відзив на позов.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10 серпня 2022 року ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетрвоська була затверджена мирова угода. Відповідно до якої ОСОБА_1 погодилася на перерозподіл часток в домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу 64/100 частин житлового будинку від 13.12.2003, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гула М.К. та зареєстрованого в реєстрі під №5331.
03.04.2024 ОСОБА_1 стало відомо проте, що відповідачка здійснила реєстрацію права власності на житловий будинок під літ. А1, як закінчений будівництвом об'єкт загальною площею 26.5 кв.м., житлова площа 17,8 кв.м., прибудова а3, літня кухня Б1, навіс Ж1, замощення І, огорожа №3, водопровідний колодязь №6, ворота з хвірткою №7, зливна яма №8, зливна яма №9 за адресою: АДРЕСА_1 . Дана державна реєстрація здійснена державним реєстратором Волос О.В., Глеюватська сільська рада, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, розмір частки становить 1/1. Однак, відповідно до затвердженої мирової угоди , розмір частки становить 48/100 частин.
З цього приводу, 19.04.2024, позивач звернулася із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно. 25.04.2024 державним реєстратором прав на нерухоме майно Безпечною Г.Ю. було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви від 19.04.2024, оскільки було подано пакет документів не в повному обсязі.
Також підставою для зупинення стало те, що вразі наявного договору про поділ спільного майна чи відповідного договору про виділ внатурі часток із спільного майна - державна реєстрація прав проводиться з урахуванням ст.. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме - одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації.
Державним реєстратором при розгляді заяви позивача було встановлено факт про те, що в Державному реєстрі речових прав наявні відомості про вже зареєстроване право власності за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язали надати документи про присвоєння адреси новоствореному об'єкту нерухомого майна, відомосі про який отримано з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У частині першій статті 5 ЦПК Українипередбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Судувід 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції Українита статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свободгарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободповинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності(частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив'язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі, а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ЦПК Українивимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц).
Отже, суд приходить до висновку, що в даній цивільній справі вимоги які заявлені позивачем є неефективним способом захисту, що є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,256,258,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст.215,216 ЦК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор Волос Олена Володимирівна, Глеюватська сільська рада, про скасування права власності та скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після поверненн апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.
Суддя О.О.Богун
15.01.2025