ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2025Справа № 910/14409/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс»
про стягнення 1 227 662,16 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київхліб» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» про стягнення 1 227 662,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки товару № 29/08-1 від 29.08.2024.
Ухвалою суду від 27.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/14409/24; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонами строки для подачі своїх заяв по суті спору.
Відповідно до повідомлення про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи відповідачем ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 28.11.2024.
Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до частини 6 вказаної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у даній справі належним чином вручена відповідачу.
Після відкриття провадження у справі судом було виявлено, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб» подана без додержання вимог пунктів 5 та 8 частини 3 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем 30.01.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 04.02.2025 Господарським судом міста Києва продовжено розгляд справи № 910/14409/24.
Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 29.09.2024 укладено договір поставки товару № 29/08-1, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов'язався протягом усього терміну дії даного договору поставляти та передавати у власність відповідача визначений у розділі 2 товар, а відповідач зобов?язався приймати та оплачувати на умовах даного договору. Товар поставлений за даним договором використовується для організації харчування військовослужбовців, на виконання договорів на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних на 2024 рік укладених покупцем з Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (кінцевий споживач).
Згідно з пунктом 1.3 договору, первісний асортимент, найменування та ціна товару визначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, товаром за даним договором є: хліб та хлібобулочні вироби, в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною (відповідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору), що визначається товарно-транспортною накладною по формі № I-TТН (хліб) на кожну окрему партію товару.
Умовами пунктів 4.1. - 4.3. договору визначено, що відповідач оплачує поставлений позивачем товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом тридцяти днів з дня підписання ТТН. Пакування, доставка входять до ціни товару. Загальна вартість товару, що передається за цим договором складає суму всіх визначених у товарно-транспортних накладних вартостей партій товару. Оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури та ТТН. Вважається, що відповідач повністю виконає своє зобов'язання по передачі товару позивачу з моменту його надання в розпорядження позивачу за видатковою накладною. Датою постачання є дата підписання видаткової накладної уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Згідно з пунктом 5.1 договору, приймання - передача товару оформлюється ТТН в момент передачі товару відповідачу, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 3-х оригінальних примірниках: 1 примірник - відповідачу, 1 примірник - позивачу, 1 примірник - перевізнику.
Відповідно до пункту 9.1 договору, він вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2024 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 226 691,79 грн. (товарно-транспортні накладні наявні у матеріаліах справи).
Одночасно, судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 1 227 662,16 грн. Разом із тим, при дослідженні наявних у матеріалах справи товарно-трнаспортних накладних, Господарським судом міста Києва встановлено, що позивачем долучено деякі товарно-транспортні накладні у двох та трьох екземплярах.
Крім того, позивачем долучено товарно-транспортну накладну від 18.09.2024 за № 00667728 на суму 6 372,00 грн., яка судом не приймається, в якості доказу здійснення поставки відповідачу на виконання умов договору поставки товару від 29.04.2024 № 29/08-1, оскільки, у даній товарно-транспортній накладній зазначено інший договір, зокрема: договір № А29/08 ПДЗ від 29.08.2024.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою пункту 4.1. договору визначено, що відповідач оплачує поставлений позивачем товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом тридцяти днів з дня підписання ТТН.
Судом встановлено, що відповідачем оплату поставленого товару не здійснено. Протилежного суду не доведено, доказів оплати відповідачем до суду не подано.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені у розмірі 1 226 691,79 грн, а тому підлягають задоволенню в цій частині.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомсервіс» (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 21, офіс 402; ідентифікаційний номер 39927581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб» (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, 64; ідентифікаційний номер 44375369) 1 226 691,79 грн грн. основного боргу та 14 720,32 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк