вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2025 р. Справа№ 910/5809/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Левковська К.Ю.,
від відповідача - Курдюмов М.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5809/24 (суддя Літвінова М.Є., повний текст складено 26.09.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 546 386, 87 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 546 386,87 грн, з яких сума 3 % річних у розмірі 215 883, 15 грн та інфляційні втрати у розмірі 330 503, 72 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішеннями Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та 23.03.2023 у справах №910/9098/22 та №910/13735/22 судами встановлено, що строк виконання зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії по Договору № 1521/01 від 26.12.2019 настав, стягнуто з відповідача основну заборгованість. Однак, відповідачем вчасно не виконано грошові зобов'язання, а тому позивач просить суд нарахувати 3 % річних та інфляційні втрати з оплати основного боргу за період жовтня 2021 року, лютого - червня 2022 року до 02.05.2024 у вказаних вище розмірах.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5809/24 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 546 228 (п'ятсот сорок шість тисяч двісті двадцять вісім) грн 18 коп, з яких: 3 % річних у розмірі 215 724 (двісті п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 46 коп, інфляційні втрати у розмірі 330 503 (триста тридцять тисяч п'ятсот три) грн 72 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 193 (вісім тисяч сто дев'яносто три) грн 42 коп.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з наявності підстав для стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання ДП "Гарантований покупець" за період після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.
Скаржник вказує про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних, з посиланням при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
26.12.2019 між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець - за договором) та ТОВ "Енерджі Солар Істейт" (продавець за "зеленим" тарифом - за договором) був укладений Договір № 1521/01 (далі - договір).
За цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору, продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з п. 2.4 договору, сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.
Згідно з п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
Крім того, 26.02.2021 сторони уклали Додаткову угоду від 26.02.2021 №857/01/21 до договору від 26 грудня 2019 року № 1521/01, в якій, серед іншого, дійшли згоди викласти пункт 3.3 договору у новій редакції, а саме: « 3.3. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами».
На виконання умов Договору відповідач в період 2021-2022 придбав у позивача на умовах договору, електричну енергію на загальну суму 23 612 079,74 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 від 31.01.2021 на суму 578 172,59 грн, за лютий 2021 від 28.02.2021 на суму 1 026 375,60 грн, за березень 2021 від 31.03.2021 на суму 1 886 306,39 грн, за квітень 2021 від 30.04.2021 на суму 1 972 093,90 грн, за травень 2021 від 31.05.2021 на суму 2 905. 369,16 грн, за липень 2021 від 31.07.2021 на суму 3 098 335,85 грн, за жовтень 2021 від 31.10.2021 на суму 1 747 606,93 грн, за лютий 2022 від 28.02.2022 на суму 903. 956,42 грн, за березень 2022 від 31.03.2022 на суму 1 949 290,45 грн., за квітень 2022 від 30.04.2022 на суму 1 823 703,22 грн, за травень 2022 від 31.05.2022 на суму 2 762 508,83 грн, за червень 2022 від 30.06.2022 на суму 2 958 360,40 грн.
Відповідач електричну енергію, вироблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії оплатив не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/9098/22 провадження у справі в частині стягнення 2 171 978,75 грн закрито. Решту вимог задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" заборгованість в сумі 6 244 800,58 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 93 672,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 рішення змінено в частині стягнення 496 516,26 грн заборгованості і провадження в цій частині вимог закрито. В решті рішення залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у наступній редакції:
« 1. Провадження у справі в частині стягнення 2 668 495,01 (два мільйони шістсот шістдесят вісім гривень чотириста дев'яносто п'ять гривень одну копійку) грн - закрити.
2. Решту вимог задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, місто Підгородне, вул. Коротка, буд. 46, ідентифікаційний код 42226449) заборгованість в сумі 5 748 284,32 (п'ять мільйонів сімсот сорок вісім тисяч двісті вісімдесят чотири гривні тридцять дві копійки) грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 93 672,00 (дев'яносто три тисячі шістсот сімдесят дві гривні нуль копійок) грн.
Постановою Верховного Суду від 04.07.2024 по справі № 910/9098/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/9098/22 залишено без змін.
В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/13735/22 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено інфляційні втрати в сумі 473 046,72 грн. 3% річних в сумі 79 101,46 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 8 282,22 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар Істейт" та Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/13735/22 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі № 910/13735/22 залишено без змін.
Під час розгляду вказаних справ було встановлено факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої у березні, квітні, травні, липні, жовтні 2021 року та у період з лютого по червень 2022 року за умовами Договору електричної енергії.
Також, встановлено настання строку виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Отже, наведені вище обставини, встановлені у вказаних судових рішеннях, зокрема, щодо настання строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем, а також допущення прострочення, не потребують повторного доведення при розгляді даної справи.
Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання з оплати вартості придбаної електричної енергії, згідно актів купівлі - продажу електроенергії за жовтень 2021 року; за лютий 2022 року; за березень 2022 року; за квітень 2022 року; за травень 2022 року; за червень 2022 року виконав з порушенням строків, встановлених договором та Порядком, що підтверджується платіжними інструкціями, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання ДП "Гарантований покупець" за період з 11 лютого 2023 року по 02 травня 2024 року.
Як вже вказувалося, місцевим господарським судом вказані вимоги задоволено частково.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань після прийняття судових рішень про стягнення, зокрема, заборгованості.
Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Кінцевою датою розрахунків у справі №910/13735/22 є 10.02.2023.
У даній справі позивачем здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання ДП "Гарантований покупець" за період з 11.02.2023 по 02.05.2024.
Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду в частині обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 215 724, 46 грн. та інфляційних втрат в сумі 330 503, 72 грн., визнається колегією суддів правильним.
Стосовно доводів скаржника про необхідність зменшення розміру 3% річних, з посиланням при цьому на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, слід зазначити наступне.
Так, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Так, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема критеріїв розумності, справедливості та пропорційності.
При цьому, Велика Палата у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Водночас у справі, яка переглядається, відсотки річних було стягнуто у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 %. Також, суд апеляційної інстанції не встановив відповідних до справи № 902/417/18 обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних (40 і 96 % річних).
Колегія суддів вважає помилковим висновок скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру 3 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір задоволених відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), наведені відповідачем доводи не можуть бути підставою для зменшення розміру 3 % річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі №910/5809/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 10.02.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук