печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3221/25-к
пр. 1-кс-5120/25
10 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яке подано в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі №757/51423/24-к у кримінальному провадженні №6202300000000986 від 07.11.2023, на майно, -
13.01.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яке подано в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту, що накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі №757/51423/24-к у кримінальному провадженні №6202300000000986 від 07.11.2023, на майно.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, на необґрунтованість та безпідставність накладення арешту на майно, а відтак наявні підстави для скасування арешту майна.
Представник заявника подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор/слідчий в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Частиною 2 статті 174 КПК України передбачено, що про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що у провадженні Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 6202300000000986 від 07.11.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2024 (справа № 757/51423/24-к) накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку 27.09.2024 з 07 год 05 хв по 11 год 33 хв на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 16.09.2024 у справі № 757/40762/24-к, у кримінальному провадженні № 62023000000000986 від 07.11.2023, у житловому будинку АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , а саме:
1.договір купівлі-продажу транспортного засобу №1841/2024/4431754 від 10.04.2024;
2.договір дарування квартири від 19.04.2024 НТЕ 340301;
3.договір дарування земельної ділянки від 01.02.2023 НЦЕ 210554;
4.копія картки платника податків та копія паспорта ОСОБА_6 ;
5.договір купівлі-продажу транспортного засобу №АІ0000032 від 14.11.2022;
6.акт огляду реалізованого транспортного засобу №7335/22/000017;
7.видаткова накладна №РН0000496 від 15.11.2022;
8.договір купівлі-продажу транспортного засобу №1841/2024/4431587 від 10.04.2024;
9.договір купівлі-продажу/поставки автомобіля №ИЖ-001623 від 12.01.2023;
10.видаткова накладна №ИЖ-001623 від 20.02.2023;
11.акт прийому-передачі та акт огляду реалізованого транспортного засобу від 20.03.2023;
12.договір про наміри щодо купівлі нерухомого майна від 07.12.2022;
13.проект договір купівлі-продажу земельної ділянки та розташованій на ній житлового будинку від 16.12.2022;
14.рахунок №SC-3325 від 07.09.2023;
15.рахунок №ССК-У-006549 від 14.09.2023;
16.оригінал розписки ОСОБА_7 про отримання грошових коштів у розмірі 90 000 доларів США в якості оплати вартості квартири АДРЕСА_2 , 98 метрів квадратних від 15.09.2023 та копія паспорта ОСОБА_7 .
17.мобільний телефон iPhone 15 чорного кольору в чохлі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 .
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, приходить до висновку про наявність у адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2024 р. задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, суд виходив з того, що арешт необхідний з метою забезпечення речових доказів.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують, що в подальшому в застосуванні арешту в рамках кримінального провадження відпала потреба, враховуючи, що слідчому судді не надано жодної актуальної інформації щодо стану кримінального провадження, та окрім цього надано ухвали про накладення арешту майна, яка знеособлена, а відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання представника Київської міської ради та Печерької районної в місті Києві державної адміністрації - ОСОБА_9 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва по справі №757/77/20-к у кримінальному провадженні №1201900060005414, на майно, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1