03.02.2025 Справа № 756/1358/25
Справа № 756/1358/25
1-кс/756/296/25
03.02.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в місті Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12024100050003385 від 26.10.2024 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього ж міста ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно), раніше неодноразово судимого,
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
підозрюваний ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7 ,
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді в рамках кримінального провадження №12024100050003385 від 26.10.2024 з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів.
З клопотання слідує, що Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024100050003385 від 26.10.2024 за підозрою, серед інших, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
Слідчий у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисного пошкодження чужого майна, шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
Обгрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на те, що 27.01.2025 підозрюваним повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, та з огляду на обсяг матеріалів досудового розслідування, досудове розслідування не можливо закінчити до закінчення строку дії попередньої ухвали місцевого суду від 02.01.2025. При цьому, ризики, передбачені ст. 177 КПК України та встановлені у ході досудового розслідування, що виправдовують застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не зменшилися та продовжують існувати, а відтак виникла необхідність у продовженні тримання останнього під вартою, оскільки запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не можливо.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши при цьому, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки ризики у кримінальному провадженні не перестали існувати.
Захисник ОСОБА_7 , з огляду на необгрунтованість ризиків просила змінити застосований стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
02.1.2025.2024 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою до 6.02.2025 включно.
27.01.2025 стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до положень статей 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування у строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
При дослідженні клопотання слідчим суддею встановлено, що, обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, сторона обвинувачення посилається на те, що «вина підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України повністю підтверджується зібраними матеріалами досудового слідства».
Разом із цим, відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Твердження сторони обвинувачення про підтвердження наявності вини ОСОБА_6 суперечить як вимогам національного законодавства, так і міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України ураховується при застосуванні норм кримінального процесуального законодавства України, так як п. 2 ст. 6 Конвенції забороняє передчасне вираження судом думки про те, що той «кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення», є винним або винною, до того, як це буде доведено відповідно до закону (рішення ЄСПЛ у справах «Мінеллі проти Швейцарії» від 25.03.1983, «Пеша проти Хорватії» від 08.04.2010). Право на презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява державного посадовця щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, відображає думку про її вину до того, як її буде доведено відповідно до закону. Навіть за відсутності будь-якого формального висновку достатньо того, що існують певні міркування, які дозволяють припустити, що суд або посадова особа вважають особу, яка обвинувачується, винною. Необхідно встановити принципову відмінність між твердженням про те, що хтось тільки підозрюється у вчиненні злочину, та чіткою заявою, що особа вчинила злочин, за відсутності остаточного вироку.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на важливості вибору державними посадовцями слів у своїх заявах до судового розгляду та визнання особи винною у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень (рішення у справах «Бьомер проти Німеччини» від 03.10.2002, «Нештяк проти Словаччини» від 27.02.2007, «Лада проти України» від 06.02.2018).
Щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 інкримінованого злочин, то слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при постановленні ухвал про застосування та продовження строку застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Зі змісту клопотання вбачається, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, органу досудового розслідування необхідно виконати вимоги, передбачені ст. 290 КПК України, а саме забезпечити підозрюваному та його захиснику доступ до матеріалів досудового розслідування; ознайомити підозрюваного та його захисника із матеріалами досудового розслідування.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_6 може вчинити направлені на переховування від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_6 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
При цьому слідчий суддя зважив і на доводи сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Приймаючи рішення щодо строку, на який слід продовжити тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою слідчий суддя відмічає, що відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При цьому, Закон не містить застережень щодо того, що такий строк має обов'язково враховуватись в строк, який обчислюється відповідно до вимог ст. 219 КПК України. Невключення у строки, передбачені цією статтею строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не свідчить про неможливість продовження слідчим суддею строку тримання підозрюваного під вартою.
КПК України містить застереження виключно щодо сукупного строку тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування, який не повинен перевищувати дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ч. 3 ст. 197 КПК України), однак не щодо можливості або неможливості продовження строку тримання особи під вартою під вартою в період, визначений ч. 5 ст. 219 КПК України.
До того ж, враховуючи приписи ч. 6 ст. 199 КПК України, а також те, що на момент розгляду клопотання сукупний строк тримання підозрюваного ОСОБА_6 не перевищує граничний строк, визначений ч. 3 ст. 197 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою на строк 60 днів, а в разі здійснення прокурором в межах вказаного строку дій, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, - до вирішення питання судом про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу під час проведення підготовчого судового провадження, що не може перевищувати 18.08.2024 включно, буде відповідати вимогам КПК України.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведених у клопотанні мотивів.
При визначенні ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_6 , дані про особу, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про яку порушує питання у клопотання сторона обвинувачення, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186, 193-196, 205, 208, 309, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12024100050003385 від 26.10.2024 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а в разі здійснення прокурором в межах вказаного строку дій, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, - до вирішення питання судом про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу під час проведення підготовчого судового провадження, що не може перевищувати 03.04.2025 включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, зобов'язавши ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчих СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, у провадженні яких перебуває дане кримінальне провадження, до процесуальних керівників, які здійснюють процесуальне керівництво, а також до слідчого судді, суду та виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (перебування) та/або місця роботи.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Термін обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строку визначеного ч. 7 ст. 194 КПК України, але не більше ніж на строк 2 місяці.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у розмірі, визначеному даною ухвалою, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_4 та повідомити усно і письмово прокурора та Оболонський районний суд міста Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти останній зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_9 вважається таким щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1