Справа № 709/38/25
11 лютого 2025 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Романової О.Г.,
за участі
секретаря судового засідання - Данілової О.С.,
представника позивача - Солода В.М.,
представника відповідача - Макогін І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського ВПД № 2 (Чорнобай) Золотоніського РВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого сержанта поліції Лисенка Є.В., Головного управління Національної поліції в Черкаській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3790464 від 04 січня 2025 року, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із адміністративним позовом до поліцейського ВПД № 2 (Чорнобай) Золотоніського РВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого сержанта поліції Лисенка Є.В., адреса: вул. Центральна, 216, с-ще Чорнобай, Золотоніський район, Черкаська область, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, адреса: вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 40108667, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3790464 від 04 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що постановою поліцейського ВПД № 2 (Чорнобай) Золотоніського РВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого сержанта поліції Лисенка Є.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3790464 від 04 січня 2025 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн.
Так, 04 січня 2025 року близько 18:00 год. позивача зупинили працівники поліції та вказали, що на авто не працює лампочка освітлення заднього номерного знаку. Позивач пояснював працівникам поліції, що коли виїжджав з дому то все працювало, але враховуючи стан дорожнього покриття (ями), при в'їзді автомобіля в яму лампочка і перестала працювати. При цьому, керуючи автомобілем, позивач не міг цього побачити, а на панелі приборів ця несправність не відображається. Таким чином, прямого умислу на вчинення правопорушення у позивача не було.
Позивач не заперечує факт відсутності освітлення номерного знаку, проте, вказує, що автомобіль у той день був у справному стані та з наявністю освітлення номерного знаку. Вказану несправність позивач усунув в той же день, 04 січня 2025 року.
Згідно з п. 31.5 Правил дорожнього руху в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п. 31.4 цих правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п.п. 9.9 і 9.11 цих Правил.
У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п. 31.4.7 («ї», «д» - у складі автопоїзда) подальший їх рух заборонено до усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми законодавства, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів умисного вчинення правопорушення, оскільки позивач наполягає на виникненні технічної несправності вже під час руху транспортного засобу, а також відсутність доказів невиконання останнім п. 31.5 Правил дорожнього руху, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
21 січня 2025 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області Макогін І.В. надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останні виклали свої заперечення з приводу позовних вимог.
Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04 січня 2025 року серії ЕНА № 3790464 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 04 січня 2025 року о 18:24 год., в с-щі Чорнобай, вул. Центральна, 221, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у якого задній номерний знак не підсвічувався в темну пору доби, чим порушив п. 2.9 в Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Представник відповідача Макогін І.В. зазначає про те, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства та є законною та обґрунтованою.
Посилання ж позивача на п. 31.5 Правил дорожнього руху, а саме, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п. 31.4 цих правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог п.п. 9.9 і 9.11 цих правил є помилковим, оскільки у п. 31.4 Правил дорожнього руху відсутнє посилання на неосвітлений номерний знак у темну пору доби.
Крім цього, посилання позивача на неумисне вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, не звільняє останнього від відповідальності, оскільки суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми законодавства, представник відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області Макогін І.В. просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні представник позивача Солод В.М. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві. Акцентував увагу на тому, що відповідачем не доведено наявність у позивача умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, оскільки автомобіль позивача на початку руху перебував у справному стані, під час руху по автодорозі з незадовільним покриттям (ямами) у нього перестала світити лампочка, вказану неполадку, керуючи транспортним засобом, останній не міг побачити та вчасно її усунути. В цей же день позивач усунув несправність.
У судовому засіданні представник відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області Макогін І.В. у задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву. На твердження представника позивача щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме суб'єктивної сторони, пояснила, що суб'єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення передбачає наявність вини як у формі умислу, так й формі необережності. Позивач під час руху транспортним засобом повинен дотримуватися п. 2.3 б ПДР України, а саме стежити за технічним станом транспортного засобу.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причину не явки суду не повідомив.
У судове засідання відповідач поліцейський ВПД № 2 (Чорнобай) Золотоніського РВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області старший сержант поліції Лисенко Є.В. не з'явився, направив до суду заяву, відповідно до якої розгляд справи просив проводити за його відсутності. Повідомив суд, що заперечує проти задоволення позовних вимог у зв'язку із їх безпідставністю.
Суд, радячись на місці, ухвалив: справу розглядати у відсутності позивача, інтереси якого в судовому засіданні представляє представник та відповідача поліцейського ВПД № 2 (Чорнобай) Золотоніського РВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого сержанта поліції Лисенка Є.В.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові КАС ВС від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а, посадова особа органу, який є суб'єктом владних повноважень не може виступати самостійним відповідачем у справах про оскарження рішення такого органу. Належним відповідачем у таких справах є саме відповідний орган на якого покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи ту обставину, що поліцейський ВПД № 2 (Чорнобай) Золотоніського РВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області старший сержант поліції Лисенко Є.В. являється посадовою особою відокремленого структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Черкаській області, належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Черкаській області.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до відомостям, які містяться в оскаржуваній постанові, остання винесена 04 січня 2025 року, а позивач звернувся до суду 14 січня 2025 року.
Отже, десятиденний строк оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України, був дотриманий позивачем.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина п'ята статті 14 ЗУ «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п. 1.3 та п. 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п. 2.9 в ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що, зокрема, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП України визначено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04 січня 2025 року серії ЕНА № 3790464 ОСОБА_1 04 січня 2025 року о 18:24 год. в с-щі Чорнобай, вул. Центральна, 221, керував транспортним засобом, у якого задній номерний знак не підсвічувався у темну пору доби, чим порушив п. 2.9 в ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. За дане правопорушення на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у розмірі 1190,00 грн.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні був оглянутий та досліджений відеозапис з камери нагрудного реєстратора працівника поліції, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R, який є додатком до постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 січня 2025 року серії ЕНА № 3790464 та відповідно до якого ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та той факт, що у нього не працювала підсвітка заднього номерного знаку авто. Вказував, що може полагодити несправність на місці зупинки автомобіля.
Приписами п. 31.5 ПДР, на які посилається позивач, визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Проте, у пункті 31.4 ПДР відсутні посилання на технічні несправності і невідповідності викладені в п.2.9 «в» ПДР, а саме неосвітлений номерний знак.
Вказана позиція міститься у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (справа № 740/7879/23).
Крім цього, суд погоджується із твердженнями представника відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області Макогін І.В., щодо того, що неумисне вчинення правопорушення не звільняє позивача від відповідальності, оскільки суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Відповідно до положень п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Отже, позивач здійснюючи рух зобов'язаний був стежити за технічним станом транспортного засобу.
Положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04 січня 2025 року серії ЕНА № 3790464 відсутні. На підставі вищевикладеного рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 73,74,77, 241-246, 286 КАС України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського ВПД № 2 (Чорнобай) Золотоніського РВП Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшого сержанта поліції Лисенка Є.В., Головного управління Національної поліції в Черкаській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3790464 від 04 січня 2025 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Романова