10 лютого 2025 року
м. Київ
справа №140/2893/24
адміністративне провадження №К/990/1551/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 140/2893/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20 лютого 2024 року №1965409427 про відмову у переведенні позивачки на пенсію за віком згідно із Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести позивачку на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII з часу звернення із заявою (з 13 лютого 2024 року) з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 13 лютого 2024 року №7 та №8, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби у Волинській області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 140/2893/24, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20 лютого 2024 року №1965409427. Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 13 лютого 2024 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 140/2893/24 скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з судовими рішенням першої та апеляційної інстанцій, позивачка направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 140/289324, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліку шляхом надання до суду касаційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 січня 2025 року скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги та докази сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як підставу касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).
Предметом розгляду даної справи є питання можливості при переведенні з пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України №3723-ХІІ та Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №899-VІІІ врахування довідок про складові заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, необхідних для розрахунку такої пенсії.
Обґрунтовуючи наявність підстави оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 140/2893/24, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Крім того, касаційна скарга містить посилання й на інші порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підставу на якій подано касаційну скаргу у справі № 140/2893/24, колегія суддів вважає за необхідне здійснити касаційний перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328-331, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі № 140/2893/24.
Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду справу № 140/2893/24.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Установити учасникам справи строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т.Г. Стрелець
Судді Н.В. Коваленко
С.Г. Стеценко