10 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/6426/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року (суддя Новікова І.В.)
у справі №280/6426/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №083250007719 від 20.06.2024 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років позивачці;
- зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, позивачці, періоди роботи згідно записів, що містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 , а саме: з 28.07.1987 по 19.03.2002;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 13.06.2024, про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці протиправно відмовлено у призначенні пенсії. Позивачка зазначає, що органом ПФУ протиправно та необґрунтовано, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно записів, що містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 , а саме: з 28.07.1987 по 19.03.2002.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом виходив з того, що відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення). Позивачкою ані до матеріалів справи, ані до органу ПФУ не надано довідки на підтвердження того, що у період з 28.07.1987 по 19.03.2002 судна, на яких вона працювала, не відносилися до портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення. Тоді як встановлення таких обставин є обов'язковим для вирішення питання про зарахування періоду роботи до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивачка вказує, що з записів її трудової книжки, які стосуються спірного періоду, вбачається, що вони містять усі необхідні записи про роботу. Зазначає, що доказів того, що її трудова книжка містить неправдиві або недостовірні відомості, немає. Вважає, що трудова книжка та відповіді Комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» містять необхідну і достатню інформацію для підтвердження спеціального стажу роботи позивачки за спірний період, що надає їй право на пенсію за вислугу років. Звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, які містяться у її трудовій книжці.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13.06.2024 позивачка звернулася до органів ПФУ з питання призначення їй пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 20.06.2024 №083250007719 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю спеціального стажу.
При цьому, у спірному рішенні зазначено, що до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано період роботи з 28.07.1987 по 19.03.2002, оскільки відсутня інформація, що заявниці оплата праці проводилася за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського і річкового флоту.
Позивачка не погодившись із таким рішенням, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до пункту «д» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (згідно Рішення Конституційного Суду №2-р/2019 від 04.06.2019) плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
За правилами ст.56 цього Закону до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Згідно з абз. 1 пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи).
Відповідно до п.2.4 цього ж Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В даному випадку, спірним рішенням від 20.06.2024 №083250007719 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю спеціального стажу. При цьому пенсійним органом у цьому рішенні вказано, що до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, позивачці не зараховано період роботи з 28.07.1987 по 19.03.2002 із зазначенням причини: відсутня інформація, що заявниці оплата праці проводилася за ставками та посадовими окладами, затвердженими для членів екіпажів морського і річкового флоту.
Виходячи з наведеного правового регулювання в контексті спірних відносин, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені пенсійним органом підстави відмови в призначенні позивачці пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту «д» статті 55 Закону №1788-XII жодним чином не узгоджуються з нормами діючого пенсійного законодавства, оскільки такі не ставлять в залежність обчислення відповідного стажу роботи від норми оплати праці.
Фактично інформація, яку відповідач вважає визначальною для зарахування періоду роботи позивачки до спеціального стажу, не є такою, що підтверджує стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, про яку просить позивачка.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, означене питання не з'ясував, в той же час встановив обставини, які не покладались в основу оскаржуваного рішення пенсійного органу і стосовно яких у відповідача не було жодних зауважень і сумнівів.
Як свідчать записи в трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 , позивачка у спірний період з 28.07.1987 по 19.03.2002 працювала в Азовському морському пароплавстві на посадах буфетниця, буфетниця - повар, буфетниця - днювальна на морських суднах - теплоходах.
Віднесення позивачки до плавскладу морського флоту, що відповідно до п. «д» ст. 55 Закону №1788-XII дає підстави для призначення пенсії за вислугу років, відповідачем не заперечується. Також матеріали справи не містять доказів, які б спростовували наявний у позивачки спеціальний стаж роботи.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне рішення пенсійного органу від 20.06.2024 №083250007719 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів враховує, що згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст. 139 КАС України).
Відповідно до матеріалів справи, позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн за подання адміністративного позову.
Також, матеріалами справи підтверджено сплату позивачкою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.
Таким чином, наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат позивачки зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі №280/6426/24 скасувати, прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №083250007719 від 20.06.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту «д» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи згідно записів, що містяться в трудовій книжці НОМЕР_1 , а саме: з 28.07.1987 по 19.03.2002.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2024 про призначення пенсії за вислугу років та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій постанові.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко