07 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6166/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді - Казанчук Г.П. розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Дубовенко Вікторію Ігорівну, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 20.04.2022 року по 09.07.2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 20.04.2022 року по 09.07.2024 року.
Позов мотивовано тим, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 20.04.2022 року по 29.05.2023 року, проте під час проходження служби йому не нараховувалось в належному розмірі грошове забезпечення. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року по справі № 340/7056/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити відповідне грошове зобов'язання, на виконання якого позивачу виплачена сума 90852,25 грн. При цьому, у день розрахунку позивачу не нарахована та не виплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь за час затримки виплати, а тому позивач звернувся в суд з даним позовом.
Ухвалою судді від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій. Вказаною ухвалою суддя встановила відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подано.
У період з 30.10.2024 по 01.11.2024, 13.12.2024, з 16.12.2024 по 24.12.2024, 30.12.2024, 03.01.2025, 16.01.2025 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Дослідивши докази і письмові пояснення по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 20.04.2022 року по 29.05.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22.05.2023 року № 67/РС солдата ОСОБА_1 , звільнено у запас Зборойних Сил України за підпунктом Б п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2023 року № 149 солдата ОСОБА_1 з 29.05.2023 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення (а.с.7).
Оскільки станом на день виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунку, той звернувся до суду з відповідним позовом.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року по справі № 340/7056/23:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 20.04.2022 року по 29.05.2023 року без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 20.04.2022 по 29.05.2023 з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
На виконання рішень суду відповідач 09.07.2024 року перерахував на картковий рахунок позивача 90852,25 грн. (а.с.16).
У день виплати грошового забезпечення відповідач не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення.
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III).
Згідно зі статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.
Також у справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Цей висновок був повторений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21 та підтриманий у постанові Верховного Суду від 28.10.2024 року у справі № 420/2598/24.
Окрім іншого, у постанові Верховного Суду від 28.10.2024 року у справі № 420/2598/24 зроблені висновки про те, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Відтак, застосовуючи висновки Верховного Суду, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум в повному розмірі грошового забезпечення за період з 20.04.2022 по 29.05.2023 у зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (справа №340/7056/23), суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Як встановлено вище, відповідач на виконання рішень суду у справі №340/7056/23 перерахував 09.07.2024 року на картковий рахунок позивача 90852,25 грн. (а.с.16), однак у день виплати грошового забезпечення відповідач не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно до частин 1, 3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки всупереч статті 4 Закону № 2050-ІІІ не здійснив нарахування та виплату компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати основної суми доходу.
З огляду на викладене, враховуючи висновки Верховного Суду та встановлені судом у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 90, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати в повному розмірі грошового забезпечення за період з 20.04.2022 року по 29.05.2023 року, виплаченого 09.07.2024 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати в повному розмірі грошового забезпечення за період з 20.04.2022 року по 29.05.2023 року за весь час такої затримки виплати по день фактичної виплати - 09.07.2024 року.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК