07 лютого 2025 року Справа № 280/11723/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник Бізденежний Сергій Романович (69095, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 109, оф. 307) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,
18 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій (код юридичної особи ВП 44118663) №0005278-1304-0801 від 28.08.2024, прийнятої щодо ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нею 14.12.2024 отримано податкову вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області №0005278-1304-0801 від 28.08.2024 про наявність податкового боргу за єдиним податком в розмірі 8497,20 грн. станом на 27.08.2024. Позивач зазначає, що вона зареєстрована, як фізична особа-підприємець 23.07.2021. В цю ж саму дату вона взята на податковий облік, як платник єдиного податку III групи 5%. В період дії воєнного стану була переведена на оподаткування 2% до 31.07.2023, а далі - на 5%. Позивач 14.11.2024 отримала лист від 31.10.2024, де відповідачем зазначено про наявність боргу згідно даних інтегрованих карток ІКС «Податковий блок» з 19.08.2024. Згідно змісту вказаного листа, самим відповідачем визнається про необґрунтованість виникнення вказаного боргу, через не заповнення позивачкою значення рядків декларації платника єдиного податку ФОП №9217039166 від 01.08.2024. При цьому мова йшла про рядки декларації сплати єдиного податку за попередній період 1 квартал 2024 року (тоді коли цей рядок декларації є не обов'язковим до заповнення й не впливає жодним чином на загальну суму оподаткування (а саме, 5%) від задекларованої суми доходу за звітний період) у декларації за півріччя 2024 року за наростаючим підсумком з початку податкового року (як в контексті отриманих доходів, так і необхідної суми податку, що підлягає сплаті до бюджету). У вказаному листі, серед іншого, було зазначено про наявність податкової вимоги, проте тексту податкової вимоги додано не було попри зазначення позивачем про не направлення їй податкової вимоги. Позивач не погоджується із нарахованим податковим боргом в повному обсязі, оскільки добросовісно і в належні терміни сплачувала єдиний податок. Відтак, на думку позивача, оскаржувана податкова вимога підлягає скасуванню
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Представником відповідача 24.01.2025 до суду надано відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що внаслідок невірного заповнення позивачем податкової звітності відбулося викривлення інформації в інтегрованій картці платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та нараховано заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб. У зв'язку із наявністю податкової заборгованості за самостійно визначеними позивачем податковими зобов'язаннями відповідачем 28.08.2024 сформовано податкову вимогу №0005278-1304-0801, яка направлялася позивачу засобами поштового зв'язку, але була повернута на адресу відповідач «за закінченням терміну зберігання». Податкова вимога від 28.08.2024 №0005278-1304-080 сформована та направлена позивачу з дотриманням вимог податкового законодавства. Відповідач заперечує проти заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу по справі в повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову.
27 січня 2025 року представником позивач надано до суду відповідь на відзив. Представник позивача вказує на те, що відповідачем не направлено копії доказів, які були витребувані судом на підставі ухвали суду від 23.12.2024 позивачу, відповідно такі докази не можуть бути враховані судом. Також, представник позивача наголошує на тому, що відповідачем порушено строки подання відзиву на позов, які були встановлені ухвалою суду від 23.12.2024. Також, на переконання представника позивача відповідачем невірно зазначені обставини справи, а деякі перекручені. Зі змісту п.296.7 ст. 296 ПК України не випливає обов'язок платника податків зазначати суму раніше сплаченого єдиного податку, а лише зобов'язує зазначати дохід отриманий платником податку за звітний період за наростаючим підсумком. Тобто, у піврічній декларації за 2024 рік слід зазначити піврічний дохід за 2024 рік, а ІІІ квартали 2023 року - відповідно 9 місяців 2023 року. Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем п.296.7 ст. 296 ПК України є надуманими у розрізі зазначення позивачем даних декларації (саме не заповнення рядку 13 - щодо даних розміру раніше сплачених розміру єдиного податку). Не заповнення позивачем рядка 13 (щодо даних розміру раніше сплачених розміру єдиного податку) жодним чином не впливає на розмір єдиного податку, який підлягає сплаті платником податку за вказаний у декларації періоді. Представник позивача наполягає на задоволенні позову.
На адресу суду 06.02.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача наголошує на тому, що позивачем самостійно визначено суму податкових зобов'язань та просить відмовити у задоволенні позову.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач - ОСОБА_1 22.07.2021 зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер запису: 2010350000000019243).
Види діяльності: 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність (основний); 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок.
Позивача взято на податковий облік 22.07.2021 як платник єдиного податку III групи 5%. В період дії воєнного стану була переведена на ставку оподаткування 2% до 31.07.2023, а з 01.08.2023 знову на 5%.
08 січня 2024 року ФОП ОСОБА_1 подано декларацію платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за 2023 рік. Так, в рядку 08 «загальна сума доходу за звітний (податковий) період» вказано «334 171,37 грн», в рядку 11 «сума податку за ставкою 5%» - «16708,57 грн», рядок 13 «нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду)» не заповнено, в рядку 14.1 «сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду (рядок 12 - рядок 13)» - «16708,57 грн», рядок 14.2 «позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (рядок 04 колонки 3 розділу ІІ додатку 2)» не заповнено, в рядку 14 «загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 14.1+рядок 14.2) - «16 708,57 грн.».
10 квітня 2024 року ФОП ОСОБА_1 подано декларацію платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за І квартал 2024 року. Так, в рядку 08 «загальна сума доходу за звітний (податковий) період» вказано «198 181,81 грн», в рядку 11 «сума податку за ставкою 5%» - «9909,09 грн», рядок 13 «нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду)» не заповнено, в рядку 14.1 «сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду (рядок 12 - рядок 13)» - «9909,09 грн», рядок 14.2 «позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (рядок 04 колонки 3 розділу ІІ додатку 2)» не заповнено, в рядку 14 «загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 14.1+рядок 14.2)» - «9909,09 грн.».
25 липня 2024 року ФОП ОСОБА_1 подано декларацію платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за І півріччя 2024 року. Так, в рядку 08 «загальна сума доходу за звітний (податковий) період» вказано «404 557,25 грн», в рядку 11 «сума податку за ставкою 5%» - «20227,86 грн», рядок 13 «нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду)» не заповнено, в рядку 14.1 «сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду (рядок 12 - рядок 13)» - «20 227,86 грн», рядок 14.2 «позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (рядок 04 колонки 3 розділу ІІ додатку 2)» не заповнено, в рядку 14 «загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 14.1+рядок 14.2)» - «20 227,86 грн.».
ГУ ДПС у Запорізькій області 28.08.2024 прийнято податкову вимогу №0005278-1304-0801 згідно якої станом на 27.08.2024 за ФОП ОСОБА_1 рахується податковий боргу з єдиного податку х фізичних осіб у сумі 8 497,20 грн.
Податкову вимогу від 28.08.2024 №0005278-1304-0801 направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ). Поштове відправлення з вимогою повернуто на адресу ГУ ДПС у Запорізькій області з відміткою оператора поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
26 вересня 2024 року ФОП ОСОБА_1 подано декларацію платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за ІІІ квартали 2024 року. Так, в рядку 08 «загальна сума доходу за звітний (податковий) період» вказано «558 531,03 грн», в рядку 11 «сума податку за ставкою 5%» - «27 926,55 грн», рядок 13 «нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду)» не заповнено, в рядку 14.1 «сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду (рядок 12 - рядок 13)» - «27 926,55 грн», рядок 14.2 «позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (рядок 04 колонки 3 розділу ІІ додатку 2)» не заповнено, в рядку 14 «загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 14.1+рядок 14.2)» - «27 926,55 грн.».
18 жовтня 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перевірки щодо нарахування податкового боргу, на яку листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 31.10.2024 № 48584/6/08-01-24-09-08 повідомлено про наявність помилок у деклараціях платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця у зв'язку із чим утворився податковий борг і необхідність подання уточнюючих податкових декларацій.
13 листопада 2024 року позивач повторно звернулася до податкової щодо проведення перевірки за її заявою від 18.10.2024.
Листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 21.11.2024 № 50671/6/08-01-24-09-08 повторно повідомлено позивачу про наявність помилок у деклараціях платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця у зв'язку із чим утворився податковий борг і необхідність подання уточнюючих податкових декларацій
14 листопада 2024 року позивач звернулася до податкової щодо направлення їй копій податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу від 13.09.2024.
Листом від 03.12.2024 № 51474/6/08-01-13-03-04 ГУ ДПС у Запорізькій області направлено позивачу податкову вимогу, рішення про опис майна у податкову заставу від 13.09.2024, акт опису майна від 13.09.2024, витяг з Державного реєстру речових прав.
Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені вказаним Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п.49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений вказаним Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог вказаного Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказаний абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до п.291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п.293.1 ст. 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно з пп.2 п.293.3 ст. 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до абз. 2 п.294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.
Згідно з абз. 1 п. 294.2 ст.294 ПК України, податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Відповідно до п.295.3 ст.295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Згідно з п.296.1, п. 296.1.3 ст.296 ПК України, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до п. 296.3, п. 296.4 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Відповідно до положень п. 300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Форма податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України 19.06.2015 № 578. Форма податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця містить інструкцію щодо її заповнення.
З матеріалів справи судом встановлено, що під час подання ФОП ОСОБА_1 податкових декларацій платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за 2023 рік та І півріччя 2024 року було допущено помилку, а саме - не заповнено значення рядка 13 «нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду)», що призвело до невірного визначення позивачем у рядку 14 «загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 14.1+рядок 14.2)» вказаних декларацій суми податкових зобов'язань з єдиного податку, які підлягали сплаті за відповідний звітний період.
Суд не приймає доводи позивача з приводу того, що рядок 13 «нараховано за попередній звітний (податковий) період (значення рядка 12 декларації попереднього звітного (податкового) періоду)» декларації платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця не обов'язковий для заповнення, адже, неврахування значення рядка 12 призведе до невірного визначення рядка 14.1 «сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду (рядок 12 - рядок 13)», а в подальшому і до невірного визначення показника рядка 14 «загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 14.1+рядок 14.2)», що і мало місце в даному випадку.
Так, згідно даних декларації платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за І півріччя 2024 року загальна сума доходів за звітний період становила 404557,25 грн., відповідно, сума єдиного податку яка мала бути сплачена позивачем за І півріччя 2024 року становить 20 227,86 грн. (404557,25*5%). При цьому з урахуванням декларації платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за І квартал 2024 року, інтеграційної картки платника за І квартал 2024 року позивачем мав бути сплачений та сплачено єдиний податок у розмірі 9909,09 грн. Тобто, у разі заповнення позивачем рядка 13 декларації платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за І півріччя 2024 року значення рядка 14.1 «сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового періоду (рядок 12 - рядок 13)» становило б 20 227,86 грн (рядок 12) - 9 909,09 грн. (рядок 13) = 10 318,77 грн.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Судом встановлено, що позивач не скористалася своїм правом надати уточнюючий розрахунок або податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом платника податків.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Таким чином, враховуючи, що позивачем самостійно визначено суму податкових зобов'язань з єдиного податку у завищеному розмірі внаслідок допущення помилки під час заповнення податкових декларацій платника єдиного податку - Фізичної особи-підприємця за 2023 рік та І півріччя 2024 року і така сума не була ним погашена, що призвело до виникнення податкового боргу, у відповідача виникли законні підстави для формування податкової вимоги від 28.08.2024 №0005278-1304-0801.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з боку податкового органу відсутні дії, які порушують права або інтереси платника податків, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позову.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Указані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де вказано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник Бізденежний Сергій Романович (69095, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 109, оф. 307) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії- відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не проводиться.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 07 лютого 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз