10 лютого 2025 року м. Житомир
справа № 240/21362/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у невиплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім"ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року;
- зобов"язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім"ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його відряджено в зону ведення бойових дій для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, зокрема у Донецькій області. Вказує, що всупереч чинному законодавству за період участі у бойових діях за жовтень 2022 року, з підстав невиконання бойового наказу, йому не була виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Вказує, що невиконання бойового наказу має бути підтверджено та доведено, однак відповідачем не надано доказів невиконання ним бойового наказу. Також зауважує, що п.10 телеграми ДФ МОУ від 25.03.2022 №248/1298 не є самостійною підставою невиплати йому додаткової винагороди.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати додаткової винагороди за жовтень 2022 року протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Липа В.А.) від 25.07.2023 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана уповноваженою особою відповідача.
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну (за вх.№83366/23), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Зазначає, що відповідно до п. 9 Доручення Міністерства оборони України №912/з/29 від 23.06.2023 до наказів про виплату додаткової грошової винагороди не включаються військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази за місяць у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира.
В свою чергу, за результатами службового розслідування встановлено факт невиконання позивачем наказу командира в жовтні 2022 року, у зв"язку з чим за рапортом командира підрозділу у листопаді 2022 року ОСОБА_1 позбавлено виплати додаткової винагороди за жовтень 2022 року.
Разом з відзивом відповідач подав до суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву, з посиланням на участь особового складу частини та юридичної служби у бойових діях.
Дослідивши доводи клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку на подання відзиву та приймає такий відзив до розгляду.
У зв'язку із призовом судді Липи В.А. на військову службу та у відповідності до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 (із змінами та доповненнями), розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2024, призначено повторний авторозподіл справ, зокрема, даної адміністративної справи та її заяви.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024 головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю Горовенко А.В.
Згідно з ухвалою суду від 23.07.2024 справу прийнято до провадження суддею Горовенко А.В.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положеньст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №54/2022 "Про воєнний стан в Україні" був призваний до складу Збройних Сил України, що підтверджується записами у військовому квитку.
На підставі наказу від 07.05.2022 призваний по мобілізації сержант ОСОБА_1 зарахований до складу Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 15).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №4588 від 26.10.2022 на підставі рапорту підполковника ОСОБА_2 , командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вхідний №9914/11 від 26.10.2022, призначено службове розслідування по факту невиконання наказу командира сержантом ОСОБА_1 (а.с.32,33).
З підстав вказаного, позивача позбавлено додаткової винагороди за жовтень 2022 року у зв'язку з невиконанням наказу командира.
За наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, яким встановлено, що 24 жовтня 2022 року близько 10:10 сержант ОСОБА_1 , 2 стрілецького взводу 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи в районі виконання завдань за призначенням на території Донецької області, в районі тимчасового зосередження 6 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону в АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану, відмовився виконувати бойове розпорядження.
Проте, 24 жовтня 2022 року близько 11:00, сержант ОСОБА_1 , усвідомивши можливі наслідки своїх дій, повідомив командира 6 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_3 , що він готовий виконувати бойовий наказ. В подальшому, солдат ОСОБА_1 вибув до місця виконання поставлених завдань згідно з бойовим розпорядженням командира НОМЕР_2 стрілецького батальйону №41 від 09 жовтня 2022 року.
За результатами вказаного службового розслідування зроблено висновок, що своїми діями солдат ОСОБА_1 військову дисципліну не порушив, його дії не призвели до порушення встановленого порядку несення військової служби та не вплинули на забезпечення боєздатності та бойової готовності 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 (а.с.29-31).
В подальшому, представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації про причини непроведення виплати додаткової винагороди, зокрема, сержанту ОСОБА_1 .
Листом №9623 від 04.07.2023 Військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №4588 від 26.10.2022 сержант ОСОБА_1 був позбавлений додаткової винагороди по факту невиконання наказу командира (а.с. 9).
Відповідно до пункту 3 розділу 5 акту службового розслідування передбачено командиру 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 подати рапорт про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року солдату ОСОБА_1 (а.с. 31).
Позивач, аргументуючи підстави звернення до суду вказав, що про наявність наказу командира Військової частини НОМЕР_1 , яким зупинена виплата додаткової винагороди, стало відомо після отримання представником позивача відповіді на запит. Також зауважив, що за жовтень 2022 року ні позивачу, ні іншим військовослужбовцям у складі батальйону не ставилося жодного бойового завдання, яке він відмовився виконувати. Саме тому, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, спрямованими на позбавлення його права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №168 та вважаючи свої права на отримання належного грошового забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку доводам позивача, колегія суддів вказує на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Постанова №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30000,00 гривень.
У контексті наведеного слідує висновок, що сам факт виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн.
За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 в розмірі 100000 грн чи 30000 грн.
Однією із таких підстав є відмова виконувати бойові накази (розпорядження), у зв'язку із чим військовослужбовцю не виплачується така винагорода за місяць в якому здійснено порушення.
За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. Позбавлення такої виплати можливе , зокрема, у разі невиконання бойового наказу.
Разом з тим, суд зазначає, що п.10 телеграми ДФ МОУ від 25.03.2022 №248/1298 не є самостійною підставою невиплати йому додаткової винагороди на період воєнного стану, оскільки факт невиконання бойового наказу військовослужбовцем потребує доведення та підтвердження відповідними доказами. Тобто, вина військовослужбовця має бути встановлена у визначеному законом порядку.
Як свідчать матеріали справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №4588 від 26.10.2022, на підставі рапорту підполковника ОСОБА_2 , командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вхідний №9914/11окп від 26.10.2022, призначено службове розслідування по факту невиконання наказу командира сержантом ОСОБА_1 .
У зв"язку з чим, позивача позбавлено додаткової винагороди у жовтні 2022 року за невиконання бойового наказу командира.
Однак, суд не погоджується з вказаними діями Військової частини НОМЕР_1 , зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 11 затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут внутрішньої служби), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язки.
У статті 30 Статуту внутрішньої служби вказано, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до статті 35 Статуту внутрішньої служби, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з ст. 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту, серед іншого, передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Згідно з ч.2 ст.86 Дисциплінарного статуту №551-XIV під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Вимогами п.1 розділу II Порядку №608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резулятивну частини.
Згідно з вимогами п. 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог п.2 розділу VI Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Згідно з вимогами п. 3 розділу VI Порядку №608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Таким чином, у разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни, призначається службове розслідування, за результатами якого, у разі, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Отже, факт порушення військової дисципліни, має бути підтверджений у встановленому законом порядку.
Водночас, під час розгляду справи судом встановлено протилежне, а саме, 24.10.2022 командиром 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 за вх.№9914/11 на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 подано рапорт за фактом невиконання наказу сержантом ОСОБА_1 , на підставі якого і призначено службове розслідування та позбавлено позивача додаткової винагороди у жовтні 2022 року.
Однак, на противагу вказаному, за наслідками проведеного службового розслідування складено акт службового розслідування, яким встановлено, що своїми діями сержант ОСОБА_1 , військову дисципліну не порушив, його дії не призвели до порушення встановленого порядку несення військової служби та не вплинули на забезпечення боєздатності та бойової готовності 2 стрілецького батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на викладене, службовим розслідуванням встановлено факт відсутності вини позивача та не допущення порушення військової дисципліни у вигляді невиконання бойового наказу.
Більше того, як стверджує позивач, за жовтень місяць 2022 року йому не ставилося жодного бойового завдання, яке він відмовився виконувати.
Зазначені доводи відповідач не спростував.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що доказами на підтвердження відмови від виконання бойового наказу є наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 26.10.2022 №4588, виданий на підставі рапорту командира 2 стрілецького батальйону від 26.10.2022, оскільки, зазначений наказ лише є підтвердженням факту призначення службового розслідування з посиланням на рапорт.
Також суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що у ході проведення службового розслідування заперечень, заяв та клопотань військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , стосовно яких проводилося службове розслідування, не надходило, у тому числі й від позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач взагалі був обізнаний про проведення службового розслідування. При цьому, позивач зазначений факт заперечує.
Відповідачем не було надано до суду доказів ознайомлення позивача з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування та матеріалами службового розслідування.
В той же час, суд звертає увагу, що позивач заперечує зазначені обставини.
Протилежного відповідачем не доведено.
Також, матеріали справи містять письмові пояснення ТВО командира 6 СР 2Сб ОСОБА_3 від 30.10.2022, який повідомив про те, що сержант ОСОБА_1 спочатку відмовився від виконання бойового наказу за станом здоров"я, але на наступний день сказав що готовий до його виконання (а.с.33 зворот, 35).
Разом з тим, зазначені пояснення не є безумовним доказом відмови позивача від виконання бойового наказу, з огляду на відсутність інших доказів на підтвердження таких обставин та заперечень позивача щодо їх наявності.
Відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не спростовано доводи позивача та не підтверджено належними доказами факт відмови позивача від виконання бойового наказу.
Більш того, суд звертає увагу, що службовим розслідуванням вину позивача не підтверджено, а навпаки, встановлено відсутність у діях сержанта ОСОБА_1 ознак правопорушення, що підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в розділі акту службового розслідування.
Враховуючи викладене, в ході розгляду справи не знайшли свої підтвердження доводи відповідача про відмову позивача від виконання бойового наказу внаслідок чого позивача неправомірно позбавили виплати додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України №168.
Відтак, позивач має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
Враховуючи відсутність у діях солдата ОСОБА_1 ознак правопорушення щодо невиконання наказу командира, суд дійшов висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
Такі дії відповідача, в силу приписів ст.2 КАС України суд розцінює як такі, що порушують принцип рівності перед законом та принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд зазначає, що розрахунок додаткової винагороди та визначення періоду, за який вона повинна виплачуватися, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить військову службу та який виплачує йому грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, визначивши при цьому період для її розрахунку.
Визначення розміру заборгованості з невиплаченої додаткової грошової винагороди належить до повноважень відповідача, що він повинен зробити на виконання судового рішення.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.
Суд зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення кожному окремому військовослужбовцю здійснюється із врахуванням конкретних обставин проходження таким військовослужбовцем служби та виконуваних ним завдань, а виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов"язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, за жовтень 2022 року.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідн. номер НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
Зобов"язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, за жовтень 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 10 лютого 2025 р.
10.02.25