Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
10 лютого 2025 року Справа №200/773/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Слов'янського відділення Донецького ОБСМЕ (84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Ярослава Мудрого, 22),
про визнання протиправним та скасування лікарського свідоцтва про смерть
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Гулійчука Сергія Вікторовича, звернулась до Слов'янського відділення Донецького ОБСМЕ, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати лікарське свідоцтво про смерть № 503 від 11.12.2023 року видане КЗОЗ «Донецьке ОБСМЕ»;
- зобов'язати відповідача заповнити нове лікарське свідоцтво про смерть з поміткою «замість остаточного».
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший оператор розрахунку взводу протитанкових ракетних комплексів 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 є рідним братом позивача ОСОБА_1 .
Позивачу, ОСОБА_1 надійшло сповіщення № 81 від 09.12.2023 року від військової частини НОМЕР_1 де зазначено, що оператор 1 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний 10.07.2023 року на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 06.12.2023 року в тимчасовому розташуванні підрозділу поблизу населеного пункту Терни, Краматорського району Донецької області помер в наслідок самоушкодження пострілом з вогнепальної зброї.
07.12.2023 слідчим СУ ГУНП в Луганській області винесено постанову про призначення судово медичної експертизи трупа ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №12023130000003584 від 06.12.2023 року.
Згідно висновку експерта № 503 від 07.12.2023 року КЗОЗ «Донецьке ОБСМЕ», виданого лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_3 , смерть настала внаслідок вогнепального кульового наскрізного поранення голови.
Позивач не згодний з лікарським свідоцтвом про смерть № 503 від 11.12.2023 року, виданим КЗОЗ «Донецьке ОБСМЕ» та вважає його протиправним, оскільки у лікарському свідоцтві про смерть ОСОБА_2 № 503 від 11.12.2023 року КЗОЗ «Донецьке ОБСМЕ», виданому лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_3 заповнені пункти, а саме: 9. Смерть настала внаслідок: навмисного самоушкодження - 5; 11. І. Хвороба що призвела до смерті: г) Навмисне самоушкодження пострілом з ручної вогнепальної зброї; 12. У випадках смерті від травми, отруєння та дії зовнішніх чинників: б) місце й обставини за яких відбулась травма (отруєння) скоїв самогубство на бойовій позиції.
Проте, у висновках експертів № 503 від 07.12.2023 та 503/1 від 10.01.2024 в яких не зазначено, що смерть настала внаслідок самоушкодження, та в матеріалах кримінального провадження не має жодних доказів, які б підтверджували навмисне самоушкодження ОСОБА_2 .
У висновку додаткової судово медичної експертизи №503/1 від 10.01.2024р. не встановлено що причина смерті навмисне самоушкодження крім того судово медичний експерт ОСОБА_3 на питання слідчої ОСОБА_4 чим підтверджується навмисне самоушкодження пострілом з ручної вогнепальної зброї та чи є на тілі трупа ОСОБА_2 тілесні ушкодження що могли б вказувати на ознаки самогубства відповів: Вирішення питання про умисел (навмисне чи ненавмисне) та род смерті (самогубство, вбивство та інше) не входить до компетенції судово медичного експерта та вирішується правоохоронними органами.
Станом на 27.01.2025р. обставини загибелі солдата в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 не з'ясовані, факт самоушкодження нічим не підтверджений та не доведений, досудове розслідування триває.
Позивач зазначає, що « ОСОБА_3 провів самостійно досудове розслідування та встановив фактичні обставини настання смерті ОСОБА_2 , що в свою чергу повинен був зробити слідчий при проведенні досудового розслідування. Відповідачем не було дотримано порядку заповнення лікарського свідоцтва про смерть, у зв'язку з тим, що відсутні відомості самоушкодження солдатом ОСОБА_2 пункти 9,11,12 лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 № 503 від 11.12.2023 року заповнені Відповідачем нічим не підтверджені та є протиправними».
Дослідивши позовну заяву суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Відтак, у позовній заяві позивача просить суд визнати протиправним та скасувати лікарське свідоцтво про смерть.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень, яке підлягає оскарженню у адміністративному судочинстві (індивідуальний акт) має такі визначальні ознаки:
- стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб;
- дія такого акту вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відтак, лікарське свідоцтво про смерть не передбачає його виконання та не має строку дії (є безстроковим).
Водночас, відповідно до ч.ч. 1-2, 4 ст. 25 Цивільного Кодексу України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Таким чином, цивільна правоздатність ОСОБА_2 припинилась у момент його смерті, а відтак, лікарське свідоцтво про смерть не може впливати на його права та інтереси, як особи зазначеної у цьому документі.
Поряд із цим, Інструкція щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о), затверджена Наказом МОЗ України від 08.08.2006 № 545 (далі - Інструкція № 545), є обов'язковою для всіх лікувально-профілактичних закладів незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності, бюро судово-медичної експертизи, патолого-анатомічних бюро, фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та забезпечують на її основі медичне обслуговування населення, безпосередньо пов'язане з наданням первинної медичної допомоги, з якими головний розпорядник бюджетних коштів уклав договір про медичне обслуговування населення (далі - ФОП).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Інструкції № 545, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров'я або ФОП видається лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о).
Лікарське свідоцтво про смерть видається ФОП та такими закладами охорони здоров'я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи.
Згідно п. 2.3, 2.5., 2.6. Інструкції № 545, у разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину.
Головний лікар (керівник) закладу охорони здоров'я забезпечує контроль за достовірністю заповнення лікарських свідоцтв про смерть, своєчасну їх видачу родичам померлого та особам, які мають право на його отримання, передачу його в органи реєстрації актів цивільного стану у випадках поховання померлого закладом охорони здоров'я.
ФОП забезпечує достовірність заповнення лікарських свідоцтв про смерть, своєчасну їх видачу родичам померлого та особам, які мають право на його отримання, передачу його в органи реєстрації актів цивільного стану у випадках поховання померлого закладом охорони здоров'я.
Лікарське свідоцтво про смерть видається обов'язково з поміткою "остаточне", "попереднє", "замість попереднього", "замість остаточного".
Якщо було видано лікарське свідоцтво про смерть з поміткою "остаточне" та була виявлена помилка в записі діагнозу, необхідно заповнити нове лікарське свідоцтво у двох примірниках "замість остаточного лікарського свідоцтва про смерть №___ ", перший примірник якого заклади охорони здоров'я або ФОП направляють у відповідні місцеві органи державної статистики протягом 27 днів з моменту заповнення "остаточного" лікарського свідоцтва. Другий примірник залишається в закладі охорони здоров'я або місці провадження медичної практики ФОП.
На підставі письмової заяви дозволяється видача другого примірника лікарського свідоцтва про смерть, яке було заповнено з поміткою "замість попереднього", родичам померлого в разі звернення їх у заклади охорони здоров'я або до ФОП протягом одного року після його смерті, якщо були додаткові дослідження для уточнення причини смерті.
Правила проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. № 6 (далі - Правила № 6).
Згідно п.п. 1.1., 1.2. Правил № 6, судово-медична експертиза (дослідження) трупів (надалі- експертиза) у відділах судово-медичної експертизи трупів (надалі - відділ), а також судово-медична експертиза на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом України "Про судову експертизу" (4038-12), процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи (z0254-95), даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров'я України.
Експертиза у відділі виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду, та вирішення інших питань, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи.
Відповідно до п. 1.4. Правил № 6, експертиза у відділі проводиться за постановою або за письмовим відношенням особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.
Згідно п. 1.22. Правил № 6, експертиза трупа проводиться, як правило, одним експертом.
Відповідно до п.п. 1.24. - 1.24.6. Правил № 6, експертиза, прийнята до виконання експертом, проводиться у такій послідовності: Ознайомлення з документом про призначення експертизи та з іншими доданими до нього матеріалами (копією протоколу огляду місця події, історією хвороби тощо); Складання плану проведення експертизи; Зовнішнє та внутрішнє дослідження трупа, вилучення органів та тканин для лабораторних досліджень; Комплексна оцінка результатів дослідження трупа на підставі отриманих лабораторних даних, наданих матеріалів справи та медичної документації; Складання підсумків з відповідями на запитання, що були поставлені на вирішення експертизи; Оформлення висновку експерта.
Відповідно до п. 1.32. Правил № 6, відразу після закінчення розтину експерт заповнює і підписує Лікарське свідоцтво про смерть (Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть для мертвонароджених або дітей, які померли у перші 0-6 діб після народження).
Порядок заповнення названих документів регламентується відповідною інструкцією, затвердженою наказом № 6 Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року, і при визначенні нозологічних форм та причин смерті в них слід суворо дотримуватись Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм та причин смерті.
Інструкція про проведення судово-медичної експертизи затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. № 6 (далі - Інструкція № 6).
Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 2.2. Інструкція № 6, судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.
Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.
Особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом можуть бути призначені первинна, додаткова та повторна судово-медична експертиза.
Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України, затверджений Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Офісу Генерального прокурора від 09 березня 2022 року № 177/450/46, визначає механізм взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України під час перевірки обставин смерті людини під час воєнного стану на території України.
Відповідно до п/п 3 п. 2 означеного Порядку, працівники бюро судово-медичної експертизи: за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року
№ 4038-XII, судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно статті 7 цього Закону, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим) встановлено, що Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим) (в подальшому - бюро) є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров'я України.
Основною діяльністю бюро є проведення судово-медичних експертиз, що призначаються особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи.
Відтак, з наведеного можна дійти висновку, що відповідач не є суб'єктом владних повноважень в контексті спірних правовідносин, а його діяльність не є владними управлінськими функціями, в свою чергу лікарське свідоцтво про смерть не має ознак акту індивідуальної дії, отже спори щодо видачі та скасування лікарського свідоцтва про смерть не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Слов'янського відділення Донецького ОБСМЕ, про визнання протиправним та скасування лікарського свідоцтва про смерть.
Роз'яснити позивачу, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко