про залишення позовної заяви без руху
10 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/1141/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Мачульський В.В., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022; зобов'язання Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Поряд з цим, Законом №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Між тим відповідно до пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, термін якого неодноразово продовжувався.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, від 04.10.2024 у справі №200/1643/24, від 10.10.2024 у справі №200/5937/23.
З долучених до позовної заяви документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінальної-виконавчої служби України та згідно наказу директора Державної установи «Центр пробації» №653/к від 30.11.2022 позивача звільнено з посади начальника Камінь-Каширського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Волинській області відповідно до п.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінальну-виконавчу службу України» та п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Тобто, звільнення позивача, мало місце у період дії редакції частини другої статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком.
Із позовом позивач звернувся до суду 30.01.2025 (згідно з відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позовну заяву було скеровано до суду поштовим зв'язком, штрих кодовий ідентифікатор 44201 0138037 1), тобто із значним пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивач не подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримав приписи частини шостої статті 161 КАС України.
При цьому суддя зауважує, що отримання позивачем листа відповідача на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Такі ж висновки щодо застосування до спірних правовідносин положень статей 122, 123 КАС України містяться у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18.
Так, позивач щомісячно отримував заробітну плату (грошове забезпечення) у період з 24.02.2022 по 01.06.2022, тож мав можливість з'ясувати для себе розмір складових заробітної плати, зокрема і додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць.
Також згідно з долученим до позовної заяви наказу від 30.11.2022 №653/к з позивачем проведено розрахунок, встановлено виплатити та таким наказом повідомлено позивача про належні позивачу виплати при звільненні.
Отже, після ознайомлення з наказом про звільнення та проведення розрахунку вважається, що позивач повинен був дізнатися про те, які види грошового забезпечення йому підлягали виплаті при звільненні та за час проходження служби.
Також варто зазначити, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, а чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом після закінчення тримісячного строку, визначеного частиною другою статті 233 КЗпП України, та без подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, чим не дотримав приписи частини шостої статті 161 КАС України, тому відповідно до частини першої статті 123 КАС України позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк для подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Мачульський