07 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/7775/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 03.03.2023 по 27.06.2024 відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 № 100 та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з 03.03.2023 по 27.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 02.03.2022 по 03.03.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , та під час проходження військової служби 11.03.2022 отримав травму.
03.03.2023 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 62 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 26.02.2023 № 7-РС за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Позивач вказує, що 11.03.2022 отримав поранення під час виконання бойового завдання, після чого перебував на стаціонарному лікуванні.
На момент звільнення з військової служби ВЧ НОМЕР_1 не в повному розмірі виплатила додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), зокрема, за період часу перебування на лікуванні через отримання поранення.
В подальшому, після звільнення з військової служби, 28.06.2024 ВЧ НОМЕР_1 здійснила виплату позивачу додаткової винагороди у сумі 433322,76 грн, а відтак у позивача виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата додаткової винагороди), відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 18).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 21-27) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що на момент звільнення з позивачем було проведено повний розрахунок, в тому числі, додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., за період з 11.03.2022 по 15.05.2022 - за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії (всього 66 діб), як такому, який отримав поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
Під час звільнення, позивач не заявляв жодних претензій до відповідача щодо проведеного з ним розрахунку та сам просив про його виключення із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Звертає увагу на те, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн., за час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення відповідно до Порядку 260, та Постанови 168 виплачується на підставі наданих документів особою. А тому, відповідачем було нараховано та виплачене грошове забезпечення відповідно до наданих документів.
Більше року після звільнення - 12.06.2024 представник позивача подав до ВЧ НОМЕР_1 медичний висновок ЛКК військової частини НОМЕР_3 від 24.05.2024 щодо ступеня тяжкості отриманої позивачем травми (11.03.2022), згідно якого отримано травма відносно до “тяжких», згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 та відразу фінансова служба провела належні нарахування та виплати додаткової винагороди. Тобто, на час звільнення позивача були відсутні документальні підстави для відповідних виплат та затримка виникла не з вини відповідача.
Ухвалою суду від 20.08.2024 повернуто позивачу заяву про збільшення позовних вимог в даній адміністративній справі (а.с. 44-45).
Позивач у додаткових поясненнях підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі (а.с. 67-69).
Ухвалою суду від 30.10.2024 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму в адміністративній справі у справі №440/6856/22 (а.с. 73) та 06.01.2025 провадження у справі поновлено (а.с. 78).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 по 03.03.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с. 9-11).
11.03.2022 ОСОБА_1 отримав поранення при виконанні бойового завдання під час захисту Батьківщини (довідка ВЛК від 15.04.2022 № 1) та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 62 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебував у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 , звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) від 26.02.2023 № 7-РС за підпунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, з 03.03.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 12).
Згідно з вказаним наказом, позивачу відповідно до Постанови № 168 та на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.05.2022 № 350/301/1352/пс, виписки із медичної картки стаціонарного хворого КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» № 3943/245 від 21.03.2022, виписки з медичної карти стаціонарного хворого КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» № 775 від 15.04.2022, довідки військово-лікарської комісії від 15.04.2022 № 1, медичного висновку ВЧ НОМЕР_3 від 07.02.2023 № 1102, свідоцтва про хворобу № 57 від 01.02.2023 проведено перерахунок і виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн. за період з 11.03.2022 по 15.05.2022 - за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії (всього 66 діб), як такому, який отримав поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини.
29.05.2024 адвокат позивача звернувся до ВЧ НОМЕР_1 з адвокатським запитом № 05/04 про надання інформації про нарахування та виплату ОСОБА_1 в період з 11.03.2022 по 03.02.2023 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у зв'язку з отриманим пораненням (а.с. 30 зворот -32).
Листом від 12.06.2024 № 685/301/2982/пс ВЧ НОМЕР_1 повідомила представника позивача про те, що не може виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду і розмірі 100000,00 грн, передбачену Постановою № 168, оскільки така винагорода нараховується та виплачується на підставі доказів про участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час ді ї воєнного стану (а.с. 32 зворот-33).
12.06.2024 адвокат позивача надіслав до ВЧ НОМЕР_1 доповнення до адвокатського запиту № 06/05 та долучив копію медичного висновку ЛКК ВЧ НОМЕР_3 від 24.05.2024 щодо ступеня тяжкості отриманої ОСОБА_1 травми (11.03.2022), згідно якого, отримана травма відноситься до «тяжких» згідно наказу МОЗ України № 370 від 04.07.2007 (а.с. 33 зворот-34).
Листом від 26.06.2024 № 685/301/3301/пс ВЧ НОМЕР_1 повідомила адвоката позивача про те, що відповідно до наданих документів військова частина зобов'язується здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з урахуванням раніше виплачених сум, до якого долучила копію наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.06.2024 № 176 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям ВЧ НОМЕР_1 », яким наказано ОСОБА_1 виплатити додаткову винагороду за час лікування, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаних з захистом Батьківщини за періоди: з 16.05.2022 по 15.06.2022, з 17.06.2022 по 15.07.2022, з 16.07.2022 по 14.08.2022 з 19.08.2022 по 09.09.2022, з 15.09.2022 по 14.10.2022, з 17.10.2022 по 09.11.2022, з 10.01.2023 по 31.01.2023 та з 01.02.2023 по 03.02.2023 (а.с. 14, 35).
28.06.2024 на картковий рахунок позивача відбулося зарахування коштів від ВЧ НОМЕР_1 в сумі 433 372,76 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку, платіжною інструкцією від 27.06.2024 № 851 (а. с. 16, 36).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови № 704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Наказом Міністра оборони України “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), та доповнено Порядок новим розділом такого змісту: “XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно із пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
Згідно із пунктом 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров'я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частинами першою, другою статті 117 КЗпП України обумовлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі №1-5/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під “належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.
Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц).
З матеріалів справи вбачається, що після звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 62, позивачу ОСОБА_1 була нарахована та 28.06.2024 виплачена додаткова винагорода відповідно до Постанови № 168 в сумі 433 322,76 грн.
Водночас, нарахування зазначеної додаткової винагороди було здійснено після звільнення позивача з військової служби на підставі додатково поданих його представником документів, які надійшли до ВЧ НОМЕР_1 згідно доповнення до адвокатського запиту від 12.06.2024 № 06/05 (а. с. 33 зворот-34), зокрема, медичного висновку ЛКК ВЧ НОМЕР_3 від 24.05.2024, довідки про обставини травми ВЧ НОМЕР_1 від 23.05.2022 № 350/301/1352/пс, виписні епікризи, довідки ВЛК № 129 від 14.05.2022, № 237 від 16.06.2022, № 121 від 15.07.2022, № 1049 від 15.09.2022, що підтверджено наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.06.2024 № 176 (а.с. 14, 54 зворот - 66).
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що до моменту звільнення з військової служби та виключення позивача зі списків особового складу відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 62 позивач надав відповідачу зазначені медичні документи (медичний висновок ЛКК ВЧ НОМЕР_3 від 24.05.2024, виписні епікризи, довідки ВЛК № 129 від 14.05.2022, № 237 від 16.06.2022, № 121 від 15.07.2022, № 1049 від 15.09.2022), на підставі яких відповідно до пунктів 10 - 12 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) видаються накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Суд враховує, що згідно із пунктом 6.15 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки, та погоджується із доводами відповідача про те, що саме на позивача було покладено обов'язок своєчасного подання довідок ВЛК до військової частини за місцем проходження служби для видання наказу про виплату додаткової винагороди.
На момент звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2023 №62 позивачу було здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії за період з 11.03.2022 по 15.05.2022 на підставі поданих на той час документів, а саме: довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.05.2022 № 350/301/1352/пс, виписки із медичної картки стаціонарного хворого КП «Медичне об'єднання Луцької міської територіальної громади» № 3943/245 від 21.03.2022, виписки з медичної карти стаціонарного хворого КП «Волинський обласний госпіталь ветеранів війни» № 775 від 15.04.2022, довідки військово-лікарської комісії від 15.04.2022 № 1, медичного висновку ВЧ НОМЕР_3 від 07.02.2023 № 1102, свідоцтва про хворобу № 57 від 01.02.2023.
Тобто, з позивачем був проведений повний розрахунок, спір про розмір таких виплат був відсутній, а нарахування та виплата 28.06.2024 позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 в сумі 433 322,76 грн було здійснено уже на підставі додатково поданих представником позивача документів 12.06.2024, які надійшли до ВЧ НОМЕР_1 згідно із доповненням до адвокатського запиту від 29.05.2024 за № 05/04.
Протилежного судом не встановлено.
Тобто, на момент звільнення у відповідача були відсутні правові та фактичні підстави для виплати позивачу зазначеної додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, та вина відповідача щодо виплати позивачу цієї винагороди після звільнення його з військової служби відсутня.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність необхідних умов для притягнення відповідача до відповідальності за статтею 117 КЗпП України (з огляду на: -проведення на момент звільнення з військової служби повного розрахунку з позивачем та відсутність спору про розмір таких виплат; - відсутність правових та фактичних підстав на момент звільнення для виплати позивачу додаткової винагороди в сумі 433 322,76 грн відповідно до Постанови № 168; - відсутність вини відповідача щодо виплати позивачу цієї винагороди після звільнення його з військової служби через подання самим позивачем медичних довідок після звільнення з військової служби), у зв'язку з чим у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про необхідно відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк