м. Вінниця
10 лютого 2025 р. Справа № 120/248/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши заяву, подану в порядку ст. 383 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання винити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання винити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Позивач 11.10.2024 подав заяву в порядку ст. 383 КАС України. У вказаній заяві позивач просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у неналежному виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі №120/248/24 щодо складання довідки про розміри грошового забезпечення станом на 01.01.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023.
Разом з цим, позивач просить постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України.
Ухвалою від 21.10.2024 суд постановив розгляд заяви ОСОБА_1 здійснювати в порядку письмового провадження. Також цією ухвалою суд установив строк відповідачу для подання письмових пояснень з приводу поданої позивачем заяви.
У встановлений строк відповідач подав письмові пояснення, у яких вказав на виконанні рішення суду в повному обсязі.
Перевіряючи доводи сторін в межах виконання рішення суду у справі, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до положень частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, установлену законом.
Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності із приписами мотивувальної та резолютивної частин рішення суду).
Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Так, звертаючись із заявою в порядку ст. 383 КАС України, позивач вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення №ХЛ60185 від 23.08.2024 станом на 01.01.2023.
Позивач вказує, що посадовий оклад, оклад за військовим званням та відсоткова надбавка за вислугу років у цій довідці розраховані виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року в розмірі 2684 грн.
Однак, відповідачем при розрахунку грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у довідці від 23 серпня 2024 року №ХЛ60185 надбавку за особливості проходження служби, надбавку за службу в умовах режимних обмежень, премію обраховано з посадового окладу та окладу за військове звання виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1762 гривні), а не станом на 01.01.2023, що не відповідає резолютивної частині рішення суду та п.5 Постанови №704, яким встановлено порядок визначення додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Зазначене, за твердженням позивача, свідчить про неналежне виконання відповідачем рішення у цій справі, що призвело до порушення принципу обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, які мають виконуватися всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Позивач додатково вказав, що Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 11.09.2024 прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76015227 щодо примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 по справі №120/248/24.
На звернення позивача відповідач вказав, що рішення суду не зобов'язує ІНФОРМАЦІЯ_2 застосувати множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт для обрахунку додаткових видів грошового забезпечення, тому, на думку відповідача, довідка складена у відповідності до рішення суду.
Заявник вважає дії відповідача, які полягають у неналежному виконанні рішення протиправними, тому просить постановити окрему ухвалу, яку направити до ІНФОРМАЦІЯ_4 для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що спричинили порушенню закону.
У письмових поясненнях відповідач щодо визначення додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку пенсії вказує, що на виконання рішень судів відповідно до пункту 2 листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 №423/6682, під час складання довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, розміри додаткових видів грошового забезпечення (премія та надбавка за особливості проходження служби, тощо) судом не установлені, тому необхідно обраховувати з посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначені виходячи з розміру 1762 гривні.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заяви позивача про постановлення окремої ухвали з метою контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду у цій справі, суд виходить з таких мотивів.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, яка була також застосована Верховним Судом в ухвалі від 07 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а під час розгляду питання про виконання судового рішення в порядку судового контролю.
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Такі висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 26 січня 2021 у справі №611/26/17 та від 12 липня 2022 року у справі №754/12702/14-а.
Крім того, за змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Case of Hornsby v. Greece» Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (заява №18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Антонюк проти України» Суд зауважив, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (заява №17022/02).
У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ліпісвіцька проти України" (заява № 11944/05) Суд звернув увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні («Scordino v. Italy» (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом («Sika v. Slovaki», № 2132/02, пп. 24-27).
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Суд акцентує на сталості підходу Верховного Суду до цього питання, у якій головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Аналіз положень статті 383 КАС України, дають підстави для висновку, що суд, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, має застосовувати інститут судового контролю шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Відповідно до пункту 8 постанови КМУ №704 (в редакції постанови від 30.08.2017) умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Згідно з розділом VI Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.
Відповідно до розділу ІV Порядку військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків.
Згідно з розділом ХVI Порядку №260 розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Таким чином, відповідно до указаних положень, розміри вищезазначених додаткових видів грошового забезпечення, визначаються з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом 01.01.2023.
Відтак, обрахунок таких додаткових складових, як надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, премії та надбавки за класну кваліфікацію, обрахованого з посадового окладу та окладу за військове звання виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. є протиправним, оскільки не відповідає висновкам суду, зроблених у рішенні.
Покликання відповідача на лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 13.10.2023 №423/6682 при виконанні рішення суд вважає безпідставним з огляду на те, що такий не може бути підставою для невиконання рішення в обумовлений спосіб, установлений судом.
Водночас, суд вказує, що відповідно до положень процесуального закону, питання щодо роз'яснення судового рішення, в разі правових підстав для цього, або ж порядок та спосіб виконання судового рішення здійснює суд, а не інший суб'єкт.
Підсумовуючи, суд вважає, що обставини протиправності дій суб'єкта владних повноважень - відповідача, які полягають у неналежному виконанні рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 в частині зазначення в довідці від 23.08.2024 № ХЛ60185 додаткових видів грошового забезпечення без урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом 01.01.2023 підтверджуються матеріалами справи.
Відтак права позивача є порушеними, тому заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали слід задовольнити.
Так, відповідно до ст. 383 КАС України, за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Згідно з ч. 5 ст. 249 КАС України з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Тому на виконання положень ч. 5 ст. 249 КАС України слід встановити ІНФОРМАЦІЯ_5 десятиденний строк з дати набрання законної сили цією ухвалою для повідомлення суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 294 КАС України, -
Заяву ОСОБА_1 , подану у порядку статті 383 КАС України, задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинених на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №120/248/24.
Довести до відома керівнику ІНФОРМАЦІЯ_1 про порушення, допущені під час складення довідки від 23.08.2024 № ХЛ60185 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, наведені у цій ухвалі.
Направити окрему ухвалу до ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття заходів щодо усунення порушень статті 129-1 Конституції України, ст.ст. 14 та 370 КАС України, встановлених у цій ухвалі, шляхом складення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області довідки для перерахунку пенсії про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у розмірах встановлених у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №120/248/24, обрахованого з посадового окладу та окладу за військове звання виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, та з урахуванням того, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія обраховуються з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом 01.01.2023.
Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів протягом 10-ти днів з дня набрання законної сили цієї ухвали
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала складена 10.02.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна