10 лютого 2025 рокуСправа № 495/10819/24
Номер провадження 3/495/457/2025
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи та посада: військовослужбовець,
за ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення
05.12.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №171290 від 04.12.2024 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №171290 від 04.12.2024, 04.12.2024 о 00 год 15 хв в АДРЕСА_2 , за місцем проживання вчинив відносно своєї дружини домашнє насильство, умисні дії психологічного характеру, а саме штовхав її та ображав нецензурною лайкою, внаслідок чого могла біти завдана шкода її здоров'ю.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також, 05.12.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №171291 від 04.12.2024 з доданими до нього матеріалами відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №171291 від 04.12.2024, 04.12.2024 о 00 год 15 хв в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини, на законну вимогу працівника поліції припинити адміністративне правопорушення не відреагував, при цьому висловлювався в грубій формі на адресу поліцейських, погрожував їм фізичною розправою, щоб покинути будинок, були застосовані заходи фізичного впливу.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 185 КУпАП.
У судові засідання 11.12.2024, 10.02.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки не повідомив та клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштового повідомлення за місцем його проживання, та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до статті 268 Кодексу під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи в якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши протоколи про адміністративне правопорушення та долучені до них матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно з ч. 1 ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.п.3, 4, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення, а саме: підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №171290 від 04.12.2024; електронним рапортом; рапортом Інспектора Білгород-Дністровського РВП від 04.12.2024; заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.12.2024; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 04.12.2024; копією термінового забороненого припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №561323, та іншими матеріалами справи.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов'язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.
Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов'язків. Тобто, у відмові від обов'язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок.
Статтею 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Як встановлено в абзаці другому пункту 7Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26.06.92р. "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таке ж тлумачення використав Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію"(справа про строки адміністративного затримання) від 11 жовтня 2011 року № 1-28/2011 року, в якому також розкрито зміст «простої» непокори що означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Таким чином, із аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що обов'язковими ознаками, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАПє відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених, законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення, а саме: підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №171291 від 04.12.2024; рапортом Інспектора Білгород-Дністровського РВП від 04.12.2024; заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.12.2024; копією термінового забороненого припису стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА №561323, та іншими матеріалами справи.
Жодних доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності та допустимості вищевказаних матеріалів правопорушником суду не надано.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відтак, на підставі ч. 2 ст.36 КУпАП слід визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.
Положеннями ст.40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 40-1,173, 173-2, 283-285 КУпАП, суддя,
Справи про адміністративні правопорушення №495/10819/24 та №495/10820/24 відносно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаним справам №495/10819/24.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення та визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом 10 /десяти/ днів з дня її винесення.
Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідност.308 КУпАП - у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАПта зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Суддя Юлія ШЕВЧУК