Номер провадження: 33/813/291/25
Номер справи місцевого суду: 509/5734/24
Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
24.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Котика Максима Федоровича на постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2024 року,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №105529 від 24.09.2024 року, ОСОБА_1 24.09.2024 року приблизно о 14:00 год. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 яке виражалось погрозою, образою та штовханиною, чинив моральний тиск, виражався нецензурною лайкою на адресу останньої. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
Постановою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170, 00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605,60 гривень у прибуток держави.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Котик Максим Федорович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що потерпіла сама переслідує ОСОБА_1 , сама підходить до нього на вулиці загального користування, влаштовує безпідставний скандал з огульними звинуваченнями в бік ОСОБА_1 , а потім викликає поліцію, яка без доказу на підставі гендерної ознаки визначає ОСОБА_1 як особу, що вчинила домашнє насильство, а ОСОБА_2 - потерпілу. Але місце скоєння не є житло потерпілої, жертва сама переслідує кривдника, із цього проігноровано, як поліцією і не встановлено судом, що відсутній умисел у ОСОБА_1 на вчинення домашнього насильства психологічного характеру тим паче на підставі, що потерпіла жінка.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Котик М.Ф., а також потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 24.01.2025 року на 10:30 год. не з'явились.
24.01.2025 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
24.01.2025 року на адресу суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Котика Максима Федоровича клопотання про відкладення розгляду справи. Вказне клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 хоче особисто надати пояснення суду, проте він є військовослужбовцем та йому потрібно завчасно відпроситися у командира. У зв'язку з захворюванням, адвокат Котик М.Ф. також не може прийняти участь у судовому засідання. З цих підстав просить відкласти розгляд справи.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Проаналізувавши подане захисником ОСОБА_1 адвокатом Котика М.Ф. клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, як належним чином не обґрунтованого, оскільки судове засідання по даній справі призначено на 24.01.2025 року, згідно довідки про доставку електронного листа на електронну пошту ОСОБА_1 , яка вказана як засіб зв'язку та електронного кабінету адвоката Котика М.Ф., судова повістка була доставлена обом адресатам 07.01.2025 року, тобто за 16 днів до судового засідання. Таким чином, у ОСОБА_1 було достатньо часу для здійснення відповідних дій із забезпеченням особистої явки до судового засідання. Крім того, до вищевказаного клопотання не додано будь - яких доказів захворювання адвоката Котика М.Ф., таких як медична довідка, лист непрацездатності. Також не вказано існування у захисника або у апелянта об'єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що можуть завадити їм приєднатися до судового засідання в режимі відеоконференції.
За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Апеляційний суд зауважує, що норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства:
- фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру;
- психологічне насильство - насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- економічне насильство - навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
З аналізу наведених норм права, вбачається, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є матеріальним, тобто об'єктивна сторона такого адміністративного правопорушення передбачає настання наслідків як його обов'язкової ознаки.
Враховуючи викладене, домашнє насильство має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Самі по собі, конфліктні стосунки та вживання нецензурної лексики, не утворюють склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені дії становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи, за для повного та всебічного розгляду справи та встановлення об'єктивної істини, апеляційним судом були повторно досліджені докази, з яких встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №105529 від 24.09.2024 року, ОСОБА_1 24.09.2024 року приблизно о 14:00 год. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 яке виражалось погрозою, образою та штовханиною, чинив моральний тиск, виражався нецензурною лайкою на адресу останньої.
Вказані дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано як правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.09.2024 року, відібрану інспектором СРПП ВнП № 1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Руснаком Є.О. у ОСОБА_2 , попереджену про кримінальну відповідальність згідно зі ст.. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, зазначені наступні обставини: «прошу вас прийняти міри до мого чоловіка ОСОБА_1 з яким на стадії розлучення, який мене штовхав, ображав нецензурною лайкою та чинив психологічний тиск».
Щодо події, що мала місце 24.09.2024 року, сторонами конфлікту надано пояснення працівникам поліції.
Так, з пояснень наданих ОСОБА_2 , вбачається, що 24.09.2024 року вона заходила додому біля воріт зустрів її чоловік ОСОБА_1 , з яким вона на стадії розлучення схватив її за руку почав шарпати та штовхати, ображати нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою та чинив психологічний тиск, після чого з місця подій зник у невідомому напрямку, після чого вона викликала поліцію для написання заяви.
Відповідно до наданих пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 24.09.2024 року о 13:46 год. виходячи з двору будинку в якому він мешкає, зустрівся з дружиною, з якою в стадії розлучення та рішенням суду надано місяць на примирення. Потім дружина почала його ображати, він не витримав такого приниження до себе та підійшов до неї з проханням роз'яснити за що вона його ображає, у відповідь він почув що він хворіє на туберкульоз, після чого схватив її за руку, для того щоб проводити її до кімнати, на що вона почала кричати та робити вигляд що їй боляче, та весь цей час не зупиняючись ображала його та пригнічувала. Фізичних травм не наносив, за медичною допомогою вона не зверталась, викликала поліції без необхідності.
У матеріалах справи також міститься форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 24.09.2024 року.
Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 421232 від 24.09.2024 року стосовно ОСОБА_1 до постраждалої ОСОБА_2 строком на 10 діб накладено заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , зареєстрований 26 грудня 2023 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 464 - розірвано. Рішення набрало законної сили та ніким не оскаржено.
Отже, проаналізувавши всі без виключення докази у справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши усі обставини справи в сукупності, апеляційний суд вбачає, що 24.09.2024 року близько 14:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виник конфлікт, який спричинений, зокрема, ускладненими відносинами між подружжям, яке перебувало на той момент в процесі розірвання шлюбу. При цьому, встановлені обставини, а саме: наявний судовий процес про розірвання шлюбу між подружжям; визнанням у своїх особистих поясненнях ОСОБА_1 , що в ході конфлікту, останній схватив потерпілу за руку; виклик потерпілою працівників поліції для написання заяви про домашнє насильство, а саме висловлювання образи, штовханину, дає апеляційному суду підстави вважати, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, встановив всі фактичні обставини справи та дійшов до висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
При цьому, посилання в апеляційній скарзі достатнім чином не спростовують встановлені під час апеляційного провадження обставини справи та не підтверджені належними чином, оскільки доказів звернення ОСОБА_1 до поліції з приводу того, що ОСОБА_2 його переслідує або ображає, матеріали справи та апеляційна скарга не містить.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Обставини, описані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №105529 від 24.09.2024 року, дають підстави вважати про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами у справі, які доповнюють їх та не суперечать їм.
Інші твердження, що викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з протоколом про адміністративне правопорушення без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Котика Максима Федоровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе