06 лютого 2025 року м. Чернівці
Справа № 726/150/24
Провадження №22-ц/822/106/25
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар - Факас А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Асташев С.А.,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - ) АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та повернення банківського вкладу.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 08 вересня 2008 року між нею та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В. укладений договір № 48 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну), відповідно до п.1.1 якого банк відкриває депозитний рахунок на суму 32 770 доларів США на умовах, визначених цим договором, надалі за текстом «Депозитний вклад», з нарахуванням відсотків в розмірі та 15.5% в доларах США.
Згідно з п. 1.1.1 договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі договору.
Відповідно до положень договору на депозитний рахунок внесено кошти у розмірі 32 770 доларів США.
Згідно з п. 1.3 договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються, а тому вона неодноразово поповнювала банківський вклад, а всього поповнила вклад на загальну суму 310 264 доларів США, що підтверджується банківським розпорядженням за підписом керуючої Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», яке видано 20 жовтня 2014 року.
Зазначала, що вона щомісячно отримувала відсотки за депозитом, а депозитний договір неодноразово продовжувався на новий термін.
20 вересня 2014 року завершився строк дії депозиту, який був продовжений відповідно до частини 4 статті 1060 ЦК України на умовах «вклад на вимогу».
20 жовтня 2014 року вона вирішила зняти частину банківського вкладу у розмірі 11 510 доларів США, про що звернулася в Банк з відповідною вимогою.
Відповідно до банківського розпорядження від 20 жовтня 2014 року на виплату вкладу згідно з договором банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року, яке містить всі необхідні реквізити банківської виписки, сума вкладу станом на 20.10.2014 року на момент здійснення банківської операції по видачі частини депозиту складала 310 264 доларів США, з яких їй було видано 11 510 доларів США. Після видачі частини вкладу залишок коштів на депозиті склав 298 754 доларів США.
У грудні 2014 року їй стало відомо про факт відкриття кримінального провадження щодо начальника Кіцманського відділення № 933 ОСОБА_2 , у зв'язку з чим вона звернулася до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу, однак отримала відповідь, що вказаний депозитний договір у банку не обліковується, а тому депозитні кошти залишилися неповернутими.
Згідно з даними кримінального провадження №12014260110000622, яке розпочато за заявою ПАТ «Укрсоцбанк», в ході проведення перевірки встановлено, що начальник Кіцманського відділення №933 Василькова Г.В., зловживаючи службовим становищем, отримувала у фізичних осіб кошти як у гривні, так і в іноземній валюті, і від імені банку заключала депозитні угоди, однак кошти на банківські рахунки не надходили, але угоди завірялися її підписом та банківською печаткою. Наразі ОСОБА_2 обвинувачується і в тому, що в службовому кабінеті банку склала договір банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 .
З урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь грошовий еквівалент 298 754 доларів США, згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ станом на дату прийняття рішення, та визнати дійсним договір банківського вкладу №48 від 08 вересня 2008 року.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 неповернутий банківський вклад у розмірі 298 754 доларів США, що згідно з офіційним курсом валют, встановленим НБУ станом на дату прийняття рішення, в гривневому еквіваленті становить 12 423 595,50 грн.
Відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання дійсним договору банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення між банком та ОСОБА_1 договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів на депозит, які банком на вимогу вкладника не було повернуто.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про визнання договору банківського вкладу дійсним не є належним способом судового захисту у даній справі про стягнення з АТ «Сенс Банк» банківського вкладу.
На рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2024 року АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення у справі.
Зазначає, що між сторонами відсутні договірні відносини. Позивачем не надано належних доказів внесення коштів на депозит, які позивач просить стягнути з відповідача. Відсутні докази того, що позивач фізично могла мати 298 754 доларів США та не надано доказів належності даних значних коштів, природи їх походження.
Договір банківського вкладу №48 від 08 вересня 2008 року є нікчемним, оскільки письмова форма не додержана.
Експертні висновки, наявні у кримінальному провадженні №12014260110000622, не можуть бути доказами у даній справі, проведені з порушенням пункту 3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, є неналежними доказами та не підтверджують жодного факту.
Позивачем пропущений трирічний строк звернення до суду.
Посилаючись на порушення норм процесуального права, указує, що суд залишив без задоволення клопотання АТ «Сенс Банк» про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про витребування доказів у Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області про доходи позивача за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2014 року.
Також вказує на відмову судом першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України, призначенні комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що позивачка, розміщуючи у банку вклад, добросовісно очікувала, що цей вклад у банку перебуватиме у безпеці, а банк зі своєї сторони не організував належний рівень контролю за діями банківських працівників, що призвело до викрадення банківського вкладу.
Факт наявності у позивача депозитного вкладу є очевидним, оскільки уповноважена особа банку видала відповідне банківське розпорядження від 20 жовтня 2014 року про виплату частини вкладу, яке завірила своїм підписом та печаткою каси банку, в якому відображена відповідна касова операція, та вказано загальний залишок по депозиту після видачі частини вкладу.
Письмове банківське розпорядження ПАТ «Укрсоцбанк» від 20 жовтня 2014 року на часткову виплату вкладу є належним доказом, який підтверджує наявність між позивачем і відповідачем договірних відносин з розміщення депозиту в ПАТ «Укрсоцбанк» та містить відповідні реквізити, необхідні для підтвердження факту наявності у позивача депозиту, розміщеного в ПАТ «Укрсоцбанк».
Дане письмове банківське розпорядження за своїм юридичним змістом (правовою природою) фактично є формою банківської виписки/довідки щодо договору банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року, і такий документ у сукупності з іншими наданими позивачем доказами підтверджує як наявність депозиту в банку, так і неповернення банком коштів вкладнику.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення неповернутого банківського вкладу, в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 08 вересня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Василькової Г.В. (яка діяла на підставі нової редакції Статуту та довіреності від 04 січня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Соломко В. В., зареєстрованої у реєстрі за № 17) та ОСОБА_1 укладений договір банківського вкладу № 48 (депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну), за п.1.1 якого банк відкриває депозитний рахунок за № 2620 на суму 32 770 доларів США на умовах, визначених цим договором (депозитний вклад), з нарахуванням відсотків у розмірі 15,5 % в доларах США.
У п. 1.1.1 договору вказано, що внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі договору.
Згідно з п. 1.2 договору депозитний вклад залучається на строк з 08 вересня 2008 року по 08 вересня 2009 року включно.
Відповідно до п.1.3 договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються. Часткова видача депозитного вкладу до закінчення строку, визначеного в п. 1.2 договору, прирівнюється до дострокового розірвання договору за ініціативою клієнта.
Згідно з п.1.4 договору видача частки або всієї суми депозитного вкладу за цим договором здійснюється банком після отримання заявки від клієнта.
Відповідно до п. 3.3.1 договору клієнт має право отримати суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів згідно з умовами цього договору, натомість банк зобов'язаний за п. 3.2.4 повернути клієнту суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів в порядку, передбаченому цим договором.
Пунктом 5.1 договору визначено, що всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей договір.
Відповідно до п. 5.5 договору він набуває чинності з дати підписання та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У договорі міститься підпис ОСОБА_1 , дійсність якого остання не заперечує, а також підпис начальника відділення ОСОБА_2 та печатка «Укрсоцбанку».
Відповідно до даних розпорядження на виплату вкладу, виданого 20 жовтня 2014 року начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г. В. клієнту ОСОБА_1 , вказано номер балансових рахунків, які відкриті для клієнта, зазначено про внесення для депозитного рахунку додаткових параметрів (договір № 48 від 08 вересня 2008 року, дата закінчення депозиту - 20 вересня 2014 року, строковість - короткостроковий, п. 9 - сума вкладу - 310 264 доларів США, п. 10 розпорядження - сума виплати вкладу 11 510 доларів США, п. 11 - загальна сума депозиту - 298 754 долари США).
З матеріалів кримінального провадження № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року щодо ОСОБА_2 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 200 КК України, вбачається, що в матеріалах кримінального провадження знаходиться оригінал договору банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року та розпорядження від 20 жовтня 2014 року.
Також встановлено, що 20 листопада 2014 року ПАТ «Украсоцбанк» звернувся до органів Нацполіції із заявою про вчинення начальником Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г. В. кримінального правопорушення за фактом зловживання службовим становищем, що полягало в отриманні від фізичних осіб протягом тривалого часу грошових коштів, укладення від імені банку договорів банківських вкладів, однак невнесення цих коштів на рахунки банку, про що Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області внесено відомості до ЄРДР за №12014260110000622 від 21 листопада 2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191 ч.3, 191 ч.4, 191 ч.5, 200 КК України.
Відповідно до обвинувального акта в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 в ньому міститься обвинувачення зокрема щодо отримання від ОСОБА_1 грошових коштів та відкриття депозитного рахунку за договором банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року. ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні визнана потерпілою.
З даних висновку судово-почеркознавчої експертизи документів № 210-К від 30 січня 2015 року, що проводилась в межах кримінального провадження №12014260110000622, в ході якої експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, вбачається, що на експертизу було надано договір банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року, укладений між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , а також розпорядження на виплату вкладу від 20 жовтня 2014 року, видане Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_1 . Також у графі «дослідження» зазначено, що об'єкти та зразки доставлені на дослідження нарочним в неупакованому вигляді, їх кількість та перелік відповідає вказаному.
У висновку зазначено, що підписи в договорі банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року, укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , у графах «Від імені банку» « ОСОБА_2 » та у розпорядженні на виплату вкладу від 20 жовтня 2014 року Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», виданому на ім'я ОСОБА_1 , у графі «Начальник Кіцманського відділення» навпроти прізвища « ОСОБА_2 », виконані ОСОБА_2 .
Згідно з висновком технічної експертизи документів НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області №687-К від 14 квітня 2015 зазначено, що відбитки печатки «Чернівецька обласна філія акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» * Україна м. Чернівці* Укрсоцбанк № 6 09356017» у договорі банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року (п.1 висновку), укладеному між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , нанесені кліше печатки, зразки якої надано на дослідження.
Відповідно до даних висновку технічної експертизи документів № 224-К від 04 березня 2015 року, в якому досліджувалося питання нанесення відбитку печатки банку на долучених документах, кліше печатки банку, що була надана на дослідження, «Відбитки печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» у наступних документах … розпорядженні на виплату вкладу від 20 жовтня 2014 року Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк» на ім'я ОСОБА_1 ».
15 грудня 2014 року позивач зверталася до ПАТ «Укрсоцбанк» (реєстровий номер заяви 96/17904) стосовно укладеного договору банківського вкладу та повернення грошових коштів, що відображено у службовому розслідуванні ПАТ «Укрсоцбанк» від 06 березня 2015 року, проведеного Управлінням банківської безпеки у Західному регіоні (м.Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008-2014 років ( ОСОБА_1 зазначена у службовому розслідуванні у списку осіб, які звернулися до ПАТ «Укрсоцбанк», за № 118).
З листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 06 березня 2015 року №15.201-255/38-1264 вбачається, що Управлінням банківської безпеки у Західному регіоні (м.Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» проведено службове розслідування за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 у Подільському регіоні ПАТ «Укрсоцбанк», які мали місце впродовж 2008-2014 років.
Встановлено, що ОСОБА_2 з 2001 року (Наказ №34-ОС від 14.08.2001 року) по теперішній час обіймає посаду начальника Кіцманського відділення № 933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу ПАТ «Укрсоцбанк» .
Відповідно до п. 34 Посадової інструкції, з якою ОСОБА_2 ознайомлена 28 жовтня 2010 року, до її обов'язків відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності.
За вказаною довіреністю ОСОБА_2 надано право від імені банку укладати договори банківського вкладу на умовах «Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту.
Згідно з відомостями, які містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правонаступником АТ «Укрсоцбанку» (ПАТ «Укрсоцбанк») є АТ «Сенс Банк».
Відповідач разом з відзивом подав до суду копію Анкети-опитувальника клієнта ПАТ «Укрсоцбанк» від 18 листопада 2015 року - фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , відповідно до якої остання вказувала свій фінансовий стан, а також у графі «чи є у клієнта рахунки, що відкриті в інших банках», вказала про їх відсутність.
З відповіді приватного нотаріуса Соломко В. В. на запит банку від 16 лютого 2015 року вбачається, що довіреність від імені АКБ «Укрсоцбанк» начальнику Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Г. В. 04 січня 2006 року за реєстровим № 17 посвідчувалася нотаріусом у порядку передоручення, термін дії довіреності до 31 грудня 2006 року включно.
Даних про повернення банком позивачці коштів матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).
Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Суд першої інстанції встановив, що 08 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г. В. було укладено договір банківського вкладу № 48, відповідно до якого банк відкриває депозитний рахунок № 2620 на суму 32 700 доларів США.
Вказаний договір начальник Кіцманського відділення банку Василькова Г. В. підписала від свого імені, завірила його печаткою Кіцманського відділення АКБ СР «Укрсоцбанк» та видала його ОСОБА_1 .
Пунктом 1.1.1 договору сторонами передбачено, що внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі договору.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 в суді першої інстанції, всі дії щодо договору, внесення коштів та видача частини вкладу відбувалися у приміщенні банку, видавались особисто начальником Кіцманського відділення Васильковою Г. В. в її службовому кабінеті, засвідчувались підписами ОСОБА_2 та позивачки, скріплювались печаткою банку.
Отже, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору, як і необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми.
Розпорядження від 20 жовтня 2014 року укладене у письмовій формі та містить відповідні реквізити, які надають можливість суду встановити факт розміщення позивачем банківського вкладу в ПАТ «Укрсоцбанк», зокрема, в банківському розпорядженні вказана назва банківської установи, воно підписане уповноваженою особою банку з проставленням печатки банку, зазначена дата здійснення касової операції, особу, в інтересах якої здійснювалася видача частини банківського вкладу, вказано суму часткової видачі вкладу та залишок банківського вкладу після часткової видачі.
Так, у банківському розпорядженні від 20 жовтня 2014 року на виплату вкладу згідно із договором банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року, складеному ПАТ «Укрсоцбанк» у письмовій формі та підписане уповноваженою особою банку - начальником Кіцманського відділення Васильковою Г. В. з проставленням відбитку штемпеля печатки ПАТ «Укрсоцбанк», вказано, що загальна сума вкладу за договором банківського вкладу становить 310 264 доларів США. Залишок банківського вкладу - 298 754 долари США.
Доказів того, що начальник Кіцманського відділення банку Василькова Г. В. не підписувала договір банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року, суду не надано. Навпаки, долучені до матеріалів справи висновки судово-почеркознавчої експертизи документів № 210-К від 30 січня 2015 року, висновки технічної експертизи документів № 687-К від 14 квітня 2015 року та № 224-К від 04 березня 2015 року, свідчать про те, що підписи, виконані у договорі банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року та розпорядженні банку на виплату вкладу від 20 жовтня 2014 року від імені банку, виконані ОСОБА_2 , а також на цих документах наявні відбитки кліше печатки банку.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане банківське розпорядження містить всі необхідні реквізити «банківської виписки», а також відповідні реквізити «іншого документа» у розумінні Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 року № 174, тобто документа, який підтверджує наявність у фізичної особи банківського вкладу в банку.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Встановивши, що начальником Кіцманського відділення АТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г. В. та ОСОБА_1 підписано договір та розпорядження на виплату вкладу, з якого вбачається, що залишок коштів на депозитному рахунку на 20 жовтня 2014 року становить 298 754 долари США, які скріплені підписами сторін та печаткою банку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність між сторонами договірних відносин, а також наявність у позивача депозиту в ПАТ «Укрсоцбанк». Таке розпорядження за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) по банківському вкладу згідно з договором банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року, який на вимогу вкладника повернуто не було.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що недотримання уповноваженою особою банку - керуючою відділенням ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення вкладів не може свідчити, що такий договір не укладався чи про те, що кошти на депозитний рахунок банку не вносилися. Тому суд зробив обґрунтований висновок про стягнення з відповідача вкладу у розмірі 298 754 долари США.
Доводи апеляційної скарги про те, що укладений між позивачем і банком договір не відповідає за формою і змістом договорам банківського вкладу, а розпорядження на виплату вкладу не відповідає визначеним НБУ формам ведення та обліку касових операцій, і такі не можуть бути належними доказами внесення ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок банківської установи на виконання умов договору, є необґрунтованими з огляду на таке.
Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівалася на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.
При цьому саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Схожі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14 (провадження № 14-703цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21), від 08 січня 2025 року у справі № 718/2555/23 (провадження № 61-4698св24).
Також правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки вимоги ОСОБА_1 пов'язані з невиконанням грошових зобов'язань з видачі вкладу, який не повернутий, позовна давність на такі правовідносини не поширюється.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог частини 1 статті 103 ЦПК України про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів, а також те, що наявний в матеріалах справи висновок експерта є неналежним доказом, колегія суддів вважає безпідставними. виходячи з наступного.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.
У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 (провадження № № 61-8732св20) зазначено, що висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
На обґрунтування підстав призначення судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів Ат «Сенс Банк» посилалося на приєднання до матеріалів справи експертних висновків, проведених у кримінальному провадженні №12014260110000622 із порушенням пункту 3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
З висновку судово-почеркознавчої експертизи документів №210-К від 30 січня 2015 року, висновків технічної експертизи документів № 687-К від 14 квітня 2015 року та №224-К від 04 березня 2015 року, проведених НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області, у них експертом чітко перелічено документи, які надійшли на експертизу в межах кримінального провадження, та які були предметом дослідження експерта, а саме: договір банківського вкладу №48 від 08 вересня 2008 року, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , а також розпорядження на виплату вкладу від 20 жовтня 2014 року, видане Кіцманським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк».
Крім того, із зазначених експертиз вбачається, що підписи на договорі банківського вкладу № 48 від 08 вересня 2008 року та розпорядженні банку на виплату вкладу від 20 жовтня 2014 року від імені банку, виконані ОСОБА_2 , а також на цих документах наявні відбитки кліше печатки банку, які надані на дослідження.
Колегія суддів вважає, що надходження документів на експертизу в неупакованому вигляді, не впливають на дійсність експертизи, адже стороною відповідача не доведено, що доставка об'єктів дослідження в неупакованому вигляді до експертної установи вплинула на точність висновків експертів.
Встановлено, що АТ «Сенс Банк» залучено до участі у кримінальному провадженні №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України як цивільного відповідача.
Отже, у випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, АТ «Сенс Банк» не було позбавлено можливості заявити клопотання про призначення повторної експертизи.
Враховуючи наведене, безпідставними є посилання апелянта на наявність обставин, що викликають сумніви щодо договору № 48 від 08 вересня 2008 року та видане розпорядження від 20 жовтня 2014 року.
Також помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що незалучення судом першої інстанції третьої особи до розгляду даної справи є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.
У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Наслідки незалучення третьої особи передбачені положеннями статті 54 ЦПК України. Незалучення третьої особи не є підставою для скасування судового рішення відповідно до статті 376 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно із частиною другою статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Сенс Банк», з метою підтвердження або спростування факту розпорядження банком коштами, належними ОСОБА_1 , подано до суду клопотання в порядку статті 84 ЦПК України про витребування у Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області, ОСОБА_1 доказів про дохід позиваки за період з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2014 року.
Водночас, АТ «Сенс Банк» посилалося на недоведеність ОСОБА_1 фактичного існування цих коштів, природи їх походження.
Натомість, встановлення доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2014 року не має значення для розгляду справи і не підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, оскільки не підтверджує та не заперечує обставини виникнення між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В. та ОСОБА_1 правовідносин з вчинення договору банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну) від 08 вересня 2008 № 48.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» про витребування доказів.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що відмови у зупиненні провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи та набрання законної сили вироку суду щодо ОСОБА_2 , оскільки вчинення працівником банку злочину не впливає на договірні відносини вкладника і банку.
Інші наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 лютого 2025 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк