06 лютого 2025 року м. Чернівці
Справа № 716/1842/24
Провадження №22-ц/822/105/25
Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.,
секретар - Факас А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року, головуючий у І-й інстанції - Вайновська О.Є.,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 16 серпня 2012 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В., укладено договір № 52 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну).
Згідно з пунктом 1.1 договору банк відкриває поточний рахунок № НОМЕР_1 на суму 70 000 грн та 5 000 доларів США по 21% та 10,5% річних відповідно.
16 серпня 2012 року ОСОБА_1 , відповідно до умов договору, внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 70 000 грн та 5 000 доларів США, що підтверджується розпорядженням на внесення коштів на вклад від 16 серпня 2012 року.
В подальшому ОСОБА_1 здійснювала поповнення банківського вкладу, а саме:
19.09.2012 року на суму 5 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 75 000,00 грн та 5 000,00 доларів США;
15.11.2012 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 3 867,00 грн та 132,00 долари США, після чого сума вкладу складала 78 867,00 грн та 5 132,000 долари США;
15.02.2013 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 4 731,00 грн та 135,00 долари США, після чого сума вкладу складала 83 598,00 грн та 5 267,00 доларів США;
02.04.2013 року на суму 30 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 113 598,00 грн та 5 267,00 доларів США;
16.05.2013 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 6 227,00 грн та 138,00 доларів США та на суму 5 000,0 грн та 2 000,00 доларів США, після чого сума вкладу складала 124 825,00 грн та 7 405,00 доларів США;
02.07.2013 року на суму 30 175,00 грн, після чого сума вкладу складала 155 000,00 грн та 7 405,00 доларів США;
30.08.2013 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 8 815,00 грн, 195,00 доларів США, після чого сума вкладу складала 163 815,00 грн, 7 600,00 доларів США;
31.10.2013 року на суму 30 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 193 815,000 грн, 7 600,00 доларів США;
28.11.2013 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 11 081,00 грн та 201,00 долар США та на суму 104,00, після чого сума вкладу складала 205 000,00 грн та 7 801,00 долар США;
21.01.2014 року на суму 20 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 225 000,00 грн та 7 801,00 долар США;
18.02.2014 року на суму 10 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 235 000,00 грн та 7 801,00 долар США;
26.02.2014 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 13 875,00 грн та 201,00 долар США, після чого сума вкладу складала 248 875,00 грн та 8 002,00 долари США;
17.03.2014 року на суму 20 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 268 875,00 грн та 8 002,00 долари США;
21.05.2014 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 17 139,00 грн та 210,00 долар США, та на суму 15 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 301 014,00 грн та 8 212,00 долари США;
20.06.2014 року на суму 5 000,00 доларів США, після чого сума вкладу складала 301 014,00 грн та 13 212,00 доларів США;
17.07.2014 року на суму 10 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 311 014,00 грн та 13 212,00 доларів США;
31.07.2014 року ОСОБА_1 було знято частину вкладу в розмірі 4 000,00 долари США, після чого сума вкладу складала 311 014,00 грн та 9 212,00 доларів США;
28.08.2014 року за рахунок нарахованих відсотків на суму 19 305,00 грн та 422,00 долари США, після чого сума вкладу складала 330 319,00 грн та 9 634,00 долари США;
24.09.2014 року на суму 20 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 350 319,00 грн та 9 634,00 долари США;
30.09.2014 року на суму 15 000,00 грн, після чого сума вкладу складала 365 319,00 грн та 9 634,00 долари США, про що ОСОБА_1 отримувала розпорядження, продовжуючи дію договору№52 банківського вкладу.
Станом на 30 вересня 2014 року у банківській установі ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») зберігався депозит ОСОБА_1 на суму 365 319 грн та 9 634 долари США.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що начальник Кіцманського відділення Василькова Г.В. зникла, привласнивши кошти вкладників.
12 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу та отримала відповідь, що вказаний нею договір банківського вкладу не укладався та в ПАТ «Укрсоцбанк» не обліковується.
ПАТ «Укрсоцбанк» провів внутрішнє службове розслідування від 06 березня 2015 року за фактами допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» порушень впродовж 2008 - 2014 років; за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» відносно начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В. було порушено кримінальне провадження.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні було проведено судово-почеркознавчу експертизу документів № 98-К від 28 січня 2015 року, згідно з якою підписи на договорі № 52 банківського вкладу та розпорядженнях, виданих Шереметі А.Г. від імені банку, належать начальнику Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковій Г.В.; судово-технічну експертизу документів №209-К від 24 лютого 2015 року, згідно з якою відбитки печатки ПАТ «Укрсоцбанк», що нанесені на договорі № 52 банківського вкладу та розпорядженнях на внесення коштів на депозит, нанесені кліше печатки банку ПАТ «Укрсоцбанк», зразки якої надано на дослідження.
Отже, в період часу з 16 серпня 2012 року по 30 вересня 2014 року начальник Кіцманського відділення Василькова Г.В., шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволоділа коштами ОСОБА_1 , розташованими на банківському вкладі, в розмірі 365 319 грн та 9 634 долари США, які досі лишаються неповернутими.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача АТ «Сенс Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» банківський вклад в розмірі 365 319 грн та 9 634 долари США, та на підставі статті 625 ЦК України 3% річних в розмірі 107 381,39 грн та 2 831,81 доларів США, та інфляційні витрати в розмірі 902 710,99 грн за весь час неповернення вкладу.
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 неповернутий вклад в розмірі 365 319 грн та 9 634 доларів США, 3% річних в розмірі 107 381,39 грн та 2 831,81 доларів США, інфляційні втрати в розмірі 107 381,39 грн, а всього 1 375 411,38 грн, 12 465,81доларів США.
Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 18 907, 48 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою ОСОБА_1 підтверджено факт укладення договору банківського вкладу та подальше внесення коштів на депозитний рахунок, у зв'язку з чим між сторонами виникли договірні відносини на основі договору банківського вкладу, за яким одна сторона розмістила грошові кошти на депозит, а друга зобов'язалася повернути грошові кошти, сплатити проценти в розмірі та на умовах, визначених договором.
Загальна сума вкладу ОСОБА_1 , визначена розпорядженням на внесення коштів на депозит від 30 вересня 2014 року, становить 365 319 грн та 9 634 долари США.
АТ «Сенс Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», свої зобов'язання за договором № 52 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16 серпня 2012 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г.В., та ОСОБА_2 в частині повернення ОСОБА_3 вкладу, сплати процентів в загальному розмірі 365 319 грн та 9 634 долари США не виконав, оскільки не спростував доводи позивачки належними доказами.
Вказав на обґрунтованість та правильність наданого позивачкою розрахунку 3 % річних, інфляційних витрат на вклад у гривні, пред'явлених в порядку частини 2 статті 625 ЦК України, за період з 13.12.2014 року по 29.09.2024 року у розмірі 107 381,39 грн та 2 831,81 доларів США, суму інфляційних витрат по вкладу у гривнях, розрахованої за період з грудня 2014 по серпень 2024 року у розмірі 902 710,99 грн.
Зазначив, що позовна давність не поширюється на вимогу вкладника банку про повернення вкладу.
На рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення по справі.
Вказує на те, що між сторонами відсутні договірні відносини. Позивачем не надано належних доказів внесення коштів на депозит, які позивач просив стягнути з відповідача. Відсутні докази того, що позивач фізично могла мати 36 5319, 45 грн та 9 634 доларів США, та не надано доказів належності даних значних коштів, природи їх походження.
Договір банківського вкладу №52 від 16 серпня 2012 року є нікчемним, оскільки письмова форма не додержана.
Експертні висновки, проведені у кримінальному провадженні №12014260110000622, не можуть бути доказами у даній справі, проведені із порушенням пункту 3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, тому є неналежними доказами та не підтверджують жодного факту.
Позивачем пропущений трирічний строк звернення до суду.
Посилається на порушення норм процесуального права, залишення без задоволення клопотання АТ «Сенс Банк» про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , витребуванні доказів у Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області про доходи позивача за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2014 року.
Вказує на відмову судом першої інстанції у клопотанні про зупинення провадження у справі до розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.ч. 3-5 ст.191, ч. 2 ст. 200 КК України, призначенні комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Зазначає, що у даній справі зібрані всі докази, які свідчать про укладення між позивачем та Банком договору банківського вкладу №52 від 16 серпня 2012 року, внесення коштів на депозит, підписання договору та касових документів уповноваженим працівником банку - керівником відділення банку, проведені почеркознавчі та технічні експертизи документів, які засвідчують факт підписання договорів банківського вкладу та інших банківських документів про внесення коштів на депозит уповноваженим працівником банку, з проставленням печаток банку, кліше якого було надано банком на дослідження. В матеріалах справи міститься службове розслідування, проведене власне самим Банком, в якому містися підтвердження Банком, що керівник відділення банку - Василькова Г.В. згідно з посадовою інструкцією та довіреністю була уповноважена на підписання договорів банківського вкладу та підписання документів розрахунково-касового обслуговування, та на момент отримання від позивачки коштів та викрадення банківського вкладу ОСОБА_4 обіймала посаду керівника Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», а також інші докази. А саме, звернення Банку до правоохоронних органів про відкриття кримінального провадження щодо керівника відділення банку з підстав того, що ОСОБА_4 , будучи керівником відділення Банку, отримувала від фізичних осіб кошти, призначені для розміщення на депозиті, укладала з фізичними особами договори банківського вкладу, приймала кошти на депозит, однак їх привласнювала.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк») в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г.В., укладено договір № 52 банківського вкладу «Інвестиційний» (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) (т. 1, а.с.21-22).
Згідно з пунктом 1.1 договору банк відкриває поточний рахунок № НОМЕР_1 та приймає на вклад кошти в сумі 70 000,00 грн та 5 000,000 доларів США під 21% річних у гривні та під 10,5% річних у доларах США.
Пунктом 1.3 договору визначено, що на депозитний рахунок допускається додаткові внески коштів.
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 16.08.2012 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 70 000,00 грн та 5 000,00 доларів США (т. 1, а.с.23).
Відповідно до розпорядження на внесення відсотків на депозит від 19.09.2012 року, ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн (т. 1, а.с.24).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 15.11.2012 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» відсотки в розмірі 132,00 долари США та 3 867,00 грн (т. 1, а.с.25).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 15.02.2013 ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» відсотки 4 731,00 грн та 135 доларів США (т. 1, а.с.26).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 02.04.2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн (т. 1, а.с.27).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 16.05.2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн 2 000,00 доларів США, відсотки в розмірі 6 227,00 грн та 138,00 доларів США (т. 1, а.с.28).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 02.07.2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 30 175,00 грн (т. 1, а.с.29).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 30.08.2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» відсотки в розмірі 8 815,00 грн, 195,00 доларів США (т. 1, а.с.30).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 31.10.2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн (т. 1, а.с.31).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 28.11.2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 104,00 грн, відсотки 11 081,00 грн та 201,00 долар США (т. 1, а.с.32).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 21.01.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн (т. 1, а.с.33).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 18.02.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн (т. 1, а.с.34).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 26.02.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» відсотки в розмірі 13 875,00 грн та 201,00 долар США (т. 1, а.с.35).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 17.03.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн (т. 1, а.с.36).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 21.05.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн, відсотки в розмірі 17 139,00 грн та 210,00 доларів США (т. 1, а.с.37).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 20.06.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 5 000,00 доларів США (т. 1, а.с.38).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 17.07.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн (т. 1, а.с.39).
Відповідно до розпорядження на виплату коштів від 31.07.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» виплатив ОСОБА_1 з депозиту грошові кошти в розмірі 4 000,00 доларів США (т. 1, а.с.40).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 28.08.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» відсотки в розмірі 19 305,00 грн та 422,00 долари США (т. 1, а.с.41).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 24.09.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн (т. 1, а.с.42).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 30.09.2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн. Загальна сума вкладу ОСОБА_1 - 365 319,00 грн, 9 634,00 долари США (т. 1, а.с.43).
20 листопада 2014 року ПАТ «Украсоцбанк» звернувся до органів Нацполіції із заявою про вчинення начальником Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г.В. кримінального правопорушення за фактом зловживання службовим становищем, що полягало в отриманні від фізичних осіб протягом тривалого часу грошових коштів, укладення від імені банку договорів банківських вкладів, однак невнесення цих коштів на рахунки банку (а.с.45-46), про що Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області внесено відомості до ЄРДР за №12014260110000622 від 21.11.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191 ч.3, 191 ч.4, 191 ч.5, 200 КК України (т. 1, а.с.45-46).
Договір №52 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16 серпня 2012 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г.В., та ОСОБА_1 , розпорядження на внесення коштів на депозит від 16.08.2012 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 19.09.2012 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 15.11.2012 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 15.02.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 02.04.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 16.05.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 02.07.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 30.08.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 31.10.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 28.11.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 21.01.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 18.02.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 26.02.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 17.03.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 21.05.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 20.06.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 17.07.2014 року, розпорядження на виплату коштів від 31.07.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 28.08.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 24.09.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 30.09.2014 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12014260110000622 від 21.11.2014 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191 ч.3, 191 ч.4, 191 ч.5, 200 КК України та зберігаються в матеріалах кримінального провадження (т. 1, а.с.52-54).
Відповідно до висновку експерта № 98-К від 28 січня 2015 року у кримінальному провадженні №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191 ч.3, 191 ч.4, 191 ч.5, 200 КК України та зберігаються в матеріалах кримінального провадження, підпису у договорі №52 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16.08.2012 року, укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г.В., та ОСОБА_2 , у графах «Від імені банка» та навпроти прізвищ « ОСОБА_4 », « ОСОБА_7 », у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 16.08.2012 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 19.09.2012 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 15.11.2012 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 15.02.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 02.04.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 16.05.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 02.07.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 30.08.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 31.10.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 28.11.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 21.01.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 18.02.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 26.02.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 17.03.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 21.05.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 20.06.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 17.07.2014 року, розпорядженні на виплату коштів від 31.07.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 28.08.2014 року, виконані однією особою - ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 88-152).
Відповідно до висновку експерта №209-К від 24 лютого 2015 року, у кримінальному провадженні №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.191 ч.3, 191 ч.4, 191 ч.5, 200 КК України та зберігаються в матеріалах кримінального провадження, відбитки печатки «м. Київ * України * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * Укрсоцбанк» у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 21.05.2014 року, нанесені кліше печатки «м. Київ * Україна *ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * «УКРСОЦБАНК», зразки якої надані на дослідження; відбитки печатки «м. Київ * України * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» у договорі №52 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16.08.2012 року, у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 16.08.2012 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 19.09.2012 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 15.11.2012 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 15.02.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 02.04.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 16.05.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 02.07.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 30.08.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 31.10.2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 28.11.2013 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 21.01.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 18.02.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 26.02.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 17.03.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 20.06.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 17.07.2014 року, розпорядженні на виплату коштів від 31.07.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 28.08.2014 року, розпорядженні на внесення коштів на депозит від 24.09.2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 30.09.2014 року (вечірня каса) нанесені кліше печатки «м. Київ * України * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1», зразки якої надані на дослідження (т. 1, а.с.153-216).
За змістом службового розслідування Управління банківської безпеки у Західному регіоні (м. Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 у Подільському регіоні ПАТ «Укрсоцбанк», встановлено, що ОСОБА_4 обіймає посаду начальника Кіцманського відділення № 933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу ПАТ «Укрсоцбанк».
До обов'язків ОСОБА_4 відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності.
Згідно з довіреністю, виданою АКБ СР «Укрсоцбанк», начальнику Кіцманського відділення Чернівецької філії Васильковій Г. В. надано право від імені банку укладати договори банківського вкладу відповідно до Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб у ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту.
Зі слів заявника, установлено, що ОСОБА_4 особисто на комп'ютері роздруковувала договори банківського вкладу на відповідні суми як в національній, так і в іноземній валютах. Після цього заявники готівкові кошти передавали ОСОБА_4 особисто в руки, а остання ставила свій підпис на роздрукованих договорах та розпорядженнях, завіряючи свій підпис відбитком печатки.
Правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є АТ «Сенс Банк».
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).
Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що 16 серпня 2012 року АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення банку Василькової Г. В,. та ОСОБА_1 уклали договір банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів за закінченням строку дії договору) № 52 на суму депозитного вкладу 70 000 грн з нарахуванням відсотків в розмірі 21 % та 5 000 доларів США з нарахуванням процентів у розмірі 10,5 % річних. За умовами договору внесення клієнтом грошових коштів підтверджується шляхом видачі розпорядження.
Пунктам 1.3 вказаного депозитного договору визначено, що на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються (з правом поповнення).
Пунктом 3.2.4 договору визначено, що АКБ СР «Укрсоцбанк» зобов'язане повернути суму депозитного вкладу та суму нарахованих процентів в порядку, передбаченому цим договором.
Пунктом 5.5 договору визначено, що він набуває чинності з моменту підписання та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Позивачка додатково вносила на депозитний рахунок за договорами № 52 грошові кошти, загальна сума вкладів становить 365 319 грн та 9 634 долари США.
12 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до банку з вимогою про повернення грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках, однак доказів повернення банком позивачу коштів за вкладами матеріали справи не містять.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Встановивши, що начальником Кіцманського відділення АТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г. В. та ОСОБА_1 підписані розпорядження на внесення коштів на депозитні рахунки у загальному розмірі 365 319 грн та 9 634 долари США, які скріплені підписами сторін та печаткою банку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що отримання начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г. В. вказаних коштів свідчить про укладення договорів банківського вкладу від 16 серпня 2012 року № 52, які на вимогу вкладника повернуто не було.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що недотримання уповноваженою особою банку - керуючою відділенням ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення вкладів не може свідчити, що такий договір не укладався чи про те, що кошти на депозитний рахунок банку не вносилися. Тому суд зробив обґрунтований висновок про стягнення вкладів у розмірі 365 319 грн та 9 634 долари США.
Доводи апеляційної скарги про те, що укладений між позивачем і банком договір не відповідає за формою і змістом договорам банківського вкладу, а розпорядження про внесення коштів на депозит та поповнення вкладу не відповідають визначеним НБУ формам ведення та обліку касових операцій, і такі не можуть бути належними доказами внесення ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок банківської установи на виконання умов договору, є необґрунтованими з огляду на таке.
Звертаючись до банківської установи для розміщення вкладу, позивач правомірно сподівалася на належне оформлення вказаного депозитного договору з банком, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій покладено на банківську установу.
При цьому саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ними вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Схожі за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14 (провадження № 14-703цс19), від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21), від 08 січня 2025 року у справі № 718/2555/23 (провадження № 61-4698св24).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 336/3084/20 (провадження № 61-1272св22) вказав, що після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про повернення вкладу.
Отже, після звернення до банку із заявою про повернення вкладів між ОСОБА_1 та банком припинилися договірні відносини за договором банківських вкладів від 16 серпня 2012 року № 52 з 13 грудня 2014 року, оскільки він розірваний внаслідок односторонньої відмови ОСОБА_1 , однак грошове зобов'язання банк не виконав, тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи частини другої статті 625 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) виснував, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.
Доводи апеляційної скарги не містять вимог щодо порядку та розміру нарахування 3 % річних та інфляційних втрат (для депозиту в частині гривні), передбачених статтею 625 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про застосування позовної давності, (щодо стягнення вкладів, 3 % річних, інфляційних втрат), оскільки вони зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.
У постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 757/24677/18-ц (провадження № 61-5125св22) Верховний Суд, вирішуючи подібний спір, зазначив, що предметом цього спору є саме вимоги про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, а нарахування 3 % річних, інфляційних втрат на підставі частини другої статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання, вимоги про стягнення якого нараховані та заявлені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу, на зазначені вимоги позовна давність не поширюється.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20), від 29 березня 2023 року у справі № 607/955/21 (провадження № 61-10450св22), від 13 вересня 2023 року № 757/11769/22-ц (провадження № 61-8030св23), від 04 вересня 2024 року у справі № 718/2832/23 (провадження № 61-3622св24).
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 пов'язані з невиконанням грошових зобов'язань з видачі вкладів і на них позовна давність не поширюється.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Встановивши факт укладення договорів банківського вкладу, внесення ОСОБА_1 коштів на депозитний рахунок, його подальше поповнення, а також отримання ним нарахованих відсотків за договором, ураховуючи, що вклад на вимогу позивача повернуто не було, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення суми банківського вкладу у розмірі 365 319 грн та 9 634 доларів США, 3% річних в розмірі 107 381,39 грн та 2 831,81 доларів США, інфляційні втрати в розмірі 107 381,39 грн (для депозиту в частині гривні) в загальному розмірі 1 375 411, 38 грн, та 12 465, 81 доларів США.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог частини 1 статті 103 ЦПК України про призначення комплексної судово- почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, а також те, що наявний в матеріалах справи висновок експерта є неналежним доказом, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.
На обґрунтування підстав призначення судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів АТ «Сенс Банк» посилалося на приєднання до матеріалів справи експертних висновків, проведених у кримінальному провадженні №12014260110000622 із порушенням пункту 3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
АТ «Сенс Банк» вказувало на наявність сумнівів щодо справжності договору №52 від 16 серпня 2012 року та видані розпорядження до зазначеного договору.
У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 (провадження № № 61-8732св20) зазначено, що висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
До матеріалів справи долучено виконаний в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014260110000622 висновок судово-почеркознавчої експертизи документів № 98-К від 28 січня 2015 року, висновок судово-технічної експертизи документів № 209-К від 24 лютого 2015 року.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи документів № 98-К від 28 січня 2015 року підписи у наступних документах, а саме на договорі №52 банківського вкладу «Інвестиційний» від 16.08.2012 року, укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , у графах «Від імені банку» та навпроти прізвища « ОСОБА_4 »; у розпорядженнях від 16.08.2012, від 19.09.2012, від 15.11.2012, від 15.02.2013, від 02.04.2013, від 16.05.2013, від 02.07.2013, від 30.08.2013, від 31.10.2013, від 28.11.2013, від 21.01.2014, від 18.02.2014, від 26.02.2014, від 17.03.2014, від 21.05.2014, від 20.06.2014, від 17.07.2014, від 31.07.2014, від 28.08.2014, від 24.09.2014, від 30.09.2014 року, які видані на ім'я ОСОБА_1 у графі «Начальник Кіцманського відділення», навпроти прізвища « ОСОБА_8 .В. Василькова» виконанні однією особою ОСОБА_4 .
У висновку технічної експертизи документів № 209-К від 24 лютого 2015 року вказано, що відбитки печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» нанесені кліше печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» наступних документах, а саме на договорі №52 банківського вкладу «Інвестиційний» від 16.08.2012 року укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 ; у розпорядженнях від 16.08.2012, від 19.09.2012, від 15.11.2012, від 15.02.2013, від 02.04.2013, від 16.05.2013, від 02.07.2013, від 30.08.2013, від 31.10.2013, від 28.11.2013, від 21.01.2014, від 18.02.2014, від 26.02.2014, від 17.03.2014, від 20.06.2014, від 17.07.2014, від 31.07.2014, від 28.08.2014, від 24.09.2014, від 30.09.2014 року.
У висновку експерта №209-К від 24 лютого 2015 року вказано, що на експертизу надано вільні зразки печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» в журналі обліку та видачі печаток і штампів Чернівецької обласної філії АКБ СР «Укрсоцбанк» розпочатий 01.04.2014, закінчений 01.07.2012, а також надано вільні зразки вище наведеної печатки на інших документах.
Отже, посилання АТ «Сенс Банк» на наявність обставин, що викликають переконливе враження, що договір та розпорядження підписувалися не колишнім начальником відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_4 , на договорі та розпорядженнях відсутня печатка ПАТ «Укрсоцбанк» та підписані вони не в дати, які в них зазначені, не відповідають обставинам справи.
Безпідставними є посилання АТ «Сенс Банк» на те, що у висновку експерта №209-К від 24 лютого 2015 року відсутня відповідь на питання «Яким же саме кліше нанесено відтиск печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * код 00039019 * КАСА №1» кліше печатки, зразок якого міститься у журналі обліку та видачі печаток і штампів, наданий на дослідження або інше кліше на наданих позивачем документах?», оскільки у мотивувальній частині висновку експерта зазначено, що перераховані ознаки стійкості, суттєві, в їх сукупності індивідуальні та достатні для висновку, що відбитки печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» нанесені кліше печатки «м. Київ * Україна * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1», зразки якої надані на дослідження.
Також не заслуговують на увагу доводи АТ «Сенс Банк» про те, що експертні висновки, проведені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року, є неналежними доказами, оскільки порушений порядок призначення експертизи.
Встановлено, що АТ «Сенс Банк» залучено до участі у кримінальному провадженні №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України як цивільного відповідача.
Отже, посилання АТ «Сенс Банк» на наявність обставин, що викликають сумніви щодо договору №52 від 12 серпня 2012 року та видані в подальшому розпорядження на підставі зазначеного договору, не відповідають обставинам справи.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи АТ «Сенс Банк» про те, що висновок судово-почеркознавчої експертизи документів НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області № 98-К від 28 січня 2015 року, призначеної в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року, висновок технічної експертизи документів НДЕКЦ при УМВС України у Чернівецькій області № 209-К від 24 лютого 2015 року, призначеної в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року, є неналежними доказами, оскільки порушений порядок призначення експертизи.
Встановлено, що АТ «Сенс Банк» залучено до участі у кримінальному провадженні №12014260110000622 від 21 листопада 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.ч.3-5 ст.191, ч.2 ст.200 КК України як цивільного відповідача.
Отже, у випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, АТ «Сенс Банк» не було позбавлено можливості заявити клопотання про призначення повторної експертизи.
Помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що незалучення судом першої інстанції третьої особи до розгляду даної справи є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 54 ЦПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява.
У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Наслідки незалучення третьої особи передбачені положеннями статті 54 ЦПК України. Незалучення третьої особи не є підставою для скасування судового рішення відповідно до статті 376 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно із частиною другою статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Сенс Банк», в порядку статті 84 ЦПК України, подано до суду клопотання про витребування у Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області, ОСОБА_1 доказів про дохід ОСОБА_1 за період з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2014 року з метою підтвердження або спростування факту розпорядження банком коштами, належними ОСОБА_1 .
Водночас, АТ «Сенс Банк» посилалося на недоведеність ОСОБА_1 фактичного існування цих коштів, природи їх походження.
Натомість, встановлення доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2004 року по 21 грудня 2014 року не має значення для розгляду справи і не підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, оскільки не підтверджує та не заперечує обставини виникнення між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення №933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г.В. та ОСОБА_1 правовідносин з вчинення договору банківського вкладу «Інвестиційний» (депозитний вклад зі сплатою процентів у кінці терміну) від 16 серпня 2012 №52.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» про витребування доказів.
Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не зупинив провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи та набрання законної сили вироку суду щодо ОСОБА_4 , оскільки вчинення працівником банку злочину (кримінального правопорушення) не впливає на договірні відносини вкладника і банку.
Інші наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення.
Водночас колегія суддів не може погодитись з оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, максимальний розмір судового збору за подачу позовної заяви фізичною особою складає 15 140 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Отже, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 15 140 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Проте суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та помилково стягнув з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 18 907, 48 грн замість 15 140 грн.
За наведених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору підлягає зміні.
Згідно зі статтею 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» задовольнити частково, а рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року змінити в частині стягнення судового збору.
В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року в частині стягнення судового збору на користь держави змінити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь держави витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.
В решті рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07 лютого 2025 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Н. Лисак