28 січня 2025 року
м. Харків
справа № 645/2134/23
провадження № 22-ц/818/321/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ТОВ «Міжнародна страхова компанія»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2024 року у складі судді Ульяніч І.В,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди у розмірі 94 202,64 грн та з ТОВ «Міжнародна СК» страхового відшкодування у розмірі 85 877,36 грн. Просив також вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн та судового збору.
В обґрунтування позову посилався на те, що 13.02.2021 року об 08 год. 40 хв. в м. Харкові по вул. Краснодарській, буд. 26, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.03.2021 року по справі про адміністративне правопорушення № 645/950/21 ОСОБА_2 було визнано винною у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Внаслідок винних дій відповідачки був пошкоджений належний позивачу автомобіль Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_2 . Згідно з Висновком щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу суб'єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 № 96/02/21 від 17.02.2021 року, вартість завданого майну позивача матеріального збитку складає 85 877,36 грн.; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 165 325.98 грн. На момент вчинення ДТП цивільно - правову відповідальність ОСОБА_2 було застраховано у ТДВ «Міжнародна СК», номер полісу АР5209459, ліміт страхового відшкодування - 130000 грн, франшиза - 0 грн. Вимога позивача про виплату страхового відшкодування страховиком виконана не була. Для здійснення ремонту належного позивачу автомобілю, він звернувся до ТОВ «РЕАЛ АВТО СТО», код ЄДРПОУ 44092881, вартість виконаних ТОВ та оплачених позивачем ремонтних робіт дорівнює 180 080, 00 грн. Тому ОСОБА_1 просив задовольнити позов про стягнення з відповідачів грошових коштів у заявленому у позові розмірі. Згідно укладеного між ОСОБА_1 та Авокатським бюро «Мосейчук та партнери» договору про надання правових послуг від 07.07.2021 року № 07/07/21 позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, які просив стягнути з відповідачів солідарно.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2024 року позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку в розмірі 50 080 гривень. Після отримання відшкодованих збитків, зобов'язано ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 деталі, що були замінені після проведення ремонту: передній бампер, амортизатор (стойка), поворотний кулак, маточина колеса, два диски колеса, передні ліві двері.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 85 877 грн 36 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 459 гривень 57 коп.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 900 гривень 40 коп.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази понесення витрат на ремонт пошкодженого автомобілю у розмірі 180 080,00 грн. Оскільки цивільно - правова відповідальність винної особи була застрахована, страховою компанією суму страхового відшкодування сплачено позивачу не було, ліміт страхового відшкодування згідно договору становить 130000 грн, з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування в межах заявлених позовних вимог, у розмірі 85 877,36 грн, а з винної особи різниця між заявленим у позові розміром майнової шкоди та лімітом відповідальності страховика, що дорівнює 50 080,00 (180080 - 130000) грн. Представником відповідача була подана заява про повернення відповідачу замінених деталей автомобіля, які мають певну ціність, проти задоволення зазначеної заяви представник позивача заперечував. При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, суд врахував положення статті 1192 ЦК та застосував правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.04.2019 року у справі № 761/14285/16, а саме вирішив питання про передачу відповідачу після проведення ремонту пшкодженого автомобілю деталей, що були замінені: передній бампер, амортизатор (стойка), поворотний кулак, маточина колеса, два диски колеса, передні ліві двері.
Не погодившись з рішенням суду, Мосейчук А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі, зробив висновки що не відповідають дійсним обставинам у справі та вимогам закону. З ОСОБА_2 , як з винної у вчиненні ДТП особи підлягає стягненню різниця між сумою відновлювального ремонту транспортного засобу та страховим відшкодуванням, а саме (180 080,00 грн - 85 877,36 грн) 94 202,64 грн. Суд безпідставно зменшив зазначений розмір. Крім цього формулювання резолютивної частини рішення суду про покладення на позивача обов'язку передати деталі, що були замінені після проведення ремонту суперечить вимогам закону та не відповідає принципу правової визначеності.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з ТДВ «Міжнародна страхова компанія» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 85 877 грн 36 коп та відмови у стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу, тому рішення суду в зазначеній частині не переглядається.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, що 13.02.2021 о 08:40 год., у м. Харкові, по вул. Краснодарській, буд. 26, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ..
Постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 01.03.2021 по справі № 655/950/21 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративно - правової відповідальності (а.с.7-8).
Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.12).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія», номер полісу АР5209459., ліміт відшкодування 130000 грн. (а.с.49)
На момент ДТП 13.02.2021 р ., Поліс АР 5209459 від 10.12.2020 року був чинний.
15.02.2021 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування та повідомленням про ДТП до ТДВ «Міжнародна СК».(а.с.14)
На час розгляду справи позивач не отримав страхове відшкодування від ТДВ «Міжнародна СК». Відомості про прийняте рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або про відмову у виплаті, матеріали справи не містять.
Також відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №96/02-21 від 17.02.2021 р., проведеного за заявою ОСОБА_1 , суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 як спеціалістом, вбачається, що вартість матеріального збитку складає 97 045,76 грн., з урахуванням ПДВ та вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, складає 190 987,52 грн. (а.с.15-20).
Відповідно до Акту № 001 здачі-прийняття виконаних робіт від 26.07.2021 року, наданих послуг, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «РЕАЛ АВТО СТО» про надання послуг по обслуговуванню автомобіля, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 180 080,00 грн., оплата проведенного ремонту автомобіля підтверджується відповідними чеками (а.с.42-48)
За повідомленням Державної податкової служби України, отриманої відповідно до Ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що 12.02.2021 року отримані відомості з Єдиного реєстру щодо державної реєстрації новоутвореної шляхом заснування юридичної особи ТОВ «РЕАЛ АВТО СТО» (податковий номер 44092881), місцезнаходження: м.Харків, вул. Киргизька,19. Станом на 27.11.2023 року інформацію щодо фактичного місцезнаходження ТОВ «РЕАЛ АВТО СТО» до ГУ ДПС не надавало. ТОВ «РЕАЛ АВТО СТО» перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на прибуток з «річною» формою для звітування. З моменту реєстрації по теперішній час звіти по податку на прибуток та фінансові звіти підприємство не надавало. (а.с.155-156)
За повідомленням АТ «УКРСИББАНК», отриманого відповідно до Ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що в період з 30.06.2021 по 16.07.2021 р. на рахунок НОМЕР_4 , в валюті UAN, відкритий ТОВ «РЕАЛ АВТО СТО», були зараховані кошти, за платежами, що здійснені фізичною особою ОСОБА_1 , готівкою в касі відділення АТ «УКРСИББАНК» через транзитний рахунок 29025000000100, а саме: №68 від 30.06.2021 р. на суму 40000,00 грн.; №67 від 05.07.2021 на суму 40000,00 грн.; №47 від 08.07.2021 р. на суму 40000,00 грн.; №45 від 13.07.2021 р. на суму 40000,00 грн.; №64 від 16.07.2021 р. на суму 20080,00 грн., вказане призначення платежу: сплата за ремонт автомобіля Nissan X-Trail, д.н.з НОМЕР_2 , 2011 рік випуску, від ОСОБА_1 (а.с.158).
Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них належні норми матеріального права.
Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідний правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов'язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика.
У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія судів погоджується з висновком суду про те, що позивач надав належні та допустимі докази вартості виконаних ним ремонтних робіт і необхідних деталей для відновлення пошкодженої речі у розмірі 180 080.00 грн та дійшов обґрунтованого висновку що страховик винної особи має обов'язок виплатити позивачу страхове відшкодування у межах встановленого договором страхування ліміту тобто у розмірі 130 000 грн.
Позов до страхової компанії відповідно до вимог ст., ст.13,264 ЦПК України задоволений у межах заявлених позовних вимог в розмірі 85 877,36 грн.
З урахуванням зазначеного судом правильно визначений розмір відшкодування що не покритий страховою сумою та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 080,00 (180 080 - 130 000 ) грн.
За змістом ст. 1192 ЦК України відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) застосовується, якщо за обставинами справи - цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе - потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб відновити пошкоджену річ.
Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність - суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду ( постанова Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 року у справі № 761/14285/16).
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням ( підлягає заміні), але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, обґрунтовано одночасно вирішив питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Тому суд першої інстанції правильно задовольнив заяву представника відповідача про отримання відшкодованих збитків в якій ОСОБА_1 має передати ОСОБА_2 деталі: передній бампер, амортизатор (стойка), поворотний кулак, маточина колеса, два диски колеса, передні ліві двері, що згідно даних акту № 001 від 26.07.2021 були замінені після проведення ремонту ТОВ « РЕАЛ АВТО СТО» на нові ( т.1 а.с. 42 - 43).
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Підстави для зміни розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України відстуні.
Керуючись ст.ст.367,369,375,381,382,383,384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Мосейчук А.М. , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді: О.В.Маміна
Н.П.Пилипчук