28 січня 2025 року
м. Харків
справа № 953/4767/22
провадження № 22-ц/818/84/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг»
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року ухвалене у складі судді Лисиченко С.М.,-
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, після уточнення якої остаточно просив обов'язати ТОВ « Охоронна фірма практик» видати йому трудову книжку з відповідними записами, сертифікати від психіатра та нарколога, а також карту медичного огляду; виплатити 23400 грн заборгованість із заробітної плати, 5880,00 грн компенсації за затримку виплати заробітної плати, 6345,00 грн грошової компенсації за невикористану відпустку, 91550,00 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 39850,00 грн оплату за роботу в надурочний час та 10 000,00 грн моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він працював у ТОВ «Охоронна фірма Практик» із січня 2022 року по час звернення до суду із даним позовом. Правонаступником ТОВ «Охоронної фірми «Практик» є ТОВ « Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг». 25 липня 2022 відповідач відправив його у відпустку без його згоди, при цьому не виплатив відпускні. 22 серпня 2022 року він зателефонував в агентство щоб дізнатися коли йому виходити на роботу, на що отримав відповідь, що зараз для нього місця немає. Тоді він вирішив звільнитися. 25 серпня 2022 року він приїхав до агенції за розрахунком. Йому запропонували трудову книжку без відповідного запису про роботу, яку він не взяв. Решта документів, таких як сертифікатів від психолога і нарколога та медичної перевірки, взагалі йому видано не було. Відсутність запису у трудовій книжці відповідач мотивував тим, що останній не передавав документи до податкової, і що він нібито працював за договором, хоча він працевлаштувався на постійну роботу до відповідача. Крім того вважає, що дії відповідача, які виразилися у невиплаті йому заробітної плати та неповернення трудової книжки завдали йому душевних страждань, за браком коштів він постійно недоїдав, особливо це стосується березня місяця, в якому він відпрацював 20 діб без зарплати за лютий і коли він не міг записатися на гуманітарну допомогу та працевлаштуватися на іншу роботу. Задану йому діями відповідача моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова ві 06 листопада 2023 задоволено клопотання позивача про заміну відповідача та ТОВ охоронна фірма « Практик» замінена на ТОВ «Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг» ( а.с. 113).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення обгрунтовано тим, що , ОСОБА_1 не надав суду докази, які б підтверджували факти написання та подання ним заяви про прийняття на роботу до ТОВ «Охорона фірма «Практик», в тому числі шляхом направлення такої заяви засобами поштового чи електронного зв'язку; надання ним ТОВ «Охорона фірма «Практик» трудової книжки та інших документів; отримання наказу про прийняття на роботу, укладання з ТОВ «Охорона фірма «Практик» трудового договору. Тобто, позивач протягом тривалого часу, а саме 01 січня 2022 року до 25 липня 2022 року, фактично усвідомлював відсутність оформлення трудових відносин з ТОВ «Охорона фірма «Практик», а отже й погоджувався з цим. При цьому жодних дій щодо оформлення своїх трудових відносин у відповідності до вимог законодавства не вчинив. Також, позивачем не надано доказів того, що ТОВ «Охорона фірма «Практик» була зареєстрована як юридична особа та її правонаступником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг».
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. Позивач надав всі наявні у нього докази своєї роботи в ТОВ «Охорона фірма «Практик», клопотав про витребування доазів у відповідача. Проте відповідач жодного разу не з'явився у судове засідання і не надав до суду витребувані документи. Допитаний в судовому засіданні свідок підтвердив факт знаходження позивача у трудових відносинах з відповідачем. Апелянт наголосив, що у матеріалах справи є незаперечні докази того, що позивач працював в охоронній фірмі, проте суд їм належної оцінки не дав та ухвалив незаконне рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Як встановлено судом та підтверджується даними довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2022 по 30.06.2023, інформація про доходи ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , відсутня.
Відповідно даних листа Головного управління ДПС у Харківській області від 14.09.2023 №17782/5/20-40-12-03-09, станом на 14.09.2023 ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) не перебуває на обліку в територіальних органах ГУ ДПС .
Згідно даних довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 27.09.2023 за формою ОК-7 Пенсійного фонду України, індивідуальні відомості про застраховану особу, за період з 01.01.2022 по 27.09.2023 у ОСОБА_1 відсутній страховий стаж.
Відповідно даних листа Головного управління ПФУ у Харківській області від 06.11.2023 №2000-0704-7/158649, станом на 06.11.2023 в Реєстрі застрахованих осіб Державного Реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відомості щодо нарахування суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок, та страховий стаж за період з 01.01.2021 по 03.08.2023 стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відсутні.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 надала пояснення про те, що вона працювала охоронцем у КП «Харківводоканал». З 2019 року її перевели на роботу у ТОВ «Охоронна фірма «Практик», де вона працювала охоронцем, надавала товариству свою трудову книжку, однак з наказом про призначення на посаду не ознайомлювалася. Трудова книжка наразі знаходиться у володінні товариства. Вказала, що їй товариство виплачувало заробітну плату щомісяця у розмірі 4480, 00 грн. Разом з цим, товариство перед нею має заборгованість із заробітної плати за 2021,2022 роки. Працюючи в ТОВ «Охоронна фірма «Практик» охоронці купляли форму, з їх заробітної плати відраховували за неї гроші. У січні 2022 року у ТОВ «Охоронна фірма «Практик» прийшов працювати ОСОБА_1 , який був її змінником. Працювали вони добу через дві. Чи був ОСОБА_1 працевлаштований офіційно, вона не знає. Заробітна плата в них була однакова, її виплачували на фірмі, однак жодного разу вона особисто не бачила, як ОСОБА_1 отримував заробітну плату. Також повідомила, що вона працювала у ТОВ «Охоронна фірма «Практик» до початку війни, а з 01.03.2022 на роботу не вийшла, бо були труднощі з транспортом, вона не могла доїхати на роботу. У липні 2022 року вона мала намір повернутись на роботу, зателефонувала, однак, службові особи товариства їй повідомили про те, що на даний час вільних робочих місць немає. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що останній працював по 3-4 доби до липня 2022 року, потім його відправили у відпустку та з того часу він також не працює.
Відповідно даних довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом юридичної особа 33118966 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг», місцезнаходження:м.Харків, проспект Індустріальний,53, кв.39, види економічної діяльності, зокрема, 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний), 80.20 Обслуговування систем безпеки. Товариство з 27.08.2004 перебуває на обліку в Державній службі статистики України, а з 01.09.2004 перебуває на обліку в ГУДПС у Харківській області, Індустріальна ДПІ, як платник податків.
Відповідно до частин 1,3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб'єктного складу його учасників.
Звертаючись до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг», позивач посилався на те, що пацював на посаді охоронця в ТОВ «Охорона фірма «Практик», проте згодом зазначене товариство було реорганізовано в ТОВ.
Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції перевіряв дані про реєстрацію ТОВ «Охорона фірма «Практик» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але зазначеної обставини не встановив та зробив висновок про те, що позивач не надав доказів того, що ТОВ «Охорона фірма «Практик» зареєстрована як юридична особа, та надалі ТОВ «Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг» є правонаступником ТОВ «Охоронна фірма «Практик».
В той час як відкриті дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом юридичної особа 36223885 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю « Охоронне агентство « Практик», місцезнаходження: м. Харків вул. Конторська, 37 /34. На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відомості про реорганізацію зазначеної юридичної особи відсутні ( а.с. 203 - 204).
Зазначене свідчить про те, що ТОВ «Агенство комплексної безпеки - охоронна фірма Бріг» не є належним відповідачем у справі. Пред'явлення позову до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову
З огляду на це суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із недоведеністю позовних вимог, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні. У задоволені позову ОСОБА_1 належить відмовити з мотивів викладених у цій постанові.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2024 року - змінити.
Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук