04 лютого 2025 року
м. Рівне
Справа № 559/2389/24
Провадження № 22-ц/4815/75/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Хилевича С. В.
секретар судового засідання - Андрошулік І. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Альонової Мар'яни Борисівни на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 вересня 2024 року у складі судді Жуковської О.Ю., постановлене в м. Дубно Рівненської області, повний текст рішення складено 13 вересня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14.06.2024 відбулася сесія Дубенської міської ради, під час якої до залу засідань увійшли представники ІНФОРМАЦІЯ_1 для вручення депутатам міської ради повісток. Повістки були вручені депутатам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та не вручені депутатам ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у зв'язку із їх відсутністю на сесії міської ради. Цю подію було висвітлено ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:57 год. в групі «Дубно - це Європа» у соціальній мережі Facebook в мережі Інтернет користувачем ОСОБА_7 . Коментуючи допис ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 депутат Дубенської міської ради ОСОБА_2 дослівно зазначила: «А чи не дивно виглядає, що повістки отримали лише 2 з 19 чоловіків депутатів? Замовнику цього заходу, ОСОБА_9 , саме вони, депутати опозиціонери ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) не потрібні. Та навіть більше, вони ж заважають. Головне, що своя ручна депутатська група «Єдність» вправно відвідує засідання та слухняно голосує. А щодо кількості депутатів, та нібито стурбованість з цього приводу - це спектакль, головним героєм якого є сам ОСОБА_12 ! Цей актор, якби міг, то ще й жінкам депутатам організував би повістки. Головна мета - дери банити бюджет без абсолютних перешкод». Позивач вказує, що три скликання поспіль, з 2010 року, перебуває на посаді міського голови м. Дубно, а вищевказані висловлювання відповідачки - це недостовірна інформація, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. З посиланням на Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджене постановою КМУ №154 від 23.02.2022 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є органом військового управління і підпорядковується воно ІНФОРМАЦІЯ_4 , і не перебуває у підпорядкуванні Дубенської міської ради. Тому, твердження відповідачки, що позивач є замовником заходу вручення депутатам повісток на сесії не відповідає дійсності. Щодо твердження відповідача, що головна мета вручення повісток - це дерибан бюджету зазначає, що з огляду на значення цього слова в українській мові, то такий допис є просто наклепом. Вважає, що належним способом спростування поширеної відповідачем недостовірної інформації є опублікування в публічному доступі рішення суду на особистій сторінці ОСОБА_13 у соціальній мережі Facebook та в групі «Дубно - це Європа» у п'ятиденний строк з дня ухвалення такого рішення шляхом його публікації. Просить позов задовольнити, а судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 вересня 2024 року вказаний позов задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що ганьбить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 о 9 год. 40 хв. в групі «Дубно - це Європа» соціальної мережі Facebook в публічному доступі в мережі Інтернет як коментар до посту від 14.06.2024 "Сьогодні на сесії міської ради кільком депутатам вручили повістки “для уточнення облікових даних", а саме: «Замовнику цього заходу, ОСОБА_9 , саме вони, депутати опозиціонери ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) не потрібні... ». Зобов'язано ОСОБА_2 в п'ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили опублікувати спростування на її особистій сторінці у соціальній мережі Facebook та у групі «Дубно - це Європа» соціальної мережі Facebook в мережі Інтернет в публічному доступі. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване конституційними гарантіями судового захисту права особи на спростовування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації, та обґрунтоване тим, що інформація, поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 о 9 год. 40 хв. в групі «Дубно - це Європа» соціальної мережі Facebook в публічному доступі в мережі Інтернет як коментар до посту від 14.06.2024 «Сьогодні на сесії міської ради кільком депутатам вручили повістки «для уточнення облікових даних», є переважно оціночними судженнями, суб'єктивними припущеннями із елементами гіперболізізації, які, у відповідності до ст. 277 ЦК України, не можуть бути предметом судового захисту.
Задоволення вимог щодо визнання недостовірною інформації, викладеної у другому реченні коментаря відповідачки: «Замовнику цього заходу, ОСОБА_9 , саме вони, депутати опозиціонери ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) не потрібні» обґрунтоване тим, що після першого риторичного питання коментаря відповідачки не залишається сумніву, що йдеться про факт вручення повісток на сесії міської ради, а також авторка уточнює, що це депутати-опозиціонери не потрібні саме міському голові, що, враховуючи контекст допису, виражена у формі фактичного твердження, а не оціночного судження. Окрім того, це висловлювання про дії конкретної особи у певний період часу, що спричиняють конкретні наслідки, тобто, про фактичні обставини, достовірність яких може і мала бути перевірена, а будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що поширена інформація є суб'єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, відсутні.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_2 - адвокат Альонова Мар'яна Борисівна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що суд зробив висновок, що відповідачка вжила неадекватне словосполучення, висловившись «замовником цього заходу, ОСОБА_12 » та наполягає, що цей вислів є нащо інше як оціночні судження відповідачки конкретної ситуації без будь-якого посилання на фактичні дані чи інформацію. Додає, що жодного факту у коментарі використано не було, а слово «Замовник» в даному контексті використано як алегорія. Покликається на ст.. 277 ЦК України, яка встановлює, що предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці. Вважає, що задовольняючи позов у частині визнання недостовірною і такою, що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформації, поширеної ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 як коментар у соціальній мережі, суд однобоко трактує доводи відповідачки. Зазначає, що у своєму позові позивач однобоко та упереджено трактує норми чинних підзаконних правових актів, посилаючись на Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою КМУ від 23.02.2022 р. № 154, та залишає поза увагою п. 4 розділу 1 Положення про ТЦК та СП який зазначає, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії, в тому числі, з органами місцевого самоврядування, а ті, в свою чергу, сприяють територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки у виконанні покладених на них завдань, зокрема в залученні громадян до військової служби, виконують інші функції, пов'язані з мобілізацією людських і транспортних ресурсів, визначених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Наголошує на тому, що у коментарі відповідач не вказує замовником чого саме є позивач, а тому переконання останнього, що це є фактичне твердження, вважає абсурдним та надуманим, таким, що підмінює поняття судження відповідача. Вказує, що враховуючи той факт, що позивач перебуває на посаді міського голови, а відповідач є депутатом міської ради, виникає підозра на цензуру, що є прямим порушенням норм Конституції України, яка передбачає заборону цензури (ст. 15 Конституції України). Вважає, що такий позов порушує і конституційні права відповідачки на право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Покликаючись на те, що в позові не наведено жодного факту, що свідчить про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, що унеможливлює задоволення позову, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_14 втретє обраний на посаду міського голови м. Дубно, що підтверджується рішенням, постановами Дубенської міської територіальної виборчої комісії Дубенського району Рівненської області від 07.11.2010, 29.10.2015 та 21.11.2020 (а.с.8-10).
Відповідачка ОСОБА_2 згідно рішення №8 Дубенської міської ради від 20.11.2015 «Про утворення та затвердження складу виконавчого комітету Дубенської міської ради» входила до виконавчого комітету Дубенської міської ради. На момент розгляду справи ОСОБА_2 є депутатом Дубенської міської ради згідно рішення Дубенської міської ради №1 від 27.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Дубенської міської ради» на місцевих виборах 25.10.2020.
Загалом обрано до міської ради 26 депутатів, у яких з 27.11.2020 є депутатські повноваження. Також депутатами є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Розпорядженням міського голови Антонюка В.М. №73-р від 27.05.2024 «Про скликання та підготовку сесії Дубенської міської ради у червні 2024 року» скликано сесію Дубенської міської ради 14 червня 2024 року о 10:00 годині в залі засідань міської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_2 о 13:57 в групі «Дубно - це Європа»» у соціальній мережі Facebook в мережі Інтернет користувачем ОСОБА_7 було опубліковано наступний текст з прикріпленим фото моменту події: «Сьогодні на сесії міської ради кільком депутатам вручили повістки “для уточнення облікових даних», деякі з оголошених на сесію не прийшли, можливо не випадково, депутати жваво обговорюють непересічну подію... Антонюк прокоментував так: «Я проти того, щоб чіпати депутатів, їх у нас і так не багато".
Станом на 03 липня 2024 року 79 користувачів соціальної мережі відреагували на публікацію вподобайками, було здійснено 3 перепости і написано 49 коментарів до тексту.
Відповідачка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 0 09:40 год. написала коментар до вказаного допису наступного змісту: «А чи не дивно виглядає, що повістки отримали лише 2 з 19 чоловіків депутатів? Замовнику цього заходу, ОСОБА_9 , саме вони, депутати опозиціонери ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) не потрібні. Та навіть більше, вони ж заважають. Головне, що своя ручна депутатська група «Єдність» вправно відвідує засідання та слухняно голосує.
А щодо кількості депутатів, та нібито стурбованість з цього приводу - це спектакль, головним героєм якого є сам ОСОБА_12 ! Цей актор, якби міг, то ще й жінкам депутатам організував би повістки. Головна мета - дерибанити бюджет без абсолютних перешкод».
Станом на 03.07.2024 цей коментар отримав 20 вподобайок, а також має коментарі іншиї користувачів мережі.
Згідно депутатського звернення за вихідним номером 75 від 27.06.2024 депутат Дубенської міської ради ОСОБА_17 попросила міського голову м.Дубно ОСОБА_1 надати результати державного фінансового аудиту бюджету міської ради.
На зазначене депутатське звернення в.о. міського голови ОСОБА_18 04.07.2024 за вихідним номером 2515/05-02-14/24 надіслав депутату міської ради Юлії Ткачук копію Звіту від 02.02.2024 №13-17-20-09/10 про результати державного аудиту бюджету Дубенської міської територіальної громади Рівненської області за період з 01.01.2021 до 30.09.2023. Копія титульної сторінки і розділу ІІІ з висновками цього Звіту знаходиться в матеріалах справи, згідно тексту якого: «…бюджет Дубенської міської територіальної громади має достатній ресурсний потенціал та переважно спроможний самостійно забезпечити надання на належному рівні соціальних послуг жителям громади».
Також у Звіті зауважено: «…виявлено окремі причини і фактори, які відобразились у низці втрат, недоотримань та упущених вигод бюджетом, а також окремі чинники, які не сприяють ефективному використанню коштів». Аудитором в подальшому конкретизовано зауваження до: роботи Дубенської міської ради (не затвердження порядку відрахування до місцевого бюджету частини чистого прибутку, надання пільг зі сплати земельного податку, комунальним підприємствам, не перегляд в сторону підвищення ставок орендної плати за земельні ділянки для населення, застосування ставок орендної плати нижчих за максимально можливі для суб'єктів господарювання; до ТзОВ «Житловик-Дубно», КП «Дубнокомуненергія», КНП «Пологовий будинок» ДМР, Школи мистецтв Дубенської міської ради за встановлення оплати за навчання для дітей нижчої, ніж гранична, до освітніх закладів через понаднормативні посади заступників директорів і не забезпечення відшкодування витрат на утримання в закладах освіти м. Дубно дітей з інших територіальних громад; за оплату послуг з незалежної оцінки майна Управлінням економіки та власності Дубенської міської ради, що в подальшому не включалось до електронного аукціону, а безоплатно передано у державну власність; до Відділу культури і туризму за не укладення договору на відшкодування комунальних послуг та включення при нарахуванні заробітної плати працівникам у розрахунок виплат одноразового характеру; за прийняття неефектних управлінських рішень та не здійснення контролю за використанням бюджетних коштів Управлінням житлово-комунального господарства Дубенської міської ради.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною інформацію, опубліковану відповідачкою ОСОБА_2 у коментарі до допису від 14.06.2024 «Сьогодні на сесії міської ради кільком депутатам вручили повістки "“для уточнення облікових даних»» та зобов'язати останню спростувати її як таку, що є недостовірною, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Частиною другою статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
За ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Свобода на вираження поглядів (свобода слова) не є безмежною, вона може обмежуватися законодавчими нормами для захисту загальних інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, а також прав, свобод та законних інтересів окремої людини.
Відповідно ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі; гідність та честь фізичної особи є недоторканними; фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації; особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, ділової репутації.
Отже, право на поширення інформації про іншу особу пов'язується з обов'язком перевірити достовірність такої інформації, а також зустрічним правом особи, про яку поширюється інформація, вимагати поваги до її честі, гідності та ділової репутації.
Згідно ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Захист права на недоторканність честі, гідності та ділової репутації може здійснюватися у загальний спосіб: відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України), та/або у спеціальний: спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК України).
Відповідно ч.1, 4, 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Як вказано у Постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 461/9631/15-ц, тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (надалі за текстом - ЄСПЛ) щодо її застосування.
Як роз'яснено у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Поширенням інформації вважається опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедент ній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно із ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Таким чином, відповідно статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Крім цього, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.
При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
У п. п. 24, 25 постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про cудову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що суд, ухвалюючи рішення про спростування поширеної недостовірної інформації, у рішенні за необхідності може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинна бути оприлюднена.
Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Оцінюючи встановлені обставини справи, норми права, що їх регулюють, судову практику, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом дано їм правильну та ґрунтовну правову оцінку, яку не спростовують доводи апеляційної скарги.
Судом встановлено, що частина коментаря відповідачки ОСОБА_2 до допису містить саме оціночні судження, які не є фактами і не підлягають спростуванню, а частина - є фактичним твердженням, яке містить недостовірну інформацію та підлягає спростуванню.
Перше питальне речення є риторичним, що висловлює персональне здивування: «А чи не дивно виглядає, що повістки отримали лише 2 з 19 чоловіків депутатів?», воно не потребує відповіді і підводить читача до теми подальшого коментаря.
Друге речення: «Замовнику цього заходу, ОСОБА_9 , саме вони, депутати опозиціонери ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) не потрібні» коментаря до допису саме про вручення повісток певним депутатам після першого риторичного питання безсумнівно вказує на те, що йдеться про факт вручення повісток на сесії міської ради, та, більш того, відповідачка уточнює, що це депутати-опозиціонери не потрібні саме міському голові.
Покликання апеляційної скарги в цій частині про те, під «замовником цього заходу» мала на увазі «замовника сесії», апеляційний суд оцінює критично, оскільки текст коментаря та загалом контекст допису не підводить стороннього читача до цієї думки. Суд зауважує, що відповідачка ОСОБА_2 з кінця 2015 року була членом виконавчого комітету Дубенської міської ради як приватний підприємець, а восени 2020 року обрана депутатом міської ради, тобто їй достеменно був відомий порядок та спосіб організації сесій міської ради, однак вона не вжила адекватного словосполучення «скликав сесію», щоб було зрозуміло, що йдеться саме про організацію роботи сесії, натомість вказавши позивача «замовником цього заходу, ОСОБА_12 » та вживши вказівний займенник «цього» по відношенню до першого речення, що співпадає з темою коментованого посту. Далі по тексту йде уточення, що це стосувалось депутатів опозиціонерів як не потрібних, бо інші «це ручна депутатська група», що «слухняно голосує». Після цього відповідачка застосувала алегорію, називаючи коментар голови міської ради м. Дубно про вручення повісток депутатам «спектаклем» і порівнюючи його самого з «актором», та уточнила, що якби міг, «то ще й жінкам депутатам організував би повістки».
Слово «замовник» в український мові тлумачиться як той, хто замовляє що-небудь або кого-небудь, певну послугу. І авторка тексту виклала публічно свій коментар так, що в читача складається однозначне враження: міський голова - це замовник, організатор вручення повісток опозиційним депутатам, бо вони не потрібні. Однак, по-перше, хто уповноважив вручити повістки з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення облікових даних певним депутатам - це не оціночне судження, а факт, який можна довести. Відповідно оскільки відповідачка публічно назвала «замовником цього заходу» вручення повісток конкретно міського голову м. Дубно, згадуючи його ім'я та прізвище, то це потребувало доказування суду з її боку цього факту. По-друге, процес вручення повісток військовозобов'язаним в умовах воєнного стану унормовано в чинному законодавстві і формально в міського голови відсутні повноваження вирішити кому та коли будуть вручені повістки з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тож в цій ситуації слово «замовник» по відношенню до міського голови означає, що він якимось чином неформально вжив заходів, щоб у ІНФОРМАЦІЯ_6 вирішили вручити повістки саме конкретним «незручним» депутатам.
Наведене свідчить, що інформація, поширена відповідачкою в другому реченні коментаря, враховуючи контекст допису, виражена у формі фактичного твердження, а не оціночного судження, оскільки у висловлюваннях йдеться про дії конкретної особи у певний період часу, що спричиняють конкретні наслідки, тобто, про фактичні обставини, достовірність яких може і мала бути перевірена. Також відсутні будь-які стилістичні конструкції або інші способи, які б вказували на те, що поширена інформація є суб'єктивною думкою та особистим поглядом на певні події і відображає особисту точку зору, тобто відсутні ті мовні засоби, які є характерними для оціночних суджень.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що друге речення коментаря відповідачки ОСОБА_2 під дописом від 14.06.2024 «Сьогодні на сесії міської ради кільком депутатам вручили повістки “для уточнення облікових даних"», а саме: «Замовнику цього заходу, ОСОБА_9 , саме вони, депутати опозиціонери ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) не потрібні..» містить недостовірну інформацію, оскільки міський голова В.Антонюк не уповноважений визначати час, місце і суб'єктів вручення повісток з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а протилежне відповідачкою не доведено, а також враховує, що ця інформація є негативною, такою, що яка ганьбить честь, гідність і ділову репутацію людини, оскільки в ній йдеться про порушення ОСОБА_1 норм та принципів моралі, з огляду на що висновок місцевого суду про задоволення в цій частині позовних вимог є законним та обґрунтованим.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Альонової Мар'яни Борисівни залишити без задоволення.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Хилевич С. В.