Справа № 305/344/25
Номер провадження 1-кп/305/238/25
10.02.2025 року м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_6 ,, розглянувши у підготовчому судовому засіданні з розгляду кримінального провадження № 12024071140000695 від 09.11.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , -
05.02.2025 року в провадження Рахівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024071140000695 від 09.11.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, справа № 305/344/25.
До початку підготовчого судового засідання, прокурор через канцелярію суду подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Клопотання отримане обвинуваченими та захисником у встановленому КПК України порядку.
Обґрунтовуючи свої клопотання прокурор зазначає, наступне.
ОСОБА_4 , у листопаді 2024 року, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України «Про державний кордон України», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовився з ОСОБА_5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статі, про спільне вчинення незаконного переправлення двох громадян України через державний кордон України, шляхом сприяння їхньому переміщенню до ділянки державного кордону України з Румунією поблизу с. Богдан, Рахівського району Закарпатської області, за грошову винагороду у розмірі по 10000 доларів США.
ОСОБА_5 , у листопаді 2024 року, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону, порушуючи вимоги законів України «Про державний кордон України», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовився з ОСОБА_4 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статі, про спільне вчинення незаконного переправлення двох громадян України через державний кордон України, шляхом сприяння їхньому переміщенню до ділянки державного кордону України з Румунією поблизу с. Богдан, Рахівського району Закарпатської області, за грошову винагороду у розмірі по 10000 доларів США.
04.11.2024 невстановлена досудовим розслідування особа чоловічої статі, з метою сприяння незаконному переправленню громадян України через державний кордон, надала вказівку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 самостійно прибути до с. Яблуниця, Івано-Франківської області, звідки ОСОБА_4 за допомогою квадроцикла марки АТV150-1 VINNo: ABTRHKL99LB081662 перевіз ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в обхід блок-посту «Лазещина» до с. Лазещина №637, де останні поселились в готель, за який оплатив ОСОБА_4 , та куди підвозив продукти харчування вище вказаним особам, за що отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1500 гривень. У подальшому, 09.11.2024 з ранку (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) невстановлена досудовим розслідування особа чоловічої статі, на невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі забрала з с. Лазещина №637, Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та довезла до ділянки автодороги в с. Кваси біля будинку 95, після чого надала вказівку ОСОБА_4 провести ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в обхід КРП 27 прикордонного загону що знаходиться в с. Кваси, Рахівського району Закарпатської області, по залізничних коліях до урочища «Сітний» що в с. Кваси, де за допомогою автомобіля марки Skoda моделі Fabia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , останній провіз їх до м. Рахів, вул. Київська №92 (АЗС VST), де з метою виконання раніше узгодженого плану, спрямованого на незаконне переправлення осіб через державний кордон, за вказівкою невстановленої особи, ОСОБА_5 , за допомогою квадроцикла марки АТV150-1 VIN No: ABTRHKL99LB081662, 09.11.2024 близько 07:00 години, прибув до м. Рахів, вул. Київська №92 (АЗС VST) та переконатися у відсутності прикордонних нарядів та поліції про що інформував ОСОБА_4 , для того щоб безперешкодно провезти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до с. Богдан, де останні повинні були очікувати подальші вказівки, щодо свого незаконного переправлення через державний кордон України з Румунією, за що ОСОБА_5 отримав від невстановленої особи через перерахунок на банківську карту грошові кошти в сумі 1000 гривень. Однак свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи не довели до кінця, оскільки, 09.10.2024 близько 07:30 години, працівниками Державної прикордонної та працівниками СКП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області в м. Рахів, вул. Київська №92 (АЗС VST), було виявлено ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , яких у подальшому затримано та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.204-1 КУпАП. За таких обставин, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме сприяння організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. 12.11.2024 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_4 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 09.11.2024; постановою про долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
08.01.2025 року слідчим суддею Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_10 відносно підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 12.02.2025 року, включно, з можливістю внесення застави у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яку внесено не було.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, необхідністю застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду слід відмітити, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою уникнення покарання і затягування справи, можуть переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Наявність певного ризику, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та всiма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciey y. Moldova (Бекчиев проти Молдови), Panchenkov Russia (Панченко проти Росії)), а в даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки вони належним чином умотивовані та підтверджуються наявними матеріалами. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що обвинувачені будучи обізнаними з санкцією статті, яка їм інкримінується, можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду в подальшому, можуть виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, даний ризик належно вмотивований тим, що не всі докази у кримінальному провадженні на даній стадії досудового розслідування відшукані, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою не доказування їх вини в подальшому.
Також, наявний ризик щодо можливості обвинувачених незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності, оскільки не всі свідки на час розгляду даного клопотання, ще допитані. Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свiдкiв) у кримінальному провадженні, слід виходити з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та розуміти, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачені не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину у якому останні обґрунтовано обвинувачуються, вони можуть здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що вони можуть ухилятися від виконання процесуальних обов'язків, визначених ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до суду.
Ризик того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що останні ніде не працюють, обвинувачються у тяжкому корисливому злочині.
Враховуючи вище наведене, перераховані в клопотанні ризики продовжують існувати.
Крім цього, сторона обвинувачення просить суд при розгляді клопотання також врахувати діючий на даний час та на час вчинення кримінального правопорушення воєнний стан на території України, введений та продовжений Указом Президента України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
На думку сторони обвинувачення, всі зазначені у ч. 1 ст. 194 КПК України обставини є доведеними, а тому є достатні підстави для продовження щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищенаведених ризиків.
Прокурор у вказаних клопотаннях просив суд задовольнити клопотання, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, не судимого та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, з середньою освітою, одруженого, не судимого, на утриманні має двох малолітніх дітей, строком на 60 діб.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з підстав викладених у ньому, просив його задовольнити, спираючись на ризики вказані у клопотанні.
Захисник обвинувачених у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотань прокурора, просив застосувати до обвинувачених більш м'який запобіжний захід, оскільки обвинувачені не мають наміру переховуватись від суду. А також зазначив, що прокурором до клопотання не додано жодного доказу вказаним у клопотанні доказам.
Обвинувачені підтримали думку свого захисника.
Заслухавши прокурора, обвинувачених та їх захисника, суд прийшов до наступного.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В провадженні суду знаходиться справа №305/344/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання порушене у клопотанні прокурора суд зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Тобто з моменту оголошення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про підозру у скоєнні зазначеного злочину по цей час існує незмінність підстав для обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні злочину, що є необхідною умовою для того, щоб відносно них взагалі міг бути обраний запобіжний захід.
Проте суд наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше не судимі, а також у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існують ризики зазначені ним у клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даній стадії судового розгляду ще не були допитані свідки, також суд враховує місце проживання обвинувачених, яке є в безпосередній близькості до державного кордону України.
Таким чином, наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першою статті 177 КПК України, є визначеною законом підставою продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, окрім наявності ризиків, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 статті 177 цього Кодексу, суд приймає до уваги: відсутність нарікань на стан здоров'я у обвинувачених, а також те, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність в нього міцних соціальних зв'язків та ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований ,одружений, має утриманні двох малолітніх дітей.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі обставини справи, суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, частиною 3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обов'язків, передбачених КПК України, суд враховує, характер кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються останні, а саме кількість грошових коштів отриманих обвинуваченими (згідно обвинувального акту), кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу обвинувачених. Так, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, є неодруженим, немає визначеного місця роботи та ОСОБА_5 має постійне місце проживання, є одруженим, та має на утриманні двох малолітніх дітей, немає визначеного місця роботи. При цьому, злочин в якому обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вчинений в умовах воєнного стану, пов'язаний з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, в тому числі осіб, які мають намір ухилитися від військового обов'язку, обвинувачується у вчиненні злочину з корисливих мотивів, отже міг отримувати значні грошові кошти за вчинення дій, які сторона обвинувачення обґрунтовано кваліфікував як кримінальне правопорушення. На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , покладених на них обов'язків, отже така, на думку суду повинна бути призначена у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок), в достатній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинувачених альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
В ході підготовчого судового засідання було виконано вимоги ч. 2 ст. 315 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні на вирішення сторін було поставлено питання про можливість призначення справи до розгляду на підставі обвинувального акту.
Прокурор у підготовчому судовому провадженні просив призначити справу до судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.
Обвинувачені та їх захисник, не заперечували проти призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено.
Отже, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 314, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, а саме з 10 лютого 2025 року по 10 квітня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити про це суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 10 квітня 2025 року включно.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1. прибувати до суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та проживає, без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5. утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк два місяці з моменту внесення застави.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 60 (шістдесят) днів, а саме з 10 лютого 2025 року по 10 квітня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомити про це суд.
З моменту звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 10 квітня 2025 року включно.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
1. прибувати до суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому обвинувачений зареєстрований та проживає, без дозволу суду;
3. повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5. утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк два місяці з моменту внесення застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9».
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області на 19 лютого 2025 року о 14 годині 00 хвилин.
Розгляд кримінального провадження здійснювати судом одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, в частині продовження дії запобіжного заходу.
А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та проголошено о 14 год. 00 хв. 10.02.2025 року.
Суддя ОСОБА_1