Справа № 165/3981/24 Головуючий у 1 інстанції: Гайворонський О. В.
Провадження № 22-ц/802/84/25 Доповідач: Осіпук В. В.
27 січня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року,
У вересні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд із зазначеними позовом.
Покликалось на те, що 22 червня 2023 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання представником банку і позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, був укладений кредитний договір. За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримав на платіжну картку кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків, за користування кредитом у розмірі 40,8 відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Також останній, підписавши паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ» та заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, погодився на встановлення і зміну банком кредитного ліміту, на зміну тарифів та іншими невід'ємними частинами цього договору.
Крім того позивач вказував, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого, станом на 26 серпня 2024 року, виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 25180 грн 44 коп., з яких: 16999 грн 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 8180 грн 60 коп. - заборгованість за відсотками.
За таких обставин, позивач АТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 25180 грн 44 коп. та відшкодувати йому понесені судові витрати по справі.
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором від 22 червня 2023 року в сумі 16999 грн 84 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача процентів за користування кредитом незаконним, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду у вказаній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував умови укладеного кредитного договору та не надав їм належну правову оцінку. Оскільки при укладенні договору сторони погодили всі істотні його умови, у тому числі і щодо сплати відсотків.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту ніким не оскаржується, а тому апеляційним судом, у цій частині не переглядається.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні вимог банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що останнім не підтверджені обставини щодо існування між сторонами спору домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами та порядок їх сплати позивачем.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Встановлено, що 22 червня 2023 року між кредитодавцем АТ «Акцент-Банк» та позичальником ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» №б/н, в якій зазначено, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.а-bank.ua, складають між банком та позичальником договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Крім того з наявних в матеріалах справи письмових доказів слідує, що із застосуванням електронного підпису, ОСОБА_1 підписав заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 22 червня 2023 року та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «АТБ», в якому був повідомлений про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме: тип кредиту; суму ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентну ставку;тип процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача; реальну річну процентну ставку; порядок повернення кредиту; підвищену процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту та інше (а.с. 8-11).
Згідно довідки за лімітами, наданої позивачем АТ «Акцент-Банк», відповідачу ОСОБА_1 було встановлено ліміт кредитних коштів на дату підписання договору в розмірі 17000 грн у подальшому вказаний ліміт збільшувався на цю ж суму (а.с. 15).
Також на підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитні картки (а.с. 14).
Крім того з наданої банком та приєднаної до матеріалів справи виписки по картці вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши кредитну картку, неодноразово здійснював операції щодо зняття готівки з карткового рахунку та поповнював його (а.с. 12-13).
З наявного в матеріалах справи і не спростованого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором від 22 червня 2023 року слідує, що станом на 26 серпня 2024 року утворилась заборгованість за кредитом на загальну суму 25180 грн 44 коп., з яких 16999 грн 84 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 8180 грн 60 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 5).
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, і договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
Безпосередньо в анкеті-заяві позичальника від 22 червня 2023 року, що приєднана до матеріалів справи, процентна ставка не зазначена.
У позовній заяві банк просив, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Відмовляючи у стягненні відсотків, суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної правової оцінки доданій до матеріалів справи заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 22 червня 2023 року, яка підписана електронним підписом відповідача ОСОБА_1 ..
Зокрема, колегією суддів встановлено, що сторони у пункті 6 зазначеної заяви погодили відсоткову ставку за користування кредитом та порядок її сплати.
Відповідно до пункту 6 цієї Заяви пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%, у разі виходу з пільгового періоду на кредит нараховується процентна ставка 3,4% на місяць. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу.
Отже, наведене дає підстави вважати, що договірні правовідносини сторін спору зафіксовані у анкеті-заяві позичальника та у вказаній вище Заяві, які є складовими укладеного сторонами кредитного договору і врегульовують спірні правовідносини, а тому проценти за користування кредитом (3,4 % на місяць), підлягають стягненню із відповідача на користь банку.
З розрахунку заборгованості та виписки по картці вбачається, що ОСОБА_1 періодично здійснював платежі на погашення кредиту, однак внесені кошти у подальшому частково використовував. За наданим розрахунком, кредитодавцем - банком нараховані проценти до 22 серпня 2024 року, тобто в межах строку дії кредитного договору - строку дії емітованих банком кредитних карток, за фіксованою ставкою 40,8% річних.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 8180 грн 60 коп.
Отже рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, як таке, що прийняте судом без належної оцінки наявних доказів та невідповідністю висновків викладених у рішенні, обставинах справи, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаної вимоги.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Бізнес Позика» судові витрати по сплату судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 983 грн 80 коп. та 4542 грн, що в загальному розмірі становить 5 525 грн 80 коп.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року в частині відмови у позовній вимозі про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про її задоволення.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 30 жовтня 2024 року в оскарженій частині про відмову у стягненні заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором від 22 червня 2023 року в розмірі 8180 грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 4542 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді