Справа № 298/209/25
Номер провадження 1-кс/298/18/25
07 лютого 2025 року с-ще Великий Березний
Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ужгород Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого на ТОВ "ПМК-10" обвалювальником м'яса, розлученого, який має на утриманні малолітню дитину, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у кримінальному провадженні №12025071070000029 від 27 січня 2025 року,-
слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025071070000029 від 27 січня 2025 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення шляхом збуту заборонених в обігу речовин, з корисливих мотивів, умисно, незаконно придбав у невстановлених осіб та місці з метою подальшого збуту, невстановлену кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, та яку у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж до 06:32 год. 19.09.2024 зберігав з метою збуту за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 . поки не була виявлена та вилучена працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку. Відповідно до висновків експерта №СЕ-19/107-24/10652-НЗПРАП від 08.10.2024, а також №СЕ-19/107-24/10659-НЗПРАП від 09.10.2024 - загальна маса метамфетаміну становить 2,0835 грам, що відповідно до наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» відноситься до великих розмірів.
За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, у великих розмірах, якому 06.11.2024 за вказаним фактом повідомлено про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами обшуку, висновками експерта, тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Наголошує на наявності ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, у великих розмірах, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов'язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни ними показань на свою користь. Це підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, а тому підозрюваний ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватися з свідком, будь-яким чином впливати на них з метою зміни показів, що може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Необхідність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий доводить обґрунтованістю його підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та наявністю передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, та з метою забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, перешкоджання вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Зазначене на думку слідчого, є підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала з підстав наведених у ньому, просила таке задовольнити. Зазначила, що наразі триває досудове розслідування, ще не всі свідки допитані. Просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби. До матеріалів просила долучити витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025071070000029 від 27.01.2025, за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 307 КК України; постанову про зміну групи прокурорів від 6 лютого 2025 року; та копію ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року у справі №308/17931/21.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст.176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою, при цьому їх наведено в порядку зростання ступеню суворості.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч.1 ст.178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12025071070000029 від 27 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
6 листопада 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, в рамках кримінального провадження №12024071070000058 від 13.03.2024.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2024 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024071070000058, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2024 - до п'яти місяців, тобто до 19 лютого 2025 року, включно.
Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 27 січня 2025 року винесеною прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 з матеріалів досудового розслідування за №12024071070000058 виділено матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_4 , в нове кримінальне провадження за №12025071070000029 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 307 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071070000029 від 27 січня 2025 року; протокол обшуку від 19 вересня 2024 року; постанова визнання та приєднання до матеріалів досудового розслідування речових доказів від 19 вересня 2024 року; постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 2 жовтня 2024 року; висновок експерта №СЕ-19/107-24/10659-НЗПРАП від 09.10.2024; постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 2 жовтня 2024 року; висновок експерта №СЕ-19/107-24/10652-НЗПРАП від 08.10.2024; протокол огляду речей від 28 жовтня 2024 року; повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 6 листопада 2024 року; протокол допиту підозрюваного від 08.11.2024, та інші матеріали кримінального провадження.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах, які досліджені в судовому засіданні.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в у незаконному зберіганні з метою збуту психотропних речовин, у великих розмірах, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч.1 ст.194 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, на підставі наявних матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).
При прийнятті зазначеного рішення слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, який, є неодруженим, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, також бере до уваги те, що останній є працевлаштованим, має постійне місце проживання.
Враховуючи викладені дані, слідчий суддя не знаходить підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» від 19.11.2019.
Таким чином, з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).
З урахуванням положень ст.219 КПК України, строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом, а також виконання обов'язків належить визначити по 19.02.2025, тобто в межах строку досудового розслідування.
За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв.
У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків визначити по 19.02.2025.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати до ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП України в Закарпатській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1