Справа № 752/529/25
Провадження № 1-кс/752/840/25
06 лютого 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному проваджені №12024100010002031 від 02.07.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 369 КК України,
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому прокурор просить накласти арешт на майно, вилучене 21.01.2025 в ході проведення огляду місця події на АЗС «БРСМ», що розташована за адресою: Одеська обл., с. Латівка, вул. Дорожна, 8, а саме на: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M34» (ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) темно-синього кольору в чохлі чорного кольору з сім-картою «Lifecell» НОМЕР_3 ; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100010002031 від 02.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 369 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.01.2025 року, близько 10.45 год., в Харківській області, в районі населеного пункту Пісочин, був зупинений працівниками поліції водій вантажного ТЗ «DAF XF 460 FT», н.з. НОМЕР_5 , громадянин ОСОБА_4 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння.
Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_5 , який з 2012 року є ФОПом з основним видом діяльності - надання послуг з вантажного перевезення та являється близьким знайомим ОСОБА_6 .
У подальшому, близько 11.00 год., ОСОБА_6 , вступив у спілкування з невстановленим працівником поліції, якому висловив пропозицію щодо надання неправомірної вигоди у сумі 10 тис. грн., яка не була прийнята, у зв'язку з малим її розміром. Під час подальшого спілкування, ОСОБА_6 , була висловлена обіцянка у наданні неправомірної вигоди в розмірі 20 тис. грн., за нескладання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_4 .
Також встановлено, що 13.01.2025 об 11.26 год., ОСОБА_7 , за вказівкою ОСОБА_6 , зі своєї банківської картки, перерахував кошти в сумі 20550 грн., на банківську картку ОСОБА_4 , яким кошти в сумі 15000 грн., було знято в банкоматі за адресою: Харківська обл., селище Пісочин, шосе Полтавське, 155, для подальшої передачі працівникам поліції.
21.01.2025, в період з 16 год. 29 хв. по 16 год. 36 хв., під час проведення огляду місця події на АЗС «БРСМ», що розташована за адресою: Одеська обл., с. Латівка, вул. Дорожна, 8, працівниками поліції було вилучено наступне майно: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M34» (ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) темно-синього кольору в чохлі чорного кольору з сім-картою «Lifecell» НОМЕР_3 ; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_4 .
21.01.2025 вилучене під час огляду майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024100010002031 від 02.07.2024.
На підставі зазначеного прокурор просить про задоволення клопотання.
Учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлялись належним чином.
Від прокурора надійшла заява про проведення судового засідання без його участі. У заяві прокурор зазначив, що клопотання підтримує, просить задовольнити, метою арешту майна є збереження речових доказів.
Власник майна ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання про арешт майна повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100010002031 від 02.07.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 369 КК України.
21.01.2025, під час проведення огляду місця події на АЗС «БРСМ», що розташована за адресою: Одеська область, с. Латівка, вул. Дорожна, 8, працівниками поліції було вилучено у гр. ОСОБА_7 наступне майно: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M34» (ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) темно-синього кольору в чохлі чорного кольору з сім-картою «Lifecell» НОМЕР_3 ; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_4 .
Постановою слідчого від 21.01.2025 вилучене під час огляду майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024100010002031 від 02.07.2024.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Правовою підставою арешту майна є положення ст. 170 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У цьому випадку за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У статті 98 КПК України визначені такі критерії щодо речових доказів: матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Матеріалами клопотання обґрунтовано, щовилучене під час огляду майно містить чи може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Слідчим суддею встановлено, що заявлена прокурором мета щодо збереження речових доказів, може бути досягнута шляхом застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Водночас, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Прокурором у клопотанні доведено, що вищезазначене вилучене під час огляду майно, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя дійшов висновку про достатність підстав вважати, що в разі не застосування запобіжного заходу у виді арешту майна, існують ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке має значення для досудового розслідування.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчий суддя не встановив.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
З огляду на викладене, клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 309, 395, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 21.01.2025 під час проведення огляду місця події на АЗС «БРСМ», що розташована за адресою: Одеська обл., с. Латівка, вул. Дорожна, 8, у гр. ОСОБА_7 , а саме на:
-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M34» (ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 ) темно-синього кольору в чохлі чорного кольору з сім-картою «Lifecell» НОМЕР_3 ;
-банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_4 .
Ухвала про арешту майна підлягає негайному виконанню після її оголошення прокурором, слідчим у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1