Справа № 711/132/25
Номер провадження 3/711/175/25
07 лютого 2025 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Остапенко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Солонька М. Ф., адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області (протокол серії ВАВ № 802832 від 18.12.2024), про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовець,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
У провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській областіпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Як вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 18 грудня 2024 року, близько 18:30 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ображав нецензурною лайкою, душив за шию та намагався нанести удари своїй дружині ОСОБА_2 , чим вчинив насильство психологічного та фізичного характеру.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, заперечував факт вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини. Зазначив, що між ними з дружиною виникла сварка, під час якої дружина виштовхала його з квартири. Він був легко одягнутий, тому повернувся до квартири щоб забрати особисті речі, однак дружина викликала поліцію. Фізичну силу до потерпілої не застосував. Стверджував, що готовий докласти зусиль для примирення з дружиною, і не вживати алкоголь.
За клопотанням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд викликав та опитав потерпілу ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що між ними з
ОСОБА_1 за тодішньою адресою проживання виник словесний конфлікт на побутовому підґрунті. Фізичної або психологічної шкоди їй завдано не було. Такі конфлікти виникають періодично через вживання чоловіком алкоголю. Зазначила, що шлюб між ними не розірваний, однак вона подала на розлучення. При цьому цікавилася якими можуть бути наслідки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності для інших членів сім'ї. Станом на 18.12.2024 вони з чоловіком мешкали у квартирі АДРЕСА_3 , після того проживають окремо - вона за вказаною адресою, чоловік в іншому місці. На уточнююче запитання суду відповіла, що між ними стався конфлікт, психологічне насильство до неї не застосовувалось, образи були взаємними.
Крім того, у відповідь на запитання суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначили, що їхні дії 18.12.2024 були обумовлені емоціями, а позиція про наявність виключно конфлікту, а не домашнього насильства, є добровільною і усвідомленою.
Захисник Солонько М. Ф. у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій під час повномасштабного вторгнення, нагороджений медалями «За військову службу в Україні», «Захиснику Вітчизни», що є пом'якшуючими відповідальність обставинами. Вказав, що фабула правопорушення у протоколі не відповідає суті адміністративного правопорушення. Між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мав місце конфлікт, який не підпадає під визначення домашнього насильства, оскільки психологічне насильство - це акт дії, якої в цьому випадку не було. Подружжя на цей час намагається врегулювати конфлікт між собою. Заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення або про застосування аналогії зі ст. 69 КК України та накладення на ОСОБА_1 стягнення нижче найнижчої межі у виді попередження.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, потерпілу ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону України № 1604-IX від 01.07.2021) передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП полягає саме в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру і передбачає наслідки насильства, а саме можливість заподіяння чи фактичне заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проаналізувавши письмові докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б доводили поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП, які б підпадали під ознаки дій фізичного і психологічного характеру щодо ОСОБА_2 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла обопільна сімейна сварка, під час якої не було встановлено наявної переваги кривдника над жертвою, при цьому інші очевидці вказаної події відсутні.
У справі також відсутні відомості про заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень
ОСОБА_2 чи інших наслідків застосування до неї фізичної сили, або щодо звернення потерпілої до медичної установи з цього приводу.
Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що на цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися напружені неприязні відносини, які сторони намагаються врегулювати, тому суд додані до протоколу про адміністративне правопорушення письмові пояснення ОСОБА_2 і її доньки ОСОБА_3 про погрози від ОСОБА_1 і спроби завдати їй тілесних ушкоджень, оцінює критично, як такі, що надані під впливом раптових негативних емоцій на фоні побутової сварки і безпосередньо після неї.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх і належних доказів, визначених ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання яких покладається на особу, уповноважену на складання протоколу про адміністративне правопорушення, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Аналіз статей 9, 33, 245, 252 КУпАП вказує на те, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, відсутність належних і достатніх доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 173-2 ч.1, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП, суддя
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: Ю. А. Остапенко