10.02.2025 Справа № 908/301/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ-НЕФТ» (вул. Соборна, буд. 53, м. Вінниця, 21050, ідентифікаційний номер юридичної особи 41963901) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» (вул. Сєдова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 37129399) 40 832 грн 55 коп. заборгованості за договором № МК 26 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.08.2024
До Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ-НЕФТ» надійшла заява про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» 40 832 грн 55 коп. заборгованості за договором № МК26 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.08.2024 та судовий збір в сумі 302 грн 80 коп.
04.02.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, заяву розподілено судді Дроздовій С.С.
Розглянувши зазначену заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.
Згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ГПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Згідно ч. 2 ст. 150 ГПК України, у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;
3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У тексті заяви заявник зазначив, « 22 серпня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» (далі - Боржник, Замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТ-НЕФТ» (далі - Заявник, Виконавець, Перевізник) укладено Договір № МК26 перевезення вантажів автомобільним транспортом …».
У прохальній частині заяви заявник просить суд стягнути з боржника заборгованість за договором № МК26 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.08.2024 в сумі 40 832 грн 55 коп.
Тоді як, до заяви про видачу судового наказу заявником надано договір № МК29 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.08.2024.
Отже, до заяви додано копію договору, який не є доказом, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості в сумі 40 832 грн 55 коп.
Крім того, з 18.10.2023 введено в дію Закон від 29.06.2023 № 3200-ІХ щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (надалі - в ЄСІТС), яким встановлено, що:
- адвокати нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи зобов'язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Інші - реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку;
- позовна заява, відзив на позовну заяву та будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Особа, яка подає до суду процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення таких відомостей;
- особа, яка зареєструвала електронний кабінет, може подавати документи до суду в електронній формі виключно в ЄСІТС. Однак це не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі;
- якщо позовна заява подана до суду в електронній формі, то особа, яка подала позов, має подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі;
- учасникам справи, які мають електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно через електронні кабінети в ЄСІТС, що не позбавляє права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;
- процесуальні наслідки звернення до суду особи без реєстрації електронного кабінету встановлені Кодексом у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду. Такі наслідки застосовуються судом також, якщо інтереси особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, представляє адвокат.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
До позовної заяви не додано відомостей про наявність або відсутність у заявника та боржника електронних кабінетів.
Згідно з ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 147, п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 150, п. 1 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «СОТ-НЕФТ» (вул. Соборна, буд. 53, м. Вінниця, 21050, ідентифікаційний номер юридичної особи 41963901) у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЄТРЕЙД» (вул. Сєдова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 37129399) 40 832 грн 55 коп. заборгованості за договором № МК26 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.08.2024 та 302 грн 80 коп. судового збору.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Ухвалу підписано судом 10.02.2025.
Суддя С.С. Дроздова