Дата документу 30.01.2025 Справа № 334/478/24
Єдиний унікальний №334/478/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/278/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 30 січня 2025 року у місті Запоріжжі в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Обвинувачений ОСОБА_6 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 06 червня 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з дня його фактичного затримання, тобто з 27 жовтня 2023 року з 17 години 45 хвилин.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання законної сили вироком залишено без змін у виді тримання під вартою.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арештів майна, накладених ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду 30 жовтня 2023 року, скасовано відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити призначене йому покарання та застосувати положення ст.69 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років, у решті вирок суду залишити без змін.
Під час апеляційного перегляду дослідити докази, що характеризують особу обвинуваченого.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при призначенні покарання судом належним чином не враховано такі обставини.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років.
Також, судом встановлено, що обвинувачений вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з цим, судом не враховано під час ухвалення вироку об'єкт посягання, а саме, життя людини, яке згідно із конституцією є найвищою соціальною цінністю.
Поряд з цим, судом належним чином не враховано невідворотність наслідків, що спричинені скоєним ОСОБА_6 кримінальним правопорушенням, а саме, смерть ОСОБА_10 .
Слід врахувати й посткримінальну поведінку обвинуваченого, який вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, під час досудового розслідування не сприяв встановленню всіх обставин вчиненого злочину.
Належним чином слід врахувати й відомості щодо особи обвинуваченого, а саме, те, що обвинувачений систематично зловживає алкогольними напоями, суспільно корисною працею не займається, веде опосередкований спосіб життя, не має родини та дітей на утриманні.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів проти життя, ставлення самого обвинуваченого до наслідків вчиненого, а також його особисті дані.
За обставин кримінального провадження наявні підстави вважати, що цілі покарання у цьому випадку не будуть досягненні призначеним ОСОБА_6 мінімальним за санкцією статті покаранням у виді позбавлення волі на строк 7 років, що вказує на явну несправедливість призначеного покарання і невідповідність його тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі обвинуваченого через м'якість.
Із врахуванням наведеного, призначення покарання за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років є таким, що за своїм розміром не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого через м'якість і відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КПК України, тягнуть за собою скасування судового рішення з ухваленням апеляційною інстанцію нового вироку.
Згідно з вироком суду, 25 жовтня 2023 року у період часу з 20 години 40 хвилин до 22 години 20 хвилин, точного часу встановити не вдалось за можливе, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання у кімнаті охорони промислової будівлі ТОВ «ОКМ» за адресою: АДРЕСА_2 , де він неофіційно працював охоронцем, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ході словесного конфлікту зі своїм знайомим ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посягаючи на найвищу соціальну цінність - життя людини, маючи прямий умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті останньому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті та бажаючи їх настання, тримаючи кухонний ніж у правій руці, наніс ним не менше одного удару в область передньої правої частини грудної клітини ОСОБА_10 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді одиночного проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням крупних кровоносних судин, яке супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею, що призвело до гострої крововтрати, від якого настала смерть останнього.
Заслухавши:
доповідь судді;
обвинуваченого, який змінив вимоги своєї апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції, зазначив, що злочин, за який його засуджено, він не вчиняв, докази його вини відсутні, проти задоволення апеляційної скарги прокурора обвинувачений заперечував;
захисника, який підтримав позицію обвинуваченого;
прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та підтримала апеляційну скаргу прокурора;
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано не в повній мірі з огляду на таке.
Згідно з матеріалами провадження та вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, не визнав та пояснив, що він нічого не пам'ятає, як що відбувалося в той день. Так, він пам'ятає, що в той день він разом з ОСОБА_11 поїхав на Космос допомогти йому. Після роботи десь о 15:00 годині вони разом вживали горілку та пиво. Як та що відбувалося надалі він не пам'ятає, коли він був у пивбарі, як прийшов на Піщану, всього цього він не пам'ятає. Пам'ятає, що він підходить до входу бачить, що лежить ОСОБА_10 , він його покликав, той не відповідав, тому він пішов викликати швидку допомогу. Саме тоді, коли він побачив труп ОСОБА_10 , він протверезів. Як прикривав ОСОБА_10 ковдрами, він не пам'ятає. ОСОБА_10 він знає, оскільки той приходить до його напарника ОСОБА_13 . Він забороняв ОСОБА_10 приходити до них, бо той нап'ється, просить їжу, спить у них, обмочиться, а йому приходилось прибирати після нього. Тому він неодноразово казав ОСОБА_10 не приходити до них. Деякі моменти пам'ятає - що він ходив до чоловіків, просив викликати поліцію та просив допомогти вставити нову сім-карту, яку він купив в той день коли поверталися з роботи з ОСОБА_11 . Також, пояснив, що йому невідомо, чому у них з підсобного приміщення було вилучено ніж, яким було нанесено поранення ОСОБА_10 . З ОСОБА_13 у нього нормальні стосунки, на його думку, у нього відсутні підстави для його обмовляння.
Отже, фактично обвинувачений свою вину не визнав.
Суд дійшов висновку про те, що досліджені докази у своїй сукупності свідчать про відсутність будь-яких сумнівів в тому, що саме обвинувачений ОСОБА_6 вчинив інкримінований йому злочин, та що вина останнього доведена поза розумнім сумнівом.
Проте, свої висновки суд належним чином не вмотивував.
В оскаржуваному вироку перелічені досліджені докази, процесуальні документи та рішення слідчих суддів, проте, аналіз доказів, як кожного окремо так і у їх сукупності, не здійснений.
Версія обвинуваченого про те, що він виявив труп потерпілого біля входу, коли повертався з пивбару, після чого пішов викликати швидку допомогу, не перевірена належним чином та у вироку не спростована.
З вироку суду неможливо встановити, на підставі яких конкретно фактичних даних суд дійшов висновку про причетність ОСОБА_6 до вищевказаного кримінального правопорушення.
Матеріали провадження та зміст оскаржуваного вироку свідчать про те, що суд першої інстанції не здійснив повного і всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення, що не відповідає вимогам ст.ст.94,370 КПК України.
Допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та потягли порушення права обвинуваченого на захист, у зв'язку з чим, оскаржуваний вирок суду, відповідно до вимог ст.ст. 407, 409, 412 КПК України, підлягає безумовному скасуванню.
Діючи в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів не може виправити вказані недоліки, оскільки для цього необхідно повторно дослідити обставини провадження та надані сторонами докази, проте відповідних клопотань від учасників провадження не надходило.
Тому, виходячи із засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9 КПК України, скасовуючи вирок суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене в цій ухвалі апеляційного суду, повно та всебічно дослідити обставини провадження, перевірити належним чином всі доводи сторони захисту та, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Оскільки, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, доводи, викладені в апеляційних скаргах, мають ретельно перевірятися судом першої інстанції в ході нового розгляду.
Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цей час не змінились, колегія суддів, призначаючи новий розгляд, вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_6 раніше застосований до нього запобіжний захід строком на 60 днів, а саме до 30 березня 2025 року включно.
При новому розгляді питання щодо запобіжного заходу щодо обвинуваченого підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 (з урахуванням заявлених до неї змін), задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 06 червня 2024 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, а саме до 30 березня 2025 року включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4