Справа № 456/733/25
Провадження № 2-з/456/2/2025
про забезпечення позову
10 лютого 2025 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
05.02.2025 року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
07.02.2025 позивач подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на наступне рухоме майно, що є об'єктом спільної власності подружжя:
- транспортний засіб марки BMW X-5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;
- транспортний засіб марки Peugeot, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
- транспортний засіб марки Renault Master, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 покликається на те, що нею подано до суду позов про поділ майна подружжя. Предметом поділу є транспортні засоби марки BMW X-5, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , марки Peugeot, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , марки Renault Master, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , набуті в період шлюбу за спільні кошти подружжя. Заявниця зазначає, що постійно користується автомобілем марки BMW X-5, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , однак 04.02.2025 близько 19:00 год. відповідач, скориставшись запасними ключами забрав даний автомобіль з подвір'я будинку, де вона проживає з дітьми та, в подальшому, намагався його відчужити через ДП «Дія». У зв'язку із наведеним, вважає, що існує ризик відчуження майна заявника.
Заява розглядається без повідомлення учасників справи, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали заяви та дослідивши додані до неї документи, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Права та обов'язки учасників справи визначені статтею 43 ЦПК України, до яких, з?поміж іншого, належить право подавати заяви та клопотання, у котрих в силу ст. 182 вказаного Кодексу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань.
Одним із процесуальних питань, які суд може вирішувати у судовому засіданні, є питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, про що суд постановляє відповідну ухвалу.
За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Одним із видів забезпечення позову, передбачених у ст. 150 ЦПК України, є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, котрі належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до роз'яснень, котрі містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
У відповідності до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 липня 2019 року було зареєстровано шлюб, який у подальшому було розірвано рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Відповідно до заяви про забезпечення позову, подружжям за час шлюбу набуто у власність транспортний засіб марки BMW X-5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки Peugeot, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки Renault Master, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .
На підтвердження вказаних обставин заявником подано:
- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Renault Master, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до якого його власником є ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Peugeot 307 СС, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до якого його власником є ОСОБА_1 ;
- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки BMW X5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , сформованого в додатку «Дія», в якому зазначено, що належним користувачем даного транспортного засобу є ОСОБА_1 , власник не вказаний.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання за нею права власності на транспортний засіб марки BMW X-5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , припинення права власності ОСОБА_2 на нього; визнання за ОСОБА_2 права власності на транспортні засоби марки Peugeot 307 СС, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та Renault Master, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , припинення права власності ОСОБА_1 на них та стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації за частки автомобіля Renault Master, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Оскільки позивач звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя, зокрема, транспортного засобу марки Renault Master, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 та транспортного засобу марки Peugeot 307 СС, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , яке придбано у період шлюбу і стосовно якого між сторонами виник спір, титульними власниками яких є відповідач та позивач, які вони можуть відчужити, так як дане рухоме майно оформлене на їх ім'я, тому суд вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими покликання позивача про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення в майбутньому, а тому суд вважає, що заяву слід задоволити частково.
Поряд з цим встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки BMW X5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , сформованого в додатку «Дія», в якому зазначено, що належним користувачем даного транспортного засобу є ОСОБА_1 , власник не вказаний. За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити, чи належить даний транспортний засіб відповідачу чи будь-якій іншій особі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту підлягає задоволенню частково, а саме арешт слід накласти на автомобіль марки Renault Master, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідно до якого його власником є ОСОБА_2 , та на автомобіль марки Peugeot 307 СС, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до якого його власником є ОСОБА_1 , оскільки таке забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам та не позбавить володільця майна права володіти та користуватися таким.
Крім цього, не вбачається загроз щодо заподіяння шкоди інтересам інших осіб у зв'язку із вжиттям такого заходу забезпечення.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Тому, що стосується вимог в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки BMW X5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , сформованого в додатку «Дія», в якому зазначено, що належним користувачем даного транспортного засобу є ОСОБА_1 , власник не вказаний, то такі задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах заяви не вказано власника та суд не може однозначно встановити чи таке забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам та не позбавить володільця майна права володіти та користуватися таким. Правових підстав для задоволення таких вимог у суду немає.
Підстав застосовувати зустрічне забезпечення позову - немає, оскільки відсутні відомості щодо можливості спричинення збитків внаслідок забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобілі.
Керуючись ст.ст.150-153 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб марки Renault Master, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований за ОСОБА_2 .
Накласти арешт на транспортний засіб марки Peugeot 307 СС, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 .
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортний засіб марки BMW X-5, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 відмовити.
Копію ухвали для виконання направити у Стрийський ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС)
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала, в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
БОРЖНИК: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
СТЯГУВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О. Ю. Писарев