Справа № 307/306/25
Провадження № 2-а/307/9/25
10 лютого 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.
секретар судового засідання - Скирчук В.Й.,
за участю:
представника позивача, адвоката - Поковба В.В.
представника відповідача - Фекете Й.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В позові зазначає, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 103 від 17.01.2025 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він не прибув за викликом у визначений повісткою № 1408825 від 25.11.2024 року день та час 05.12.2024 року о 14 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи порушив абз.1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дата вчинення адміністративного правопорушення 05.12.2024 року, дата виявлення порушення 05.12.2024 року.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною, повістки про виклик до ТЦК він не отримував, виклик до ТЦК здійснювався безпідставно. У подальшому коли на нього було складено адміністративний протокол йому не було роз?яснено вимоги ст. 268 КУпАП, через що він був позбавлений можливості надати пояснення у справі та заявляти клопотання, та надавати докази своєї невинуватості у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Вказує, що позивач перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки № 2/4266 від 26.12.2024 року йому - ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 ЗУ « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як являється інвалідом 3 групи.
У середині січня 2025 року ОСОБА_1 у додатку «Резерв+» отримав повідомлення про те, що для уточнення даних необхідно з?явитися в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після цього він добровільно та самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 де йому стало відомо, що 25.11.2024 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 на його ім'я було виписано повістку про виклик на 14 годину 05.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Метою виклику у повістці зазначено «для уточнення даних». Повістка було відправлено за адресою реєстрації в АДРЕСА_1 , хоча фактично він проживає за адресою АДРЕСА_2 , про що зазначено в обліково реєстраційних документах. Причину своєї неявки у визначений час до ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснює тим, що повістка йому не була вручена. Також вказує, що за умов обізнаності необхідності явки, він обов'язково б прибув за викликом.
Посилаючись на положення абзацу 1, частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» стверджує, що правових підстав для виклику його - ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не було. оскільки він знаходився на військовому обліку, а на час формування повістки мав оформлену відстрочку, як це вимагає чинне законодавство.
З наведеними у фабулі протоколу доводами про порушення ним норм діючого законодавства не згідний так, як вважає, що вказаного правопорушення він не вчиняв. Крім цього, керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 який виніс оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності не наведено жодного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім цього розгляд справи проводився з порушенням вимог КУпАП, без його участі та без його пояснень та клопотань.
Стверджує, що свого місця проживання за весь цей час не змінював, до ІНФОРМАЦІЯ_2 не викликався, повістки про виклик не отримував. А повістка була відправлена працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою реєстрації, а не за фактичним місцем проживання, як це вказано у військово облікових документах. При отримання сповіщення 17.01.2025 року він самостійно з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності.
З наведених підстав, просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 №103 від 17.01.2025 року, якою його - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, які беруть участь у справі. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачеві. Також витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_2 для огляду в судовому засіданні, матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Представник відповідача 07.02.2025 року подав відзив на позовну заяву, в якому вказує про те, що 17 січня 2025 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 103 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Підставою таких дій, було те, що 05 грудня встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом у визначений повісткою №1408825 від 25.11.2024 р. день та час (05.12.2024 р. 14 год. 00 хв.) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУПАП. Дата вчинення адміністративного правопорушення 05.12.2024 р. дата виявлення 05.12.2024 р. Стверджує, що ОСОБА_1 були роз?яснені його права та обов?язки, визначені ст. 268 КУпАП, доведено зміст ст. 63 Конституції України та доведено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 18:00 год. 17.01.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у кабінеті №20. В графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративною відповідальності» позивач зазначив, «прошу розглянути справу без мене».
17 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову № 103 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , якою на останнього накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Вказує, що процедуру оповіщення військовозобов?язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.
Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Відповідно до п. 34 Порядку, повістка про виклик резервіста або військовозобов?язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв?язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Пунктом 41 Порядку встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов?язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
???у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов?язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
???у разі надсилання повістки засобами поштового зв?язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Твердження позивача про неправомірність його притягнення до адміністративної відповідальності з підстав надсилання повістки за адресою реєстрації місця проживання ( АДРЕСА_1 ), а не за фактичною адресою проживання ( АДРЕСА_2 ), зазначеною в застосунку «Резерв+» 08.07.2024, не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки: відповідно до п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Крім цього, відповідач шляхом перевірки в автоматизованій інформаційно-телекомунікаційній системі (А/ТС) «Оберіг» встановив, таку послідовність уточнення адреси проживання Позивача:
??21.05.24 року - Позивач завантажив «Резерв +» та вказав адресу проживання АДРЕСА_1 ;
??05.07.24 року - Позивач уточнив в застосунку «Резерв +» адресу проживання та вказав АДРЕСА_3 ;
??08.07.2024 року - Позивач уточнив в застосунку «Резерв +» адресу місця проживання на АДРЕСА_2 ;
- 17.09.2024 року - позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою взяття на облік, під час взяття на облік позивач надав адресу АДРЕСА_1 .
Матеріали справи, а також наданий відповідачем поштовий конверт з повідомленням про вручення містить відмітку про поверненням вказаного листа з підстав відсутності адресата за адресою АДРЕСА_1 . Посилаючись на положення п. 28 Порядку, вказує про відсутність поважність причин неявки позивача за повісткою, а тому на думку відповідача, ОСОБА_1 не виконав свого обов?язку, оскільки не з?явився в зазначений повісткою строк, а також не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом трьох діб про причину своєї неявки, як це передбачено чинним законодавством України. Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Представник позивача, адвокат Поковба В.В. в судовому засіданні посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, просили визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №103 від 17.01.2025 року.
Представник відповідача Фекете Й.Й. в судовому засіданні посилаючись на заперечення викладені у відзиві на позовну заяву, просили у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Розглядаючи даний спір, суд виходив з наступних мотивів та норм права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.
Відповідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до диспозиції ч.3 ст.210-1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП, полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №103 від 17.01.2025 року, прийнятої начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 , позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Як вбачається зі змісту викладеного в оскаржуваній постанові порушення, 5 грудня 2024 року ОСОБА_1 не прибув за викликом у визначений повісткою №1408825 від 25.11.2024 р. день та час (05.12.2024 р. 14 год. 00 хв) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинено в особливий період. Вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. (День виявлення та вчинення порушення 5 грудня 2024 року).
З копії посвідчення серії НОМЕР_1 виданого Тячівським УСЗН та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №399336 вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, інвалідність встановлено до 1 січня 2026 року.
З довідки №2/4266 від 26.12.2024 року виданої ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 , 1984 р.н. надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як особі з інвалідністю ІІІ групи до 07.02.2025 року.
Відтак встановлено, що на час формування повістки про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній мав право на відстрочку від призову на військову службу.
При цьому з огляду на зміст положень пункту 27 підпункту 1, пункту 28 проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наявність такої відстрочки не звільняє від обов'язку з'явитися за викликом, а тому доводи сторони позивачу про відсутність у відповідача правових підстав на складення повістки про виклик ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
Згідно протоколу №103 про адміністративне правопорушення від 17 січня 2025 року, складеного офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_6 05 грудня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 не прибув у визначений повісткою №1408825 від 25.11.2024 р. день та час (05.12.2024 о 14 год. 00 хв.), до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. (День виявлення та вчинення порушення 05 грудня 2024 року).
Даний протокол містить письмові пояснення ОСОБА_1 в яких зазначається наступне, - «Прошу розглянути справу без мене». Також у графі роз'яснення позивачу визначених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП прав, міститься підпис ОСОБА_1 .
Наведеними доказами спростовуються зазначені в позовній заяві доводи позивача про те, що йому не роз'яснювали наведених прав та порушили право на його участь під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, а тому такі не заслуговують на увагу.
Разом з цим, як вбачається, зі змісту позовної заяви, як підставу для оскарження постанови відповідача, позивач стверджує, що за умов зазначеної ним та актуальної на час складення повістки про його виклик адреси місця проживання, а саме АДРЕСА_2 як адреси постійного місця проживання та здійснення його оповіщення в період мобілізації, відповідач здійснив виклик за адресою його місця реєстрації де він фактично не проживає, а відтак він не міг бути обізнаним про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час судового розгляду представник відповідача стверджував, що ОСОБА_1 неодноразово змінював адреси місця проживання про, що уточнював дані, які були в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому адреса зареєстрованого місця проживання залишалася незмінною. Разом з цим, відповідач спростовуючи доводи позивача про його оповіщення не за місцем його проживання, надавав суперечливі один одному пояснення. Так пояснюючи, що військовозобов'язаний змінюючи місце свого проживання, має обов'язок повідомити про таке місце, з метою можливості його оповіщення, одночасно стверджуючи, що не залежно від місця фактичного проживання, оповіщення здійснюється тільки за місцем реєстрації.
Саме на дослідженні цих фактів та обставин, суд зосередився під час розгляду вказаного адміністративного спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушення якого інкриміновано ОСОБА_1 передбачає обов'язок громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, визначається, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, (абз.2 п.1 Порядку).
Згідно пунктів 20, 21 Порядку з оголошенням мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 27 підпункту 1 Порядку, серед іншого передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Згідно п.28 Порядку визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Таким чином, законодавець визначив, що за умов повідомлення особою про зміну місця фактичного проживання повістка надсилається особі за цією адресою місця проживання, а не за адресою реєстрації місця проживання.
Зі змісту наданої в судовому засіданні відповідачем для огляду повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , вбачається, що таку складено за №1408825, 25 листопада 2024. Адресою за якою здійснено виклик ОСОБА_1 на 14 год. 00 хв 05.12.2024 вказано АДРЕСА_1 .
З наданої відповідачем копії поштового конверта рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 0610210675836 за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що відправлене позивачу 25.11.2024 поштове відправлення, та згідно штампу 6.12.2024 року повернулося з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
З наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України, ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 виданого Тячівським РВ ГУДМС України в Закарпатській області від 12.03.2016 видно, що вказана адреса є адресою зареєстрованого місця проживання позивача з 10.09.2011.
З наданих позивачем копії витягу з Резерв + вбачається, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , як військовозобов'язаний, звання солдат та відстрочку до 07.02.2025 року.
Вказаний витяг також містить інформацію про адресу місця проживання позивача, якою зазначено АДРЕСА_2 та номер мобільного телефону НОМЕР_3 .
В судовому засіданні під час перевірки доводів сторін з приводу спору щодо адреси за якою станом на 25.11.2024 слід здійснювати оповіщення позивача, судом встановлено наступне.
На підтвердження поданих позивачем даних про зміну місця проживання відповідач надав суду довідку з інформацією про черговість зміни адрес для оповіщення ОСОБА_1 .
Так, з вказаної довідки видно, що вона містить графи з датою вчинення відповідної дії, особи яка вносила ці зміни (оновлювала дані) дат початку проживання та реєстрації та самих адрес.
Так згідно рядку першого, первинною адресою для виклику ОСОБА_1 було зазначено АДРЕСА_1 та вказані відомості було внесено, ще у довоєнний час 16.04.2019 року.
При цьому вже після введення в Україні воєнного стану 21.05.2024 актуальність вказаної адреси було підтверджено позивачем. В подальшому 05.07.2024 позивач самостійно оновив дані щодо місця свого проживання, зазначивши адресу АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Після самосійного повідомлення позивачем адреси місця проживання, інших змін останній не вносив. Всі подальші зміни, вносилися працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 17.09.2024, 13.03.2009 та стосувалися адреси місця реєстрації позивача АДРЕСА_1 , яка оновлювалася в результаті взаємозвірок з реєстром Державної міграційної служби.
При цьому будь-яких доказів того, що вказані зміни було здійснено за повідомленням ОСОБА_1 , відповідач суду не надав.
Відтак судом встановлено, що останньою повідомленою ОСОБА_1 адресою для оповіщення, є АДРЕСА_2 , яка співпадає з даними витягу з Резерв +.
З огляду на наведене, зазначені в позовній заяві доводи про те, що ОСОБА_1 не знав та не міг знати про необхідність його явки за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні знайшли підтвердження.
Таким чином, у відповідача відсутні об'єктивні підстави стверджувати про належність та вручення позивачу повістки з дотримання вимог передбачених пунктами 28, 34, п.п.2 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення №103 від 17.01.2025 року та долучені до нього матеріали справи суд приходить до висновку, що такі не доводять належними та допустими доказами порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з огляду на те, що повістку ОСОБА_1 надіслано не за повідомленою ним адресою місця проживання та повернення рекомендованого поштового відправлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", тобто з порушенням вимог підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, а відтак відповідачем не надано достатності доказів, які б надавали можливість стверджувати поза розумним сумнівом, про наявність у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210- 1 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Оскаржувана постанова містить відомості про те, що було вчинене адміністративне правопорушення, однак не містить доказів порушення позивачем вимог ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Крім цього слід зазначити, що позивачем надано відповідачу й інші дані окрім адреси місця його проживання, а саме наявний його мобільний телефон НОМЕР_3 , що підтверджено відповідним витягом, однак відповідач для виклику військовозобов'язаного, такими не скористався.
Беручи до уваги вищенаведене та те, що відсутні докази про обізнаність позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів, а позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі наведеного та виходячи із встановлених обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення №103 від 17.01.2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.9, 210, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Постанову № 103 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 17 січня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Копії рішення суду негайно вручити особам, які брали участь у справі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 адреса місця знаходження: АДРЕСА_5 .
Головуючий Бряник М.М.