Справа № 152/1706/24
Провадження №1-кп/930/140/25
29.01.2025 року м. Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі колегії:
головуючої-судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024020000000533, внесене до ЄРДР 10.07.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.6 ч.2 ст.115 КК України,-
У провадженні Немирівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України.
29.01.2025 у підготовчому засіданні захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_8 заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, у зв'язку із тим, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є ідентичними, що, на її думку, свідчить про відсутність формулювання обвинувачення; сторона обвинувачення надавала копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування учасникам не одночасно з переданням до суду, а в різний час для кожного з учасників кримінального провадження; в обвинувальному акті для кваліфікації за ч.4 ст.187 КК України ( в умовах воєнного стану) відсутній виклад обставин реального зв'язку із таким станом, а отже, така кваліфікація не може застосовуватися безумовно та без викладення у обвинувальному акті реальних обставин, пов'язаних з воєнним станом, неможливо кваліфікувати дії осіб за ч.4 ст.187 КК України; у реєстрі матеріалів досудового розслідування у своєму переліку не містить інформації про судову біологічну експертизу №СЕ-19/102-24/14006-БД від 25.11.2024, висновок, якої, на думку адвоката ОСОБА_8 , доводить не причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання.
Потерпіла ОСОБА_9 та її представник адвокат ОСОБА_10 щодо задоволення клопотання заперечували.
Вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Вимоги до обвинувального встановлені ст. 291 КПК України. Відповідно до ч.ч. 1 - 3 цієї статті обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
Таким чином, рішення про повернення обвинувального акта прокурору може бути прийнято лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення вимог ч. 2 ст. 291 КПК України.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що "…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави вважати, що основна мета складення та вручення обвинувального акта - це надання особі відомостей, які є достатніми для повного розуміння нею суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
З обвинувального акту щодо ОСОБА_6 вбачається, що в ньому повно і чітко викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення із зазначенням обставин, які, відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також правова кваліфікація дій обвинуваченого, тобто в обвинувальному акті вказані всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України. Крім того, обвинувальний акт містить підписи уповноважених на те осіб, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Суд зазначає, що формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті так, як це вважає за необхідне прокурор. Суд не має права вказувати прокурору як саме потрібно викладати фактичні обставини кримінальних правопорушень та формулювати обвинувачення.
Доводи захисника, про те, що прокурором в обвинувальному акті не конкретизоване формулювання обвинувачення і кваліфікація є невірною, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад. Крім того, під час підготовчого засідання не досліджуються будь-які докази на підтвердження, або спростування викладених прокурором фактичних обставин, а тому суд позбавлений можливості на даному етапі перевіряти чи встановлювати їх достовірність.
Суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обставинам, викладеним в обвинувальному акті та ставити їх існування під сумнів, як того вимагає захисник. Своїми доводами захисник фактично порушує питання, яке не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні. У цьому контексті, суд звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Суд вважає, що повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну кваліфікації призведе до порушення засад змагальності. З огляду на викладене, зауваження захисника у цій частині не може бути прийняте до уваги при вирішенні питання про повернення обвинувального акта. Обґрунтування стороною обвинувачення належної кваліфікації кримінального правопорушення і, відповідно, її підтвердження чи спростування, має відбуватися виключно в ході судового розгляду на підставі дослідження та оцінки наданих суду доказів.
Отже, на стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу, а також надавати оцінку доказам, що були зібрані на стадії досудового розслідування.
Дані твердження є тотожними із з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Щодо твердження захисника обвинуваченого про надання стороною обвинувачення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування учасникам не одночасно з переданням до суду, а в різний час для кожного з учасників кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Статтею 293 КПК України регламентовано, що одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Чинний КПК не передбачає чіткої процедури (послідовності дій) вручення копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування стороні захисту, колегія суддів приходить до висновку, що сторона обвинувачення дотрималася положень ст.290 КПК на стадії закінчення досудового розслідування і підстав вважати, що було порушено право на захист ОСОБА_6 не вбачається.
До обвинувального акта відносно ОСОБА_6 додано реєстр матеріалів досудового розслідування. Доводи захисника про відсутність в реєстрі даних щодо експертизи, суд до уваги не приймає, оскільки у суда відсутні підстави вважати, що така експертиза проводилась під час досудового розслідування, у зв'язку із чим мала б бути відображеною в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Відповідно до вимог ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов'язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акту як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акту вимогам КПК України. Така правова позиція також міститься у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к.
У ході дослідження обвинувального акту судом було встановлено, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим, який його складав та прокурором, який його затвердив і до нього додані передбачені кримінальним процесуальним законом додатки, підстави для його повернення прокурору відсутні.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору.
Керуючись статтями 314, 376 КПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3