Справа № 192/72/25
Провадження № 1-кс/192/34/25
Ухвала
Іменем України
05 лютого 2025 року
Слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024042160000122 від 06.12.2024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Покрові Дніпропетровської області, є громадянином України, має повну середню освіту, є студентом І курсу Професійно-технічного училища № 71, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, у якому з врахуванням змін просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання обґрунтовується тим, що у провадженні Відділення поліції № l Дніпровського районного управління поліції № l Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування № 12024042160000122 від 06.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України. Вказані матеріали на підставі ст. 271 КПК України виділено з матеріалів кримінального провадження № 12024042160000027 від 30.10.2024.
01.11.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Умисні дії, ОСОБА_7 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Вина ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінального правопорушеннях повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами.
Таким чином, є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного. Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що 07.11.2024 слідчим суддею Солонянського районного суду підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту в період з 20 год 00 хв до 6 год 00 хв строком 2 місяці. Проте, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_7 почав переховуватися від органів досудового розслідування, залишив місце проживання та на даний час його місцезнаходження невідоме.
З метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 працівниками поліції здійснювались неодноразові виїзди за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою підозрюваний відсутній. Також здійснювались телефонні дзвінки близьким та родичам ОСОБА_7 , однак останнім місцезнаходження ОСОБА_7 не відомо.
Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_7 10.11.2024 о 03:37 перетнув державний кордон України та виїхав у пункті пропуску «Краківець» (польська ділянка кордону).
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні 21.11.2024 допитано матір ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , яка повідомила, що місцезнаходження сина їй не відоме, та їй відомо, що він виїхав за межі України, куди саме не знає.
Таким чином встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування та може перебувати на території Республіки Польща. 06.12.2024 постановою слідчого у кримінальному провадженні погодженої прокурором підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук. На цей час, відомості про повернення ОСОБА_7 з-за кордону відсутні.
Таким чином, ОСОБА_7 , розуміючи суворість покарання за вчинення тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, переховується від слідства.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що підозрюваний має мотив та можливість вплинути на малолітніх потерпілих, а також свідків, які разом з ним проживають у селищі Солоному Дніпровського району Дніпропетровської області, що фактично створить умови для здійснення впливу на останніх, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно них насильницьких дій з метою відмови або зміни в подальшому свідчень. Про вказане свідчить зухвалий спосіб вчинених злочину щодо малолітніх потерпілих. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на малолітніх потерпілих та свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а саме, усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов?язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов?язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
З огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства стосовно малолітніх потерпілих, переховується від органу досудового розслідування, може впливати на потерпілих та свідків, застосування іншого, більш м?якого запобіжного заходу стосовно нього, не буде забезпечено належної поведінки підозрюваного та буде суперечити інтересам держави.
У судове засідання, призначене на 05 лютого 2025 року законний представник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_8 не прибула, причини неявки суду не повідомила, відкласти розгляд справи не просила. Судова повістка з інформацією про дату, час і місце судового засідання була направлена їй повідомленням у додаток «Viber», доставлення повістки підтверджується відповідною довідкою.
Прокурор, слідчий та захисник не заперечували проти розгляду клопотання слідчого без участі законного представника.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали з викладених у ньому підстав.
Захисник проти задоволення клопотання заперечував, посилався на те, що ОСОБА_7 не повідомив йому, чому він залишив країну, зі слів матері, їй він також цього не сказав. За змістом пояснень захисника, можливо ОСОБА_7 зробив це з метою запобігання загрозі його життю, з огляду на воєнний стан в країні. Також захисник вказував на те, що його підзахисний був неповнолітнім.
Окрім того, захисник вважав, що ризик впливу ОСОБА_7 на потерпілих та свідків не доведений та є лише припущенням.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що Відділенням поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024042160000122 від 06.12.2024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
01 листопада 2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
За змістом повідомлення про підозру 28.10.2024 приблизно о 22 год 30 хв неповнолітній ОСОБА_9 разом із неповнолітнім ОСОБА_7 прийшли на дитячий майданчик, який знаходиться на території ЗЗСО «Солонянський ліцей» за адресою: вул. Шевченка, 33, смт Солоне, Дніпровського району Дніпропетровської, де побачили малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . У подальшому у ОСОБА_12 та ОСОБА_7 виник раптово злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), що належить потерпілому ОСОБА_11 та потерпілому ОСОБА_10 , із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілих, за попередньою змовою групою осіб. У подальшому ОСОБА_13 та ОСОБА_7 28.10.2024 приблизно о 22 год 35 хв, знаходячись на дитячому майданчику, який розташований на території ЗЗСО «Солонянський ліцей» за адресою: вул. Шевченка, 33, смт Солоне Дніпровського району Дніпропетровської, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_14 , реалізовуючи єдиний спільний умисел на вчинення грабежу, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілих, за попередньою змовою групою осіб, діючи умисно, з корисливих мотивів, наблизились до малолітніх ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , потім ОСОБА_7 , взявши своїми руками за шию малолітнього ОСОБА_10 та малолітнього ОСОБА_11 , таким чином застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, в цей момент ОСОБА_9 сказав потерпілим дістати з карманів цінне майно та, реалізуючи свій злочинний умисел, та в подальшому ОСОБА_9 дістав з кишені ОСОБА_10 мобільний телефон «SAMSUNG Galaxy A04s 4/64 GB Blac» вартістю 4131,20 грн. В цей час потерпілий ОСОБА_11 на вимогу ОСОБА_7 дістав з кишені грошові кошти в сумі 14,00 грн.
Обґрунтованість підозри підтверджується, зокрема, такими доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_15 , матері малолітнього ОСОБА_10 , датованим 29.10.2024, заявою ОСОБА_16 про те, що вона хоче надати працівникам поліції добровільно мобільний телефон марки «Самсунг», А047F, чорного кольору, який їй надав її внук ОСОБА_9 , який він забрав в результаті конфлікту, який стався 28.10.2024 ввечері; показаннями свідка ОСОБА_16 (протокол допиту від 30.10.2024), протоколом огляду від 30.10.2024, показаннями свідка ОСОБА_17 про події на території Солонянського ліцею 28 жовтня 2024 року (протокол допиту від 30.10.2024); показаннями свідка ОСОБА_18 про події на території Солонянського ліцею 28 жовтня 2024 року (протокол допиту від 30.10.2024); показаннями законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_15 (протокол допиту 30.10.2024), показаннями малолітнього потерпілого ОСОБА_10 (протокол допиту від 30.10.2024), показаннями законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_19 (протокол допиту 30.10.2024), показаннями малолітнього потерпілого ОСОБА_11 (протокол допиту від 30.10.2024), висновком експерта № 81 Е про проведення 31 жовтня 2024 року судово-медичної експертизи ОСОБА_10 , висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 79 про проведення 29 жовтня 2024 року судово-медичного обстеження ОСОБА_10 , протоколами проведення слідчих експериментів 04 грудня 2024 року, висновком експерта № 100 Е про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_10 з 06 по 10 грудня 2024 року, висновком судово-медичного експерта № 80 про проведення 29 жовтня 2024 року судово-медичного обстеження ОСОБА_11 , висновком експерта № 101 ЕД про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_11 з 06 по 10 грудня 2024 року, показаннями свідка ОСОБА_20 (протокол допиту від 07.12.2024). Копії зазначених письмових доказів додані слідчим до клопотання.
07 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області до підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 10 листопада 2024 року ОСОБА_7 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Краківець» (лист від 23.12.2024 № 19-88749/18/24-Вих).
06 грудня 2024 року постановою слідчого, погодженою прокурором, було оголошено міжнародний розшук ОСОБА_7 .
Слідчий суддя зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України). Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України»).
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то слідчий суддя дійшов таких висновків.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, слідчому судді надані вагомі докази вчинення ним кримінального правопорушення.
07 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Однак, підозрюваний ОСОБА_7 порушив умови вказаного запобіжного заходу та вже 10 листопада 2024 року перетнув державний кордон України, що свідчить пропереховування його від органів досудового розслідування.
Тому суд погоджується з тим, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
Суд також вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на потерпілих та свідків, враховуючи, що вони проживають в одному населеному пункті.
Тому слідчий суддя доходить висновку, що обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає завданням кримінального провадження, встановленим обставинам та меті запобіжного заходу.
Слідчим суддею не встановлено обставин, які давали б підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в тому числі й домашнього арешту, особистої поруки або особистого зобов'язання.
Суд зазначає, що зважаючи на викладені обставини, доводи захисника, не спростовують ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, крім того, пояснення захисника щодо причин виїзду ОСОБА_7 за межі України гуртуються тільки на припущеннях.
За таких обставин клопотання слідчого суд задовольняє.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України,
постановив:
Клопотання слідчого слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП України в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024042160000122 від 06.12.2024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити.
Обрати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити, що після затримання ОСОБА_7 і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за його участю розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1