07 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20733/24 пров. № А/857/29177/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про повернення заяви без розгляду у справі № 380/20733/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя у І інстанції Кравців О.Р.,
час винесення ухвали не зазначено,
місце винесення ухвали м. Львів,
дата складання повного тексту ухвали не зазначено,
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Залізничної районної адміністрації м.Львова (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №669 від 11.09.2024 «Про демонтаж огорожі, самочинно встановленої між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 »;
- скасувати Розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №669 від 11.09.2024 «Про демонтаж огорожі, самочинно встановленої між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ».
Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
ОСОБА_3 (в інтересах якого діє Нечипоренко З.Е.) керуючись положеннями частини 1 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_2 (позивача) просив залучити його у справу третьою особою із самостійними вимогами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_3 про вступ у справу третьою особою з самостійними вимогами - повернуто без розгляду.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що згідно з частиною 1 статті 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред'явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.
Вказує, що положення ч.1 ст. 49 КАС України жодним чином не обмежують третю особу, яка заявляє самостійні вимоги, у поданні позову до будь-якої сторони у справі.
Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Сторони у справі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви, суд вважав за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень частини другої статті 312 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Суд першої інстанції, повертаючи заяву без розгляду, зазначив, що відповідно до положень частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту заяви ОСОБА_3 суд встановив, що позовні вимоги заявлені до позивача ОСОБА_2 . Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про вступ у справу третьою особою із самостійними вимогами подана із порушенням вимог КАС України, є очевидно безпідставною та необґрунтованою, тому підлягає поверненню без розгляду.
Нормами КАС України встановлені певні правила подання процесуальних заяв, їх оформлення, спосіб подання. Правила встановлені не з метою ускладнити доступ осіб до суду а навпаки, для дотримання прав всіх учасників процесу, полегшення розгляду заяв, скорочення строку їх розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд: визнати протиправними дії позивача щодо самовільного встановлення паркану; відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог шляхом зобов'язання його виконати розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.09.2024 №669. Враховуючи вищенаведене, заявник звертається із позовними вимогами до позивача, що суперечить компетенції адміністративних судів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 по справі №813/1009/17 виснувано, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо -розпорядчої діяльності публічних органів.
Апеляційний суд, проаналізувавши вимоги особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, що заявлені ОСОБА_3 у цій справі, дійшов висновку, що такі підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_3 про вступ у справу третьою особою із самостійними вимогами подана із порушенням вимог КАС України, є очевидно безпідставною та необґрунтованою, тому підлягає поверненню без розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що апелянт наведене жодним чином не спростував і в своїх доводах апеляційної скарги жодних доказів протилежного не надав.
Враховуючи наведені правові норми та фактичні обставин справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про повернення заяви без розгляду у справі № 380/20733/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник