07 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7601/24 пров. № А/857/29636/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 300/7601/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про зобов'язання вчинити певні дії,
суддя в 1-й інстанції - Шумей М.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту ухвали - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) (в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна В.А.) звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 (далі також відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 залишено позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
17.10.2024 на виконання даної ухвали позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та недотриманням норм матеріального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 29 січня 2020 року по 23 травня 2023 року, тобто на момент дії редакції частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду не пропущено.
Просить ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати, справу направити до Івано-Франківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Відповідач 2 подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що позивач щомісяця отримував виплату грошового забезпечення на свій банківський картковий рахунок, та мав можливість дізнатися про складові його грошового забезпечення, та про те, чи нараховувалась і виплачувалась йому: грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених відповідними законами та постановами.
Вказує, з урахуванням дії карантину, тримісячний строк звернення до суду з позовами, передбаченим статтею 233 КЗпП України, закінчився 30.09.2023.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 300/7601/24 залишити без змін.
Відповідач 1 подав відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду в заяві про поновлення строку за період з 30.09.2023 по 04.10.2024 позивач суду не навів. Командування військової частини НОМЕР_1 вважає, що суд першої інстанції по даній справі правильно керувався висновками, сформованими Верховним Судом в ухвалах від 29.11.2023 року в справі № 990/233/23 та від 07.12.2023 року у справі № 990/242/23.
Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 300/7601/24 залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно наказу від 26.04.2021 № 14РС, а також наказу від 27.04.2021 № 85 позивача звільнено з військової служби.
Отже, з 27.04.2021 почав свій відлік строк звернення до суду з позовом, передбаченим статтею 233 КЗпП України, в частині позовних вимог, що стосуються періоду виплати грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 27 квітня 2021 року.
В період з 07 липня 2022 року по 20 травня 2023 року позивач проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_2 , тобто з 21 травня 2023 року почав свій відлік строк звернення до суду з позовом, передбаченим статтею 233 КЗпП України, в частині позовних вимог, що стосуються періоду виплати грошового забезпечення 07 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
З даним позовом до суду позивач звернувся 01.10.2024.
Суд першої інстанції, повертаючи позивачу позовну заяву, вказав на відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень ст. 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №280/6779/22.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. (в редакції , що діє з 19.07.2022)
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України ( в редакції , що діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 №651).
З огляду на викладене строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Саме такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Тобто, до 30.06.2023 в Україні діяв карантин, під час дії якого строки звернення до суду були продовжені.
Судом встановлено, що відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19.07.2022 року і мав би закінчитися 19.10.2022 року, якби не положення п. 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30.06.2023 року. Протягом усього цього періоду (з 19.07.2022 року до 30.06.2023 року) позивач мав право - у межах строку - звернутися до суду з позовом щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 27.04.2021 та з 07.07.2022 по 20.05.2023.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що тримісячні строки звернення до суду з позовними вимогами нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період за період з 29.01.2020 по 27.04.2021 та з 07.07.2022 по 20.05.2023 закінчилися 29.09.2023 (тобто через 3 місяці після скасування карантину), а з цим позовом позивач звернувся до суду 01.10.2024, тобто поза межами строку звернення до суду з позовом.
Колегія суддів наголошує, що в будь-якому випадку, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування (постанова Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №640/20314/20).
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином. Проте, позивач, пропустивши строк звернення до суду, не наводить жодних причин пропуску строку звернення до суду, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, а наведені ним причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
При цьому, повернення позовної заяви не позбавляє сторону права повторного звернення із позовною заявою, в порядку встановленому законом.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 241, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 300/7601/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник