07 лютого 2025 року Київ справа №320/42524/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Будпостач" із позовом до Черкаської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Черкаської митниці від 16.05.2024 № UА902080/2024/000100/2 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним підприємством "Будпостач" для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною договору (контракту), проте відповідачем протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо подібних товарів) та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 11.09.2024 позовну заяву Приватного підприємства "Будпостач" залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та визначено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув вказані в ухвалі суду недоліки.
Позивач усунув вказані в ухвалі суду недоліки в установлений судом строк.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року відмовлено у задоволені клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнано. Зазначено, що під час здійснення на підставі та відповідно до частини 5 статті 54, частин 1,4 статті 337, 320 Митного кодексу України (далі також МК України) контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за МД від 16.05.2024 № 24UА902080801871U0 встановлено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, обраний декларантом метод визначення митної вартості за ціною угоди не відповідає умовам, наведеним в статті 58 глави 9 МК України. Наявні обставини, визначені ч. 2 статті 58 МК України, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Приватне підприємство "Будпостач" (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314,) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.09.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та компанією SHAOXING KUNLUN ІМР&ЕХР CO. LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено контракт № 1618, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує велосипеди в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ "Мерск Україна Лтд" (далі експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
Попередньо, 14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
06.09.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс № KL230323 на суму 637 880,00 доларів США.
19.12.2023 позивач згідно з контрактом від 01.09.2023 № 1618 відкрив на ім'я продавця в BANK OF CHINA SHAOXING BRANCH акредитив № KIEI321696616 (див. додаток 5) на суму 446 516,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 06.09.2023 № KL230323.
31.01.2024 продавець виписав комерційний інвойс № KL230323F для оплати товарі за ціною 104 455,70 доларів США.
13.02.2024 продавець виписав сертифікат походження № 24С3306А2964/00011R на товари, що вказані в комерційному інвойсі.
18.02.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 235666671.
08.03.2024 позивач на підставі контракту від 01.09.2023 № 1618 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті № 41 грошові кошти в розмірі 191364, 00 доларів США.
27.03.2024 враховуючи що товари були завантажені у п'яти контейнерах та доставлялися до відповідача у різний час, для уникнення простою транспорту при митному оформленні в Україні, позивач на підставі комерційного інвойсу від 31.01.2024 № KL230323F виписав специфікації:
- Специфікація № 1 на товари в контейнері № TCLU6471161 за ціною 18 630, 50 доларів США;
- Специфікація № 3 на товари в контейнері № TCLU8170070 за ціною 18 564, 00 долари США; Загальна сума по специфікаціям становить 37 194,50 доларів США.
01.04.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" виписав рахунок фактуру № 5653345675, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс № 5653345676.
На підставі залізничних накладних УМВС від 07.04.2024 № 2151527572, № 2151527598, товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ "Західний контейнерний термінал" м. Тернополя.
16.04.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ "Мерск Україна Лтд" виписав позивачу довідку про транспортні витрати № 15.
02.05.2024 позивач склав лист, в якому зазначив, що ПП "Будпостач" здійснював оплату постачальнику згідно з контрактом № 1618 від 01.09.2023 та інвойсом № KL230323F від 31.01.2024 платіжним дорученням № 41 від 11.03.2024 та акредитивом № КІЕІ321696616 від 19.12.2023. Вантаж не страхувався та не оплачувався перевізнику за страхування.
Відповідно до товарно-транспортних накладних CMR від 15.05.2024 № 0070, № 1161, товари були доставлені з ТОВ "Західний контейнерний термінал" м. Тернополя до Черкаської митниці.
16.05.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA902080801871U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 37 194,50 доларів.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA902080801871U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA902080/2024/000145, виписаної відповідачем (див. додаток 22). а саме:
- Контракт від 01.09.2023 № 1618 між позивачем та компанією SHAOXING KUNLUN ІМР&ЕХР CO., LTD (Китай);
- Проформа інвойс від 06.09.2023 № LK230323;
- Комерційний інвойс від 31.01.2024 № KL230323F;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ "Мерск Україна ЛТД";
- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 18.02.2024 № 235666671;
- Сертифікат походження № 24С3306А2964/00011R від 13.02.2024;
- Акредитив від BANK OF CHINA SHAOXING BRANCH № KIEI321696616 від 19.12.2023;
- Платіжна інструкція в іноземній валюті № 41 від 08.03.2024;
- Залізничні накладні УМВС № 2151527572, № 2151527598 від 07.04.2024;
- Рахунок-фактура ТОВ "Мерск Україна Лтд" від 01.04.2024 № 5653345675 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 01.04.2024 № 5653345676 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Довідка ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 16.04.2024 № 15;
- Товарно-транспортні накладні CMR від 15.05.2024 № 0070, № 1161;
- Лист про оплату від 02.05.2024;
- Декларація митної вартості.
16.05.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 1021125, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
8) копію митної декларації країни відправлення;
16.05.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.
16.05.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UА902080/2024/000100/2. яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів велосипеди, за резервним методом та виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UА902080/2024/000145.
16.05.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 24UА902080801873U8, по якій були сплачені митні платежі: мито 69 526,67 грн, ПДВ 152 958,68 грн, всього 222 485,35 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду даним адміністративним позовом.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до пунктів 23, 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з статтею 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (стаття 50 МК України).
Згідно з Брюссельською Конвенцією про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до частини п'ятої статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2020 року (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 року (справа № 140/1713/19).
Згідно з положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).
Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина 3 статті 54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч. 1 ст. 55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені частиною 2 статті 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила № 598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України № 631 від 30.05.2012 року (Розділ VIII).
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості, наданої виробником товарів.
Судом встановлено, що відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугували відомості митної декларації від 15.12.2023 № UA 100200/2023/617023.
З цього приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що "формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню" (постанови від 21.02.2018 року по справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі № 818/1186/17).
Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд дійшов висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Митний орган у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 16.05.2024 № 1021125 зазначено наступне: "В рахунку від 01.04.2024 № 5653345676 зазначено числове значення витрат "terminal handling service in Gdansk" 1095,38 дол. СІIIА та "Documentation fee - Destination in Gdansk" 54,77 дол. СІЛА, що є "обробкою" партії товарів в порту Гданськ; - В рахунку від 01.04.2024 № 5653345676 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження; - Заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості "витрати на навантаження, вивантаження, обробку" не підтверджені документально та не піддаються обчисленню; Відповідно відомостей залізничних накладних від 07.04.2024 № № 2151526889, 2151526939, 2151527044 транспортування партії оцінюваного товару здійснювалось за маршрутом Gdansk порт (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна). Враховуючи відомості зазначені у товаротранспортних накладних, транспортування партії оцінюваних товарів здійснювалось за маршрутом порт TIANJIN (Китай) - Gdansk порт (Польща) - Medyka (Польща) - Мостиська (Україна), що свідчить про наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів в портах Польщі, у тому числі з водного на залізничний вид транспорту. Згідно відомостей коносамента від 18.02.2024 № 235666671, партія оцінюваного товару надійшла з Китаю в контейнері, за маршрутом порт TIANJIN (Китай) - Гданськ (Польща). Вантаж був відправлений на судні "MAERSK CUBANGO".
Відповідно до відомостей рахунку транспортних витрат від 01.04.2024 № 5653345676 зазначено що вантаж прибув у Gdansk порт (Польща) на судні "MARIT MAERSK", що свідчить про наявність операцій з перевантаження партії оцінюваних товарів на шляху від порт X1NGANG (Китай) - Gdansk порт (Польща). - В наданих до митного оформлення рахунку від 01.04.2024 № 5653345675 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунок від 01.04.2024 № 5653345676 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження; - В рахунку від 01.04.2024 № 5653345675 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом ЗО днів. В рахунках від 01.04.2024 № 5653345676 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 16.05.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків, з приводу чого суду зазначає наступне.
Митний орган у графі 33 посилається на розбіжності щодо вартості перевезення товарів, як на підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості. Проте, Митним кодексом України не визначено документи, що підтверджують вартість перевезення товарів.
При цьому суд враховує Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2 "Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що "Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів".
Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, адміністративне провадження № КУ9901/5149/18, у якій визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказані відомості у графі 33 спростовуються тими обставинами, що відповідно до довідки експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 16.04.2024 № 15 зазначена вартість транспортних витрат на перевезення вантажу у доларах США. Оформлення документації у Гданськ, Польща в розмірі 54,77 доларів США, операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща в розмірі 1095,38 доларів США.
Саме до вартості операційних послуги терміналу у порту Гданськ, Польща включені послуги з вивантаження контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт.
Враховуючи, що товари поставлялися на умова поставки FOB правил Інкотермс 2020, то вартість послуг по завантаженню товарів на судно в Китаї здійснювалося за рахунок продавця.
У довідці експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 16.04.2024 № 15, також зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 486 477,80 грн та 13 150,15 доларів США, що включені до митної вартості. Митний орган не навів жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема що вони є занижені чи неправдиві.
У графі 33 оскаржуваного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що "В рахунку від 01.04.2024 № 5653345676 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження", проте такі твердження не відповідають дійсності з огляду на наступні докази.
У рахунку від 01.04.2024 № 5653345676 зазначені послуги "Оформлення документації у Гданськ, Польща 54,77 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща 1095,38 доларів США. Такі ж самі послуги зазначені у довідці експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 16.04.2024 № 15.
Якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 16.05.2024 № 1021125 про те, що: "В рахунку від 01.04.2024 № 5653345675 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 01.04.2024 № 5653345676 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня. Станом на 16.05.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків", то самі по собі обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
Крім цього, послуги транспортування, що зазначені у рахунках від 01.04.2024 № 5653345675 від імені Мерск Україна ЛТД та у рахунках від 01.04.2024 № 5653345676 від імені MAERSK A/S вказані у довідці експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 16.04.2024 № 15, що включені до митної вартості.
Щодо твердження відповідача про "Documentation fee" - плата за документацію та "Terminal Handling Service" - послуги термінального обслуговування, то довідка про транспортні витрати також містить вартість оформлення документації у Гданську, Польща в сумі 54,77 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гданськ (Польща) в сумі 1095,38 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.
Так само, суд враховує Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2 "Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пункті 14 Висновків зазначено, що "Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів".
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, адміністративне провадження № КУ9901/5149/18, де визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Щодо твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 16.05.2024 № 1021125 митний орган послався на те, що "Згідно п. З статті 53 Митного кодексу України серед обов'язкових документів які декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів є страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування (якщо таке здійснювалось), однак до митниці не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації від імпортера щодо відсутності такого. Отже, на даний момент декларантом не надано інформації щодо усіх складових митної вартості", то дане твердження спростовується тим, що митному органу був наданий лист ПП "Будпостач" від 02.05.2024, в якому позивач вказав, що під час перевезення вантаж не страхувався та перевізнику за страхування не оплачувався. Вказані відомості також містяться в у довідці експедитора ТОВ "Мерск Україна Лтд" про транспортні витрати від 16.04.2024 № 15.
За відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами п. 3 статті 53 Митного кодексу України: - декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось.
У пункті 5 Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, взятих до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, та рекомендованих суддям адміністративних судів враховувати узагальнення під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії, зазначено, що "якщо, за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту".
У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 16.05.2024 № 1021125 відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що "відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.09.2023 № 1618, вартість товару включає в себе вартість пакування. В наданих декларантом документах відсутні відомості про числове значення витрат на пакування, пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням та маркування, а також декларантом не заявлено митниці про включення та/або додавання до ціни товару зазначених витрат, які є обов'язковими складовими митної вартості товару та відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України повинні додаватись до ціни товару, якщо не були до неї включені", то вказані обставини також не були підставою для витребування додаткових документів на підставі ч. З ст. 53 МК України. Оскільки в договорі п.4.1 вказано, що вартість товару включає в себе вартість пакування. Вартість товару була вказана в проформі інвойс від 06.09.2023 № LK230323 та комерційному інвойсі від 31.01.2024 № LK230323F. Митний орган не навів жодних заперечень щодо вартості товару, зокрема що вона є заниженою чи неправдивою.
Отже, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає лише тоді, коли надані декларантом документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, що впливають на митну вартість, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Ці обставини зазначаються в електронному повідомленні митниці. І лише у разі не усунення сумнівів додатково наданими документами у митного органу виникає право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості. Відповідно обставини витребування документів без дотримання вимог ч. 3 ст. 53 МК України самі по собі свідчать про протиправність наступних дій, спрямованих на корегування митної вартості та протиправність самого рішення про коригування митної вартості.
Виходячи з наведеного випливає висновок, що доводи, які зазначені відповідачем у графі 33 рішення про коригування митної вартості також не можуть бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів.
Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору.
Відповідач не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення відповідач визначив митну вартість за резервним методом нарівні 5,02 USD/кг. Джерело інформації митна декларація від 15.12.2023 № UA100200/2023/617023.
Разом з тим відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено що у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд, також враховує Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2 "Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" де у пунктах 16, 18 та 22 Висновків зазначено:
"У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умов поставки, комерційних умов, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, провадження № К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, провадження № К/9901/45484/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 300/3386/20, касаційне провадження № К/9901/33581/21, визначено, що "дотримання умов прийняття рішення про визначення митної вартості в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування".
При цьому товари на адресу позивача поставлялися за прямим контрактом з виробником товарів, на підставі комерційного інвойсу від № КL230323F від 31.01.2024 за ціною 104 455,70 доларів США. товари поставлялися на умовах поставки FOB порт TIANJIN в Китаї правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що позивач самостійно організовував доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.
Відповідач у спірних рішеннях не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірних рішеннях пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваних рішень лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті положень ч. 2 ст. 55 МК України.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, а інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Отже, у митного органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до митної декларації були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження відповідача не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів прийняте не у відповідності а всупереч вимог Митного кодексу України та підлягає скасуванню.
На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.
Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі № 803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині 2 статті 53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі № 826/17973/14, в якій зазначено, що: "…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...".
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За таких умов суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 16.05.2024 № UА902080/2024/000100/2 є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем до суду надано платіжну інструкцію від 27.08.2024 № 1469 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 337,28 грн.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Будпостач", суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Черкаської митниці суму судового збору у розмірі 3 337,28 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці 16.05.2024 № UА902080/2024/000100/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. № 9-Е, кім. № 314, код ЄДРПОУ 24267110) сплачений судовий збір у розмірі 3 337 (три тисячі триста тридцять сім) грн 28 грн за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, буд. № 76, код ЄДРПОУ 44005652).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.