06 лютого 2025 року м. Чернівці Справа № 600/2977/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, що підтверджуються листом від 24.06.2024 № 2909-2673/3-17/8-2400/24, щодо позбавлення його з 01.06.2024, виплат нарахованої з 01.03.2022 щомісячної індексації пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновити йому з 01.06.2024 виплату нарахованої з 01.03.2022 щомісячної індексації пенсії із врахуванням раніше виплачених сум та вимог рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 по справі № 600/3809/23-а.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого загальний розмір пенсії зменшився. Позивач вважає такі дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії протиправними, оскільки вказаними діями порушується його конституційне право на отримання пенсійного забезпечення в належному розмірі.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначало, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, а розмір пенсії, який отримує позивач станом на час розгляду даної справи не дає підстав для його перерахунку згідно позовних вимог, оскільки відсутні законні підстави для виплати пенсії в більшому, ніж обмеженому розмірі.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивачу призначено пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 по справі № 600/3809/23-а, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2021 та з 01.02.2022 на підставі довідок про розмір грошового забезпечення від 13.04.2023 № 08/69/А, №08/70/А, що враховується для перерахунку пенсії, виданих Головним управлінням ДСНС України у Чернівецькій області, та провести ОСОБА_1 виплату пенсії із врахуванням раніше проведених виплат.
На виконання вказаного судового рішення, у жовтні 2023 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022 та 01.12.2022, але при проведенні перерахунку відповідач обмежив її максимальним розміром, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії.
Зокрема, з 01.02.2021 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 18556,00 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 17690,00 грн.
З 01.07.2021 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 18598,50 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 18540,00 грн.
З 01.02.2022 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 20255,50 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 19430,00 грн.
З 01.07.2022 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 23002,39 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 20270,00 грн.
З 01.12.2022 грн відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, внаслідок чого розмір пенсії (з надбавками) склав 21988,89 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії 20930,00 грн.
11.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити причини обмеження (позбавлення) пенсії
За результатами розгляду заяви, 24.06.2024 направив на адресу позивача лист, в якому повідомив, що у травні 2024 року вебпідсистему Пенсійного фонду України ПВП ДКГ було оновлено та, згідно з доведеними релізами, приведено у відповідність до вимог норм чинних нормативно-правових актів, що регулюють пенсійне забезпечення пенсіонерів з числа силових структур. У зв'язку з цим, з 01.06.2024 розмір пенсійної виплати, перерахованої у жовтні 2023 року на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 по справі № 600/3809/23-а з урахуванням оновленого грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.01.2021 та 01.01.2022, приведено у відповідність до вимог чинного законодавства України.
Вважаючи дії відповідача протиправними щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частиною 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з цим, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно пункту 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 7 ст. 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, суд звертає увагу, що ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, які в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Судовим розглядом по суті встановлено, що обмежуючи позивачеві розмір пенсійних виплат, відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, тому суд приходить до висновку про протиправність обмеження розміру пенсії позивача із застосуванням ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).
Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи висновок суду про протиправність обмеження розміру пенсії позивача, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі № 600/3809/23-а), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022 та 01.12.2022.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 90, 134, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023 у справі № 600/3809/23-а), без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум, з 01.02.2021, з 01.07.2021, з 01.02.2022, з 01.07.2022 та 01.12.2022.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.К. Левицький