Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 лютого 2025 року № 520/32739/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Від представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», в якій заявник просить суд:
- вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі №520/32739/23 шляхом зміни способу та порядку виконання рішення суду, що виражається у стягненні з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, загальна сума якої, що підлягає доплаті, становить 84331,78 грн (104759,98 грн, з неї: податок з доходів фізичних осіб 18856,80 грн, військовий збір 1571,40 грн.) .
В обґрунтування поданої заяви вказано, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №75989879 з виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду, виданого 26.07.2024 у справі №520/32739/23 про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. При цьому заявником вказано, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області у листі від 30.09.2024 №06-15/3470/2024 повідомлено про неможливість виконання рішення суду з огляду на те, що дана категорія рішень має виконуватись в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845. Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Підсумовуючи викладене, встановлено, що станом на сьогоднішній день сума заборгованості, що утворилась в ході проведення нарахування стягувачу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі №520/32739/23 становить - 84331,78 грн та не спростовується сторонами.
Представник заявника в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Заявником у поданій до суду заяві викладено клопотання про розгляд заяви без участі уповноваженого представника.
Позивач надала до суду заяву про відкладення розгляду заяви. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 заяву повернуто позивачеві без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно із положеннями п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заяви про встановлення способу виконання рішення в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи заяви, суд встановив наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 по справі №520/32739/23 (суддя Ю.Зоркіна) адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 за період 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 за період 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 за період 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
У зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням по справі №520/32739/23 Харківським окружним адміністративним судом 26.07.2024 було видано позивачеві виконавчі листи, зокрема, про зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн.
При цьому, як вказано заявником, боржником на його адресу було направлено лист від 30.09.2024 №06-15/3470/2024, в якому повідомлено про те, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. У зв'язку з цим виконання зазначеного рішення суду можливо лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, стягувач чи виконавець мають право звернутись до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення шляхом безспірного списання органом Казначейства суддівської винагороди у сумі на користь позивача з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», відповідного територіального управління.
Заявником вказано, що згідно розрахунків, невиплачена позивачеві суддівська винагорода за рішенням суду у справі №520/32739/23 становить 84331,78 грн.
Таким чином, заявником вказано, що оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі №520/32739/23 не може бути виконано способом, вказаним у виконавчому листі, належним способом захисту його прав буде зміна способу виконання вказаного судового рішення.
Доказів виконання відповідачем судового рішення у цій справі в частині виплати суми нарахованої на виконання такого рішення до суду не надано.
Розглядаючи заяву державного виконавця, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно приписів ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Отже, приписи Кодексу адміністративного судочинства України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Під час розгляду заяви встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у цій справі, зокрема, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування та виплату судді Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період 01 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, виходячи з встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн, а отже судове рішення для відповідача має зобов'язальний характер.
Водночас, представник заявника фактично просить змінити суть резолютивної частини зазначеного рішення суду, - з "зобов'язати" на - "стягнення" з відповідача на користь стягувача недоплачену суму суддівської винагороди, одночасно не надаючи суду жодного належного доказу на підтвердження факту неможливості виконання судового рішення у встановлений судом спосіб.
Суд вважає за необхідне зазначити, що термін "зобов'язати провести нарахування та виплату" поглинає таке поняття як "стягнення", яке неможливо здійснити без належного виконання судового рішення. Виконавчий лист є достатнім виконавчим документом, на підставі якого державний виконавець зобов'язаний здійснити примусове виконання судового рішення.
В той же час, зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що встановлені обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст. 378 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання.
Водночас, положеннями ч.1 ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України, незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а.
Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно із приписами ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Тобто, в будь-якому разі, судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-394а14, в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 279/7157/15-а та в постановах Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18.
Також, при розгляді заяви судом було враховано позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладену у постановах від 28.02.2023 року у справі №520/18269/21, від 10.04.2023 року у справі №480/11045/21, від 01 березня 2023 року у справі № 520/5937/19 та від 28.09.2023 року у справі №520/11453/21, від 17 вересня 2024 року у справі №440/5618/20, від 03 грудня 2024 року у справі №440/6188/20.
Суд також звертає увагу заявника, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про виконавче провадженння", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, державного виконавця наділено спеціальними повноваженнями для виконання своїх функцій щодо належного виконання судового рішення, відповідно до положень ст. 18 Закону України "Про виконавче провадженння", як то накладання стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; проводення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Однак, звертаючись до суду, заявник не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів, передбачених ст. 18 Закону України "Про виконавче провадженння", задля належного виконання судового рішення у справі №520/32739/23.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання рішення суду в порядку передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у справі №520/32739/23.
Керуючись статтями 241, 243, 254, 255, 294, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви (подання) представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ольга ГОРШКОВА