07 лютого 2025 року Справа № 480/5309/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , і просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 07 січня по 31 січня 2024 року, з 01 лютого по 10 лютого 2024 року, з 20 лютого по 22 лютого 2024 року, з 08 березня по 11 березня 2024 року, з 06 березня по 09 березня 2024 року, з 12 березня по 15 березня 2024 року, з 14 березня по 17 березня 2024 року, з 20 березня по 29 березня 2024 року за час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період з 07 січня по 31 січня 2024 року, з 01 лютого по 10 лютого 2024 року, з 20 лютого по 22 лютого 2024 року, з 08 березня по 11 березня 2024 року, з 06 березня по 09 березня 2024 року, з 12 березня по 15 березня 2024 року, з 14 березня по 17 березня 2024 року, з 20 березня по 29 березня 2024 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахуванням виплачених сум.
Судом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник військової частини НОМЕР_1 , через систему "Електронний суд" подав заву, у якій просить залишити позовну заяву у справі №480/5309/24 без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Заява обґрунтована тим, що позивач був обізнаний про ніби то порушення його прав під час виплати йому додаткової винагороди у кожному місяці окремо: 22.02.2024 (за січень 2024 року); 21.03.2024 (за лютий 2024 року); 24.04.2024 (за березень 2024 року). Проте, позивач звернувся до суду лише 19.06.2024, тобто з пропущенням місячного строку для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Представник позивача через систему "Електронний суд" подав заяву про поновлення процесуального строку.
Заява обґрунтована тим, що позивач з 22.11.2023 по 12.02.2024, з 20.02.2024 по 22.02.2024, з 08.03.2024 по 05.04.2024 проходив військову службу та перебував у районі ведення бойових дій, що підтверджується відповідною довідкою військової частини, а тому своєчасно не зміг звернутися за захистом своїх прав, у зв'язку із чим просить поновити строк звернення до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи та заяви сторін, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 07.01.2024 до 31.01.2024 включно, з 01.02.2024 до 10.02.2024 включно, з 20.02.2024 до 22.02.2024 включно, з 08.03.2024 до 11.03.2024 включно, з 06.03.2024 до 09.03.2024 включно, з 12.03.2024 по 15.03.2024 включно, з 14.03.2024 до 17.03.2024 включно, з 20.03.2024 до 29.03.2024 включно.
Таким чином спірні правовідносини у даній справі є пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці. В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
У період до 18.07.2022 ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначалось, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, з 19.07.2022 ст. 233 КЗпП України не містить зазначеної норми.
З 19.07.2022 стаття 233 КЗпП України має наступну редакцію. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, враховуючи те, що позивач через систему "Електронний суд" звернувся із даним адміністративним позовом 19.06.2024, то позивачем не порушені строки звернення до суду за період з 19.03.2024 до 29.03.2024 включно.
Разом із тим, позивачем пропущено строк звернення із даним позовом за період з 07.01.2024 до 31.01.2024 включно, з 01.02.2024 до 10.02.2024 включно, з 20.02.2024 до 22.02.2024 включно, з 08.03.2024 до 11.03.2024 включно, з 06.03.2024 до 09.03.2024 включно, з 12.03.2024 по 15.03.2024 включно, з 14.03.2024 до 17.03.2024 включно.
Представник позивача подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки позивач з 22.11.2023 по 12.02.2024, з 20.02.2024 по 22.02.2024, з 08.03.2024 по 05.04.2024 проходив військову службу та перебував у зоні ведення бойових дій, про що надано до матеріалів адміністративного позову відповідну довідку військової частини.
Так, суд зазначає, що матеріалами справи, а саме копіями витягів із наказу командира військової частини НОМЕР_1 та копією довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2024 №913, підтверджується, що позивач у спірний період проходив військову службу та перебував до 05.04.2024 у зоні ведення бойових дій (а.с. 7, 23-31).
Враховуючи вищезазначені обставини, зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду та надані докази в обґрунтування такої заяви, суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та вважає за необхідне поновити пропущений строк, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 248, 256 , 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду позивачем із даним позовом.
У задоволенні заява представника військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Гелета