Справа № 159/3638/24
Провадження № 2/159/70/25
28 січня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Чалого А.В.,
за участі секретаря Конашук М.А.,
представника позивача Романюк Н.М.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковеля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Новосада Юрія Олександровича в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
06.06.2024 до суду надійшла позовна заява керівника Ковельської окружної прокуратури Новосада Юрія Олександровича в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період із 23.08.2019 по 07.04.2021 ОСОБА_2 , згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 23.08.201 №ІУ101211203308, було здійснено будівництво об'єкта: «Нове будівництво житлового будинку з торгово-офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 ». Згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, об'єкт будівництва по АДРЕСА_1 відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДУ 018-2000 відноситься до коду 1122.2 - «Будинки багатоквартирні підвищене комфортності, індивідуальні». В подальшому, Державною інспекцією архітектури та містобудування України 03.12.2021 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта незначними наслідками (СС1), якою засвідчено відповідність вказаного закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.
З витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державне електронної системи у сфері будівництва пайова участь відповідачкою до місцевого бюджету не сплачувалася або не вимагалася.
В свою чергу, як вбачається з інформації, наданої Ковельською міською радою у листі №485/3.34/2-24 від 30.01.2024 вказаний вище договір пайової участі не укладався зв'язку з набранням 17.10.2019 чинності Законом України «Про внесення змін д деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності Україні», яким в свою чергу внесено зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та виключенням з 01.01.2020 статті 40 «Пайова участь розвитку інфраструктури населеного пункту». У даному випадку між позивачем та відповідачем договір про пайову участь розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти до бюджету ОСОБА_1 , в тому числі на виконання вимог Закону №1324Х, не сплачувались. Згідно даних декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 03.12.2021 ІУ101211203308, загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 3 квадратні метри. При цьому, загальна площа об'єкта будівництва становить 10 квадратних метрів. Кошторисна вартість такого об'єкта становить 4536,23 грн. Водночас згідно даних декларації в експлуатацію введено об'єкт житлове будівництва з торгово-офісними приміщеннями, а кошторисна вартість окремої житлової площі не розраховувалася. ._
На дату прийняття об'єкта в експлуатацію (03.12.2021) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 №230.
Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Волинської області станові 13967 гривень. Враховуючи наведене та зважаючи на норми абзацу 2 пункту" 2 розділу 1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ, розмір пайової участі, який підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню з відповідачки до бюджету на користь позивача та складає 72 069,72 грн ( 344 квадратних метрів х 13967 грн = 4 804 648,00 грн; 4 804 648,00 грн х 1,5%: 72 069,72 гривні).
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь Ковельської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджет Ковельської міської територіальної громади грошові кошти у сумі 72 069,72 гривень.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.06.204 позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 172 та ст. 177 ЦПК України.
19.09.2024 позивач недоліки усунув.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче судове засідання.
16.08.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачка просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві відповідачка зазначила, що 23.08.2019 їй був даний дозвіл на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 за № ІУ101211203308. У 2021 році на її усне звернення до Ковельської міської ради з проханням про укладення договору про пайову участь, була надана відповідь, що зазначений вище договір укладати не потрібно, оскільки 17.10.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким внесено зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Під час проведення будівельних робіт, відповідно до проєкту реконструкції квартири в приватному житловому будинку по АДРЕСА_2 (мережі водопостачання та водовідведення) розробленим ПП «Ковелькомунпроєкт», погодженим з Ковельським УВКГ 18.07.2018, відповідачкою було побудовано мережі водопостачання та каналізації за власний рахунок, за межами земельної ділянки. Мережі водопостачання та каналізації побудовані від вул. Міцкевича до вул. Степана Бандери. Відповідно кошторису робіт, складеного вартість будівництва складає 593 574 гривні. За власний кошт відповідачка облаштувала тротуарну зону за межами її земельної ділянки. Довжина тротуару приблизно 100 метрів, були замінені 50 дорожніх бордюр та покладена бруківка площею 115 квадратних метрів на ділянці пішохідної зони від вул. Грушевського до перехрестя вул. Грушевського з вул. Міцкевича та було реконструйовано 5 каналізаційних люків на цій ділянці.
05.07.2024 відповідачка звернулася до міського голови міста Ковеля Чайки І.Л. із заявою про зменшення розміру пайової участі на розвиток інфраструктури м. Ковеля на суму 593 574 гривень у зв'язку із прийняттям побудованих мереж у комунальну власність. На даний момент проводяться заходи щодо прийняття побудованих інженерних мереж у комунальну власність міста Ковеля.
19.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач зазначив, що законодавством, чинним на момент початку будівництва, чітко визначено вичерпний перелік підстав для звільнення забудовника від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Звернув увагу, що з метою визначення підстав для вжиття заході представницького характеру в частині наявності підстав для стягнення з відповідачки коштів пайової участі, 23.01.2024 Ковельська окружна прокуратури скеровувала н адресу Ковельської міською ради лист №52-294 вих.24, у якому викладено відомості про те, що згідно наявних офіційних документів про введення в експлуатації житлового будинку відповідачкою не сплачувались кошти пайової участі на розвиток інфраструктури населеного пункту, а також ставилось запитання про те, чи сплачувала або не сплачувала відповідачка кошти пайової участі. Ковельська міська рада у листі №485/3.34/2-24 від 30.01.2024 повідомила про те, що відповідачка - ОСОБА_1 не зверталася до органу місцевого самоврядування із заявами про укладення договору про пайову участь. Більше того Ковельська міська рада зазначила, що у зв'язку із змінами в законодавстві кошти пайової участі в дохід місцевого бюджету не стягуються. Позивач вважає, що будівництво мережі водопостачання та каналізації зумовлене не намаганнями відповідачки задовольнити потреби жителів територіальної громади міста Ковель, а перш за все необхідністю підключення об'єкту будівництв до мережі водопостачання та каналізації.
Відтак, на момент здачі об'єкта будівництва в експлуатацію відповідачка не зверталася до Ковельської міської ради із заявами про передачу на її баланс збудованої низ мережі водопостачання та каналізації. Крім цього, збудована за власний кошт відповідачки мережа водопостачання та каналізації не відноситься до об'єкті інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства, а отже даний факт не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати коштів пайової участі.
Разом з тим аналізуючи зміст листування, проведено між ОСОБА_1 та Ковельською міською радою вбачається, що мережа водопостачання та каналізації на даний час ще не передана у комунальну власність у зв'язку з необхідністю отримання від КП «Ковельводоканал» інформації про відповідність проведених робіт технічним умовам виданих підприємством.
Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідачка помилково переконана у наявності підстав для звільнення її від обов'язку щодо сплати коштів пайової участі до місцевого бюджету. Таким чином доводи викладені відповідачкою у відзиві на позовну заяву не спростовують доводів позовної заяви.
19.08.2024 підготовче судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.
18.09.2024 підготовче судове засідання відкладено за клопотанням відповідачки, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі.
18.10.2024 підготовче судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.11.2024 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.
18.12.2024 судове засідання відкладено за клопотанням відповідачки.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідачка позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_1 в період із 23.08.2019 по 07.04.2021 ОСОБА_2 , згідно дозволу на виконання будівельних робіт від 23.08.2019 №ІУ101211203308, було здійснено будівництво об'єкта: «Нове будівництво житлового будинку з торгово-офісними приміщеннями по АДРЕСА_1 ».
Житловий будинок з торгово-офісними приміщеннями введений в експлуатацію 06.12.2021 відповідно до Декларації про готовність до експлуатації об'єкта за реєстраційним номером ІУ 1011211203308.
Пайова участь відповідачкою до місцевого бюджету не сплачувалась на підставі п.13 Р.І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні від 20.09.2019.
Наведене стороною відповідача не оспорюється.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення ст. 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений ст. 40 ЗУ №132-IX обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абз. 2 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX.
Отже, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених пп. 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
При цьому, обов'язок сплатити пайову участь, у разі його невиконання замовником будівництва у 2020 році, зберігається до прийняття об'єкта в експлуатацію, навіть у наступних після 2020 року роках.
Водночас, у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
У відповідності до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи вищенаведене варто зауважити, що ні з початку будівництва (2019 рік) ні до його завершення (2021 рік) відповідачкою не було сплачено відповідні кошти пайової участі, незважаючи на наявність такого обов'язку як згідно ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (до 01.01.2020) так і згідно із Законом № 132-ІХ (після 01.01.2020).
Згідно Декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) загальна площа квартир об'єкта будівництва становить 344 кв.м.
На дату прийняття об'єкта в експлуатацію (06.12.2021) діяли показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 10.09.2021 № 230.
Зокрема, вартість одного квадратного метра загальної площі квартир будинку (з урахуванням податку на додану вартість) на території Волинської області становила 13967,00 грн.
Враховуючи наведене та зважаючи на норми абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, розмір пайової участі, який на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України підлягає стягненню із відповідача до бюджету Ковельської міської ради складає 420439,26 грн. (Розрахунок: 344 кв м х 13967,00 грн = 4804648, 00 грн; 4804648, 00 грн х 1,5% = 72069, 72 грн.).
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У п. п. 79-81 Постанови від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Бездіяльністю компетентного органу щодо захисту прав та інтересів держави чи територіальної громади є невжиття ним заходів для такого захисту протягом розумного строку після того, як йому стало або повинно було стати відомо про можливе порушення зазначених прав або інтересів.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні).
Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).
Крім того, положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Бюджетом розвитку, згідно норм ст. 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази;
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Варто зауважити, що прокуратура, відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», поінформувала Ковельську міську раду про існування спірних порушень інтересів держави (лист від 18.03.2024 № 52-103ВИХ-24).
Однак, позивачем не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема, не пред'явлено до суду позову про стягнення із відповідача грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.
Унаслідок нездійснення позивачем належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв'язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги керівника Ковельської окружної прокуратури Новосада Ю.О. в інтересах держави в особі Ковельської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів для зарахування в дохід місцевого бюджету Ковельської міської територіальної громади є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому враховуючи те, що позов підлягає задоволенню з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 89, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ковельської міської ради безпідставно збережені грошові кошти у виді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, в розмірі 72 069 (сімдесят дві тисячі шістдесят дев'ять) гривень 72 копійки для зарахування в дохід місцевого бюджету Ковельської міської територіальної громади.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір сплачений при подачі позову до суду, що становить 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Позивач: керівник Ковельської окружної прокуратури, місцезнаходження: вул. Шевченка, 7, м. Ковель, Волинська область, в інтересах держави в особі Ковельської міської ради, місцезнаходження: вул. Незалежності, 73, м. Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 21735504.
Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.02.2025.
Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ