07 лютого 2025 рокусправа № 380/21402/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2024 №262540015150 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989 в Ровенському державному музичному училищі та Хмельницькому музичному училищі, а також період навчання з 01.09.1991 по 28.02.1993 в Національній музичній академії України імені П.І.Чайковського;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 в Державній організації «Національний будинок органної та камерної музики України»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані таким. Позивач не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують страховий та пільговий стаж роботи, однак відповідачі відмовив у призначення пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного пакету документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 21.10.2024 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув належним чином.
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_1 , оскільки позивач вступив до Ровенського музичного училища, а закінчив Хмельницьке музичне училище; з 01.09.1991 по 25.05.1995 згідно з дипломом НОМЕР_2 , оскільки період навчання перетинається з періодом роботи з 01.03.1993. Для зарахування вказаних періодів необхідно надати довідки про періоди, форму навчання, результати рішення кваліфікаційної комісії видані на підставі первинних документів.
Також вказав, що до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 згідно з довідкою від 24.05.2024 №196, оскільки така довідка не відповідає записам трудової книжки НОМЕР_3 та відсутня інформація про реорганізацію Брас-квінтету «Україна» в камерний ансамбль «Київ-Брасс». Для зарахування спірних періодів необхідно було надати документи відповідно до зазначеного зауваження. Оскільки позивачем до заяви про призначення пенсії не надано всіх документів, право на пенсію відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - відсутнє.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзивів, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 з метою призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві із заявою від 12.06.2024.
За принципом екстериторіальності заяву позивача від 12.06.2024 передано для розгляду ГУ ПФ України у Львівській області, яке прийняло рішення №262540015150 від 19.06.2024 про відмову в призначенні пенсії.
Рішення мотивоване тим, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989, оскільки позивач вступив до Ровенського музичного училища, а закінчив Хмельницьке музичне училище; з 01.09.1991 по 25.05.1995, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи з 01.03.1993, та до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 згідно з довідкою від 24.05.2024 №196, оскільки така довідка не відповідає записам трудової книжки НОМЕР_3 та відсутня інформація про реорганізацію Брас-квінтету «Україна» в камерний ансамбль «Київ-Брасс». Оскільки позивачем до заяви про призначення пенсії не надано всіх документів, право на пенсію відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - відсутнє.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 року.
Згідно з частиною 4 статті 145 Закону №1058-IV право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів за наявності стажу творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Також до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт д).
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Системний аналіз викладених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 21.05.2020 у справі №550/927/17 та від 19.06.2020 у справі №359/2076/17.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що позивач з метою призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві із заявою від 12.06.2024.
Однак відповідач прийняв рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж. Зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989, оскільки позивач вступив до Ровенського музичного училища, а закінчив Хмельницьке музичне училище; з 01.09.1991 по 25.05.1995, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи з 01.03.1993, та до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 згідно з довідкою від 24.05.2024 №196, оскільки така довідка не відповідає записам трудової книжки НОМЕР_3 та відсутня інформація про реорганізацію Брас-квінтету «Україна» в камерний ансамбль «Київ-Брасс».
Спірним питанням у справі є правомірність рішення відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989 та з 01.09.1991 по 25.05.1995, а також про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Щодо відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періоди навчання, суд зазначає таке.
Відповідно до диплома серії НОМЕР_1 від 22.06.1989 ОСОБА_1 у 1985 років вступив до Ровенського музичного училища та в 1989 році закінчив повний курс Хмельницького музичного училища по спеціальності духовні та ударні інструменти (труба).
Згідно з рішенням відповідача зазначений період навчання не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки позивач вступив до Ровенського музичного училища, а закінчив Хмельницьке музичне училище.
Також, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1991 по 25.05.1995. Відповідно до диплома серії НОМЕР_2 від 25.05.1995 ОСОБА_1 закінчив Київську державну консерваторію імені П.І. Чайковського.
Згідно з рішенням відповідача зазначений період навчання не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки перетинається з періодом роботи з 01.03.1993.
Також, у рішенні відповідач вказав, що для зарахування вказаних періодів необхідно надати довідки про періоди, форму навчання, результати рішення кваліфікаційної комісії видані на підставі первинних документів.
Як вже зазначалося, відповідно до пункту «д» статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з пунктом 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, належними доказами для зарахування періоду навчання до страхового стажу є диплом, посвідчення, свідоцтво, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд встановив, що під час прийняття оскарженого рішення, відповідач досліджував надані позивачем дипломи серії НОМЕР_1 від 22.06.1989 та серії НОМЕР_2 від 25.05.1995.
Слід зазначити, що вказані дипломи не містять інформації про конкретні періоди, форму навчання, зміни назви навчального закладу (з Ровенського музичного училища на Хмельницьке музичне училище), а тому, відповідач за результатами дослідження таких документів виснував, про необхідність надання довідок про періоди, форму навчання, результати рішення кваліфікаційної комісії видані на підставі первинних документів.
Водночас суд звертає увагу представника позивача, що постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/ перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачена форма заяви про призначення/ перерахунок пенсії.
Приписами пунктів 4.3 і 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Аналіз викладених норм дає підстави виснувати, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та долучені до неї необхідні документи, у тому числі про стаж, вік та заробітну плату, які подаються до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому законом порядку.
До позовної заяви представник долучив довідки Відокремленого структурного підрозділу «Рівненський музичний фаховий коледж Рівненського державного гуманітарного університету» №193 від 25.09.2024 та Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського №2907 від 26.09.2024.
Однак суд звертає увагу представника позивача, що позивач подав заяву про призначення пенсії до органів пенсійного фонду 12.06.2024, рішення відповідача про відмову в призначення пенсії датоване 19.06.2024.
Тобто, долучені до позовної заяви архівні довідки не могли надаватися позивачем під час подання заяви про призначення пенсії, оскільки отримані вже після прийняття спірного рішення. При цьому, представником позивача не надано доказів подання пенсійному органу будь-яких уточнюючих довідок щодо періодів навчання позивача.
Отже, суд висновує правомірність доводів відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.09.1985 по 22.06.1989 у Ровенському музичному училищу (Хмельницьке музичне училище) та з 01.09.1991 по 25.05.1995 у Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського.
Щодо відмови відповідача в зарахуванні до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_4 від 17.03.1993 позивач:
- 01.03.1993 - прийняти на посаду соліста-інструменталіста вищої категорії Брас-квінтету «Україна»;
- 07.06.2000 - звільнений з роботи за згодою сторін;
- 08.06.2000 - прийнятий на посаду артиста-соліста-інструменталіста вищої категорії на умовах контракту;
- 15.03.2001 - переведений на безстроковий трудовий договір укладений на невизначений час;
- 01.02.2017 - переведений на роботу на умовах контракту на посаді артиста-соліста-інструменталіста вищої категорії;
- 31.01.2023 - звільнений з посади у зв'язку із закінченням контракту.
Згідно з довідками Національного будинку органної та камерної музики України №394 від 23.11.2023 та №196 від 24.05.2024 позивач з 01.03.1993 по 07.06.20022 працював на посаді артиста-соліста-інструменталіста вищої категорії Брас-квінтету «Україна» за основним місцем роботи.
У період з 08.06.2000 по 31.01.2023 на посаді артиста-соліста-інструменталіста вищої категорії камерного ансамблю «Київ-Брасс» за основним місцем роботи.
Спірні періоди роботи не зараховані до пільгового стажу позивача, оскільки довідка від 24.05.2024 №196 не відповідає записам трудової книжки НОМЕР_3 , а також, відсутня інформація про реорганізацію Брас-квінтету «Україна» в камерний ансамбль «Київ-Брасс».
Однак суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Тобто, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_4 від 17.03.1993 містить записи про періоди його трудової діяльності.
Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Викладене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Водночас законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи архівних довідках.
При цьому, слід зазначити, що при зверненні до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, позивач надав копію трудової книжки НОМЕР_4 від 17.03.1993.
Однак відповідач не надав до суду доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до його пільгового стажу.
З огляду на викладене, суд висновує, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023.
Оцінюючи дії ГУ ПФ України у Львівській області суд вважає, що відповідач під час прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії не зарахувавши спірні періоди роботи, діяв протиправно. Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2024 №262540015150 про відмову у призначенні пенсії слід скасувати.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду слід виснувати, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати ГУ ПФ у Львівській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 в Державній організації «Національний будинок органної та камерної музики України» та розглянути повторно заяву позивача про призначення пенсії від 12.06.2024, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2024 №262540015150 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, періоди роботи з 01.03.1993 по 07.06.2000 та з 08.06.2000 по 31.01.2023 в Державній організації «Національний будинок органної та камерної музики України».
4. Зобов'язати Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) від 12.06.2024 про призначення пенсії відповідно до пункту 4 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
5. У задоволенні інших позовних відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович