Справа № 559/2232/23
Провадження № 1-кп/559/28/2025
"07" лютого 2025 р. м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючої судді Жуковської О.Ю., з участю: секретаря судового засідання Кобзаренко І.Р.,
прокурора Шарабара А.В.,
обвинуваченого (цивільного відповідача) ОСОБА_1 та захисниці (представниці цивільного відповідача) Рідченко М.В.,
потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_2 та представника потерпілого (цивільного позивача) Якубця М.К.,
представниці цивільного відповідача Висоцької Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Якубець Микола Костянтинович, до ОСОБА_1 та Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в кримінальному провадженні за обвинуваченням за ч.1 ст.286 КК України ОСОБА_1 , -
під час підготовчих дій 07.06.2024 представником потерпілого ОСОБА_2 - адвокатом Якубцем М.К. в інтересах потерпілого подано позовну заяву до співвідповідачів обвинуваченого ОСОБА_1 та Моторно (транспортного) страхового бюро України про стягнення з першого 197289 грн. моральної та 191 000 матеріальної шкоди, а також 20000 грн. витрат на правову допомогу, а з другого 53138, 3 грн. матеріальних збитків за лікування, 160000 грн. - за шкоду, заподіяну майну потерпілого, 2711 грн. моральної шкоди.
07.02.2025 потерпілий-цивільний позивач та його представник просять залишити позовну заяву без розгляду, в подальшому вирішуватимуть питання відшкодування завданих збитків у порядку цивільного судочинства вже після ухвалення судового рішення в кримінальному провадженні. Потерпілий також дав показання, що про існування страхового полісу не знав і не намагався перевірити, бо тоді, здається, що на місці поліцейські говорили, що страховки не було. Він отримав тілесні ушкодження і довго лікувався, оперативні втручання були, в лікарнях 3-4 місяці і заново вчився ходити. Сам юридично необізнаний, до адвоката звернувся не одразу - тижні через два після ДТП, бо в лікарні був.
Усі учасники судового процесу не заперечують проти залишення позовної заяви без розгляду.
Однак, представник цивільного відповідача МТСБУ просить в такому випадку вирішити одночасно питання розподілу понесених відповідачем витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн., що стягнути з цивільного позивача на користь цивільного відповідача МТСБУ. Бо дії позивача були необґрунтовані, база страховок відкрита і чи забезпечений транспортний засіб можна було перевірити вільно, а у цивільного позивача досвідчений представник з великим стажем роботи, який повинен був це зробити. В результаті МТСБУ вимушене нести витрати на правову допомогу, розмір яких визначений витягом з договору та додатковою угодою і є фіксованим, а послуги оплачуються після підписання акта приймання-передач виконаних робіт. З посиланням на правову позицію ВС №904/4134/20 зауважує, що за таких умов, з огляду на виключність правового статусу МТСБУ договору про надання послуг в сфері права та додаткової угоди до нього достатньо для стягнення на користь МТСБУ судових витрат на правничу допомогу.
Отже, суду необхідно в цій ситуації вирішити два питання:
1) чи залишити позов без розгляду;
2) і якщо так, то чи є потреба в розподіленні судових витрат.
Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.
За ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Згідно ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно п.1 ч. 2 ст.49, п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову, залишити позов без розгляду.
За принципом диспозитивності і згідно ч.1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, і згідно ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи, що потерпілий має право як подати позовну заяву для одночасного розгляду в межах кримінального провадження, так і вирішувати питання відшкодування завданих збитків окремо в цивільному провадження після завершення кримінального процесу, і що в цій ситуації потерпілий бажає скористатись другим варіантом, то суд, враховуючи загальні для обох процесів принципи диспозитивності та змагальності, задовольняє заяву про залишення позову без розгляду. Оскільки саме залишення позову без розгляду в кримінальному провадження забезпечує можливість для потерпілого реалізувати свої права в цивільному провадження за його бажанням згідно ч.6 ст.128 КПК України. Тому відповідь на перше питання позитивна.
Щодо другого, то тут суд застосовує норми ЦПК України, які детально регулюють вказані правовідносини.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також за ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. За змістом ч.9 ст. 141 ЦПК України в випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, згідно положень цивільного процесуального законодавства стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. При цьому, процесуальні кодекси не містять норм, які б визначали критерії необґрунтованості дій позивача. У таких випадках відповідачу необхідно довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, чи були його дії умисними та чим це підтверджується тощо. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 14.01.2021 у справі №521/3011/18, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 29.07.2021 у справі № 922/2017/17.
Частинами 2,4 ст.12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Тож, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, недобросовісними, умисними.
Також в цій ситуації має значення, що позивач звільнений від сплати судового збору в такій категорії справ. І згідно ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
По суті, суду відповідач повинен довести, а суд має зробити висновок, що позивач чи його представник або зловживали процесуальними правами, або що спір виник саме внаслідок неправомірних дій сторони позивача і лише в такому випадку за системним аналізом ч.9 ст. 141 ЦПК України, ч.5 ст. 142 ЦПК України, ч.7 ст. 141 ЦПК України суд може стягнути судові витрати відповідача з позивача.
В цій справі дійсно витрати відповідача, представниця якого подала суду заяву по суті справи з додатками (відзив) і ще ряд процесуальних документів, а також приймала участь в 4 судових засіданнях на різних етапах, згідно п.5.2.4 витягу з Договору №3/4/2023 про надання послуг в сфері права від 21.12.2022 та додаткової угоди до нього №79 від 11.06.2024 (а.с. 166, 169 т.1), враховуючи усталену судову практику і правову позицію ВС №904/4134/20, становлять 2000 грн.
Однак, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені в ході розгляду справи. Те, що потерпілий, який не є юридично обізнаним та тривалий час лікувався після ДТП внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, не знав про існування страхового полісу на транспортний засіб, яким керував обвинувачений-цивільний відповідач, чи що найнятий ним адвокат не перевір цього одразу по реєстрам, - не є достатньою підставою для констатації необґрунтованості дій чи факту зловживання процесуальними правами позивачем. Суд враховує при цьому і фактичні особливості цієї справи: спір виник не внаслідок неправомірних дій сторони позивача, бо цією стороною є потерпілий, який зазнав тілесних ушкоджень внаслідок ДТП та намагається захистити свої порушені права; транспортний засіб, яким керував обвинувачений, що повністю визнає свою вину, - був на іноземній реєстрації, а сам обвинувачений не знав про існування страхового полісу, має статус військовослужбовця і є учасником бойових дій як на момент ДТП, так і на час розгляду справи судом. Тому подання позову до МТСБУ не є очевидно необґрунтованим. А коли сторона позивача зрозуміла помилку, то вона намагається її виправити у найшвидший спосіб, щоб не спричиняти тягар надмірної участі представника цивільного відповідача МТСБУ в судових засіданнях, незважаючи на те, що цивільний відповідач-обвинувачений ОСОБА_1 визнав цивільний позов частково та готовий сплатити 90 тис. грн. на відшкодування моральної та 90 тис. грн. матеріальної шкоди.
Враховуючи все вищезазначене, підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу з цивільного позивача на користь цивільного відповідача одночасно із залишенням позовної заяви без розгляду, - немає, а тому потреби в резолютивній частині ухвали вказувати про їх розподіл також немає.
В підсумку, суд залишає цивільний позов без розгляду.
Керуючись ст.128, 369-372, 395КПК України, суд -
цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Якубець Микола Костянтинович, до ОСОБА_1 та Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду на протязі 7 діб з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Дубенський міськрайонний суд.
Суддя: Жуковська О.Ю.