іменем України
Справа № 237/1087/24
Провадження № 1-і/210/3/25
07 лютого 2025 року
Слідча суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які беруть участь у судовому розгляді: прокурор відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Кривий Ріг клопотання прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023050000000070 від 01.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України,-
07 лютого 2025 року в провадження судді надійшло клопотання прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023050000000070 від 01.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року.
Прокурор у судовому засіданні наполягала на продовженні строку тримання під вартою так як, строк перебування обвинуваченого під вартою закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин, крім того, на даний час ще не допитані всі свідки, обвинувачений може незаконно впливати на свідків, переховуватись від суду, вчиняти нові злочини.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , кожен окремо, в судовому засіданні заперечували щодо клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі продовження строку тримання під вартою зменшити розмір застави.
За змістом частини 6 статті 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суворість передбаченого покаранн» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.
Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, слідча суддя враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, який законом віднесено до особливо тяжкого злочину та за вчинення якого КК України передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, що само по собі містить ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого значного покарання у випадку, якщо воно буде призначено.
Встановлено, що станом на 07 лютого 2025 року наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3,5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м'який запобіжний захід.
Ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Слідча суддя вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який на теперішній час не вбачається. Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд враховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 на момент затримання був офіційно не працевлаштований, тому у суду наявні сумніви, що останній мав законні джерела доходів, враховуючи характер пред"явленого обвинувачення - незаконне зберігання, з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинено повторно та організованою групою. Враховуючи викладене, що не виключена можливість того, що перебуваючи на свободі, він продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, у вчиненні яких обвинувачається ОСОБА_4 .
Тобто, письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.
Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров'ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.
У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру.
КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за який визначено виключно позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з обов"язковим застосуванням конфіскації майна.
За змістом пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року ОСОБА_4 було визначено заставу у розмірі 80 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісти сорок) гривень.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 07 березня 2025 року.
Підстав для зміни запобіжного заходу не вбачається.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№4) строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 07 квітня 2025 року включно.
Альтернативний запобіжний захід - застава - у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісти сорок) гривень та обов'язки, покладені на обвинуваченого у разі внесення застави - залишити без змін.
Копію даної ухвали направити до ДУ "Дніпровська установа виконання покарань (№4)"- для відома та виконання, вручити захиснику, обвинуваченому, прокурору.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 07 лютого 2025 року о 17 год. 15 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24)
Слідча суддя: ОСОБА_1