Справа № 210/2343/20
Провадження № 2/210/496/25
іменем України
29 січня 2025 року
Дзержинський районний суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючої - судді Чайкіної О.В.
за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, та зустрічний позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Описова частина
Короткий виклад позовних вимог за первісним позовом
24 квітня 2020 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило солідарно стягнути з останніх заборгованість з оплаті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2016 року по 01.03.2020 року у сумі 23282,23 грн. та стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КПТМ «Криворіжтепломережа» витрати зі сплати судового збору в сумі 2102,00 грн. Мотивуючи свою заяву тим, що КПТМ «Криворіжтепломережа», засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривого Рогу для опалення та гарячого водопостачання. На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надає послуги з постачання теплової енергії Відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок АДРЕСА_2 є багатоповерховим, опалення по квартирі АДРЕСА_3 здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що Відповідачі отримують відповідну житлово-комунальну послугу (Т.1, а.с. .
27 червня 2023 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - КПТМ «Криворіжтепломережа») надав до суду позовну заяву (уточнену) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій первісний позивач збільшив розмір позовних вимог, не змінюючи предмету позову, та просив суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2016 року по 01.05.2023 року в розмірі 49415,95 гривень, з них:
-за послугу з централізованого опалення за період з 01.10.2016 року по 04.11.2021 рік в розмірі 35463,05 гривень;
-за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 року по 01.05.2023 рік у розмірі 13549,03 гривень;
-плату за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 року по 01.05.2023 рік у розмірі 403,87 гривень,
-стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» судовий збір у розмірі 2102,00 гривень (Т. 2, а.с 75).
Збільшення розміру позовних вимог обґрунтовано тим, що відповідачі мають заборгованість з оплаті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2016 року по 01.03.2020 року, так само і з 01.03.2020 року по 01.05.2023 року. Крім того з 05.11.2021р. згідно до п. 11 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» No2189-VІІІ від 09.06.2018 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 33,74 грн.(з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №712 від 03.11.2021р.; та з 01.12.2021р. розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 35,19 грн.(з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» No791 від 30.11.2021р.
У позовній заяві (уточненій) позивачем за первісним позовом фактично збільшено розмір позовних вимог, підстави та предмет позову не змінилися, і покликаючись на порушення ст. 67,68,162 Житлового Кодексу України, ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», КПТМ «Криворіжтепломережа» просить стягнути з відповідачів заборгованість за період з 01.10.2016 року по 01.05.2023 року, яка становить 49415,95 грн.
Короткий виклад позовних вимог за зустрічним позовом
27 вересня 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 647250,00 гривень та моральної шкоди у розмірі 33500,00 гривень, подана в межах первісного позову КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що КПТМ «Криворіжтепломережа» було порушено порядок звернення з уточненою позовною заявою, оскільки в уточненому позові змінено предмет і підстави позову (сума, періоди, позовні вимоги, обґрунтування вимог, тощо). За змістом і формою це є новий позов, а тому він має бути поверненим позивачу, що не виключає права відповідачів подати зустрічний позов чи змінити предмет або підстави зустрічного позову, який подавався раніше.
Також вважає, що суд неправомірно прийняв позовну заяву від представника КПТМ «Криворіжтепломережа» Шаповалової Марії Іллівни, повноваження якої не перевірив належним чином та передчасно прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження по справі. Первинний позов також подано особою юрисконсультом Нестерук Анною Віталіївною, яка не підтвердила своїх повноважень та діяла не маючи цивільної процесуальної правоздатності. Вважає, що до позовної заяви не надано належним чином завірених копій установчих документів, якими встановлюються межі її цивільної правоздатності та межі повноважень представників юридичної особи.
Посилається на те, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є надавачем послуг з постачання теплової енергії, що має діяти на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Проте в матеріалах справи відсутні ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання та розподілу теплової енергії, що свідчить про недоведеність з боку КПТМ «Криворіжтепломережа» перед судом правомірності здійснення своєї господарської діяльності.
Не погоджується з доводами КПТМ «Криворіжтепломережа» про укладання публічного договору постачання теплової енергії. Договір називається індивідуальний і не може бути публічним. Фактом приєднання споживача до умов договору є надання підписаної заяви-приєднання. Такі відомості в матеріалах справи відсутні. Ні Поярков А.В, ні ОСОБА_2 тексту типового договору, жодних умов від КПТМ «Криворіжтепломережа» не отримували, ніколи не замовляли і не були споживачами, не давали згоди на внесення персональних даних в електронні реєстри та права на використання персональних даних для утворення особових рахунків. Вимога КПТМ «Криворіжтепломережа» до споживачів щодо сплати за постачання теплової енергії є неправомірною. В матеріалах справи відсутні акти готовності тепловикористального обладнання до опалювального періоду, в якому має бути зазначене тепловикористальне обладнання з його фізичними параметрами та показники роботи тепловикористального обладнання в розрахунковий період.
Зазначає що відсутні підстави для солідарно стягнення коштів з нього та ОСОБА_2 .
Просить відмовити позивачу за первісним позовом в повному обсязі, закрити провадження та стягнути з КПТМ «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду.
Обґрунтовуючи спричинення матеріальної шкоди посилався на те, що первісний позивач шахрайськими діями, які полягають у неправомірних вимогах щодо стягнення коштів завдано матеріальну шкоду у розмірі 647250,00грн. Також вважає, що пред'явленням позову до нього є вимаганням, у зв'язку із чим йому завдана моральна шкода у розмірі 33500,00грн. Вважає, що такі дії відповідача за зустрічним позовом принижують його честь та гідність, та на нього чиниться психологічний тиск.
Історія провадження:
1.24 квітня 2020 року КПТМ «Криворіжтепломережа» звернулось до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2016 року по 01 березня 2020року.
2.Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2020 року визначено головуючого суддю (суддя-доповідач): Вадим Євгенович Сільченко.
3.Ухвалою суду від 22 червня 2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
4.Ухвалою суду 20 липня 2020 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, в розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.
5.28 вересня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до КПТМ «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача послуг, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, судових витрат.
6.З аналогічним позовом 28 вересня 2020 року звернулася й відповідачка ОСОБА_2 .
7.13 жовтня 2020 року представник КПТМ «Криворіжтепломережа» подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеності.
8.Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року позов КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, залишено без розгляду, зустрічний позов ОСОБА_1 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача послуг, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, повернуто позивачу, зустрічний позов ОСОБА_2 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про захист прав споживача послуг, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, повернуто позивачці.
Первісний позов залишено без розгляду згідно з пунктом 2 частини 1 статті 257 ЦПК України, оскільки суд вважав що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Зустрічний позов на підставі статті 185 ЦПК України повернуто позивачу (за зустрічним позовом) , роз'яснено право на повторне звернення з таким позовом згідно частини 7 статті 185 ЦПК України.
9.Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року про залишення позову без розгляду скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвала Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року в частині повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 відповідачами за первісним позовом, позивачами за зустрічним не оскаржена та набула законної сили.
10.Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2023 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) для продовження розгляду справи: Вадим Євгенович Сільченко.
11.Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 травня 2023 року Сільченко В.Є. задоволено самовідвід головуючого. Справу передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу.
12.Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2023 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Ольга Володимирівна Чайкіна.
13.04 травня 2023 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
14.Ухвалами Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 22 червня 2023 року, 24 серпня 2023 року, 10 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року.
15.09 серпня 2023 року ухвалою суду здійснено перехід зі спрощеного провадження в загальне позовне провадження, з метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі.
16.04 вересня 2023 року ухвалою суд закрив підготовче засідання, прийняв до розгляду заяву КПТМ «Криворіжтепломережа» про збільшення позовних вимог про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровану судом 20 червня 2023 року за вх. № 14551/23 як позовна заява (уточнена). Призначено судовий розгляд по суті. Встановлено процесуальні строки щодо подання відзиву з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог.
17.27 вересня 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, подана в межах первісного позову Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії (справа № 210/5250/23, пр. № 2/210/1606/23)
18.Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. справа № 210/5250/23, пр. № 2/210/1606/23 передана в провадження судді Чайкіної О.В. для вирішення питання про прийняття та об"єднання зі справою № 210/2343/20, пр. № 2/210/952/23.
19.06 листопада 2023 року ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 строки на подання зустрічного позову. Цією ж ухвалою прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про стягнення матеріальної та моральної шкоди та об'єднано в одне провадження з первісним позовом КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії (справа №210/2343/20). Цією ж ухвалою постановлено розглядати цивільну справу за первісним позовом та за зустрічним позовом у загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого судового засідання.
20.22 травня 2024 року судом постановлена ухвала, якою суд закрив підготовче провадження у справі за первісним та зустрічним позовом та призначив справу до судового розгляду.
21.Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
22.Ухвалою суду від 04 жовтня 2024року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відвід головуючого у справі - судді Чайкіної Ольги Володимирівни - залишено без задоволення.
23.Ухвалою суду від 04 жовтня 2024року застосовано заходи процесуального примусу за порушення порядку під час судового засідання у виді видалення із залу судового засідання 04 жовтня 2024 року представників ОСОБА_1 - Скригу Михайла Володимировича, Комара Едуарда Леонідовича.
24.Ухвалою суду від 21 жовтня 2024р. постановлено вважати заявлений відповідачем ОСОБА_1 відвід судді Чайкіній О.В.- необґрунтованим. Вирішення питання про відвід судді передано судді, визначеному у порядку встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
25.Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Літвіненко Н.А. від 24 жовтня 2024р. заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід судді Чайкіної О.В. у цивільній справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено - без задоволення.
26.Ухвалою суду від 22 листопада 2024 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення судового засідання та визнано причини його неявки поважними. Цією ж ухвалою зауваження на дії головуючого від 23.10.2024 року ОСОБА_1 - відхилено.
27.Ухвалою суду від 09 грудня 2024р. постановлено вважати заявлений відповідачем ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відвід судді Чайкіній О.В.- необґрунтованим. Вирішення питання про відвід судді передано судді, визначеному у порядку встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
28.Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Сільченко В.Є. від 16 грудня 2024р. заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відвід судді Чайкіної О.В. залишити без задоволення. залишено - без задоволення.
Аргументи учасників
Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним - КПТМ «Криворіжтепломережа» надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, у зустрічному позові просив відмовити з підстав викладених у позові та відзиві на зустрічний позов.
У відзиві на зустрічний позов КПТМ «Криворіжтепломережа» аргументує свою позицію у справі наступним чином:
1)Законодавець розмежовує представництво інтересів юридичної особи в порядку самопредставництва або через представника з залежності від ознак справи (малозначність), а не в порядку розгляду справи (спрощене або загальне). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.04.2023 року вирішено питання щодо підписанта позовної заяви та підстав представництва, та скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.11.2022 у справі № 210/2343/20 про залишення позову Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії без розгляду скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
2)Збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог є зміна кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку заявлено в позові, а не доповнення новими вимогами (ВС/КГС у справі № 922/404/19 від 09.07.2020)
3)Між позивачем та відповідачами за первинним позовом виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII). Правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України). Відповідачі за первісним позовом зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є споживачами послуг КПТМ «Криворіжтепломережа» за весь період виникнення заборгованості.
4)На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надає житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення (до 05.11.2021р. послугу з централізованого опалення) Відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . Так як вище вказаний будинок є багатоповерховим, опалення до квартири відповідачів здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що відповідачі отримують централізоване опалення. Доказами подачі централізованого опалення до будинку є акти про подачу теплоносія та про його відключення, копії яких додано до уточненого позову.
5)З 05.11.2021р. договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021р., що укладений в порядку п.11 ч.1 ст.1, ч.5 ст.13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 року. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Цей договір має форму публічного договору приєднання та набуває чинності через 30 днів з моменту опублікування його на сайті підприємства (опубліковано 05.10.2021 року).
6)В зустрічному позові ОСОБА_1 зазначає, що йому завдана матеріальна шкода, яка полягає перешкоджанні у вільному виборі продукції та спонуканні до придбавання непотрібного йому асортименту. При цьому, ОСОБА_1 посилається на штрафні санкції, передбачені ч. 1 ст. 23 Законом України «Про захист прав споживачів». Згідно ч. 3 ст. 23 Законом України «Про захист прав споживачів», такі штрафні санкції застосовуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадовиими особами. Зазначені санкції є адміністративно- господарськими та не можуть бути застосовані фізичною особою. На підтвердження понесених збитків ОСОБА_1 не надано жодних доказів.
7) Позивачем за зустрічним позовом не доведено факту заподіяння моральних страждань їм саме КПТМ «Криворіжтепломережа», протиправність дій підприємства та причинного зв'язку між моральними стражданнями Відповідачів за первісним позовом та діями КПТМ «Криворіжтепломережа». Крім того, вважаю необґрунтованою суму моральної шкоди.
8) Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відноситься виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії. Остання, кореспондується, також, з ст. 23 Закону України «Про теплопостачання».
Відповідачі за первісним позовом - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 29 січня 2025 року не прибули, будучи належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Про належне повідомлення свідчать роздруківки трекінгу поштових відправлень. Додатково суд сповіщав як ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а так само і їх представників ОСОБА_4 ОСОБА_3 шляхом направлення смс-сповіщень.
Відповідач за первісним позовом , позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 29 січня 2025 року прибув до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, однак у судове засідання не з'явився, надав до канцелярії суду заяву, в які просив відкласти розгляд справи, що свідчить про його обізнаність про перебування справи та її стан.
Відповідачі за первісним позовом правом подання відзиву не первісний позов не скористались, проте зі змісту зустрічного позову, який був прийнятий судом після скасування ухвали про повернення позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з позовом, оскільки вважає, що суд неправомірно прийняв позовну заяву від представника КПТМ «Криворіжтепломережа» Шаповалової М.І., повноваження якої не перевірив належним чином та передчасно прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження по справі. Первинний позов також подано особою юрисконсультом Нестерук А.В., яка не підтвердила своїх повноважень та діяла не маючи цивільної процесуальної правоздатності. Також вважає, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є надавачем послуг з постачання теплової енергії, що має діяти на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, проте в матеріалах справи відсутні така ліцензія. Вважає, що КПТМ «Криворіжтепломережа» не правомірно здійснює свою господарську діяльність. Ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 тексту типового договору, жодних умов від КПТМ «Криворіжтепломережа» не отримували, ніколи не замовляли і не були споживачами, не підписували заяви-приєднання до умов такого договору. Вимога КПТМ «Криворіжтепломережа» до споживачів щодо сплати за постачання теплової енергії є неправомірною.
Просить відмовити позивачу за первісним позовом в повному обсязі, закрити провадження та стягнути з КПТМ «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду.
ОСОБА_2 до скасування ухвали суду про повернення позовної заяви також подавала зустрічний позов, який є ідентичним за змістом зустрічного позову ОСОБА_1 . У подальшому правом подання заяв по суті, зустрічного позову не скористалась.
Представники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , завчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили.
Суд вважає, що розгляд справи може бути проведений по суті за наявними матеріалами, виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
За змістом частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (ч. 3 ст. 223 ЦПК України).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Суд зауважує, що розгляд справи триває з квітня 2020 року, і за цей час сторони мали достатньо часу подати свої заперечення та докази на їх обґрунтування. Однак, як представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , так і відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час перебування справи в суді затягують розгляд справи.
Представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без поважних причин не з'явилися до суду, причини своєї неявки не повідомили.
ОСОБА_2 попри неодразові сповіщення на розгляд справи не прибувала, а судові рішення та повістки повертаються до суду за відсутності адресата, що в розумінні норм ЦПК є належним сповіщенням.
Відповідач ОСОБА_1 в день судового розгляду самостійно прибув до суду, та подав заяву про відкладення розгляду справи, в якій зазначив, що має відвідати лікаря, проте не представив суду жодних документів на підтвердження цього, так само і не обґрунтував, які об'єктивні перешкоди існують для завершення судового розгляду, враховуючи що процесуальні строки на подання заяв по суті, а так само й доказів сплинули. Крім того, ОСОБА_1 не обґрунтував, які поважні причини неявки його представників, і не навів переконливих аргументів, які ж існують наразі підстави, визначені у статті 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, враховуючи що Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Вказані дії, суд розцінює, як зловживання процесуальними правами з метою затягування розгляду справи і суд у своїх ухвалах у цій справі попереджав учасників справи про недопустимість зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов'язків, внаслідок яких до учасника можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. ст. 144-148 ЦПК України.
У відповідності до статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Відповідно до статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що ані відповідачі за первісним позовом, ані представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заінтересовані в своєчасному розгляді справи, та лише затягують розгляд справи. Суд неодноразово відкладався розгляд справи, виключно через поведінку сторони первісного відповідача.
Суд звертав увагу у своїх ухвалах, що справа перебуває в провадженні суду з 2020 року, та усі можливі докази, клопотання, відзиви могли бути подані учасниками та сторонами, натомість сторона первісного відповідача не бажала розгляду справи по суті.
Суд роз'яснював відповідачу право на отримання професійної правничої допомоги, пропонував надати час для звернення до адвоката, але відповідач відмовився від захисту професійного адвоката, як і відмовився отримувати в суді процесуальні рішення, про що складались акти.
Також суд враховує, що днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
У частинах першій, третій статті 131 ЦПК України зазначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Матеріали справи містять докази, які підтверджують належне сповіщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а так само й первісного позивача.
Підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Зважаючи на вимоги пункту 2 частини 8 статті 128, частини 5 статті 130, статті 131, частини 1 статті 223, частини 1 статті 240 ЦПК України, відсутність підстав, які б перешкоджали розгляду справи по суті, суд визнає повідомлення належними, а неявку сторони відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється
Встановлені фактичні обставини та застосовані судом норми права
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Щодо первісного позову
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII).
Встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа», засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, по специфіці своєї виробничої діяльності надає послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води населенню, яке відповідно зі ст.ст. 67, 68, 162 ЖК України зобов'язане робити оплату, відповідно до особового рахунка і тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (на кожен окремий період).
Відповідно п.18 Постанови КМУ №630 від 21.07.2005р «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим...». З 05.11.2021р. згідно п. 35 Постанови КМУ №830 від 21 серпня 2019 р. «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідачам проводились нарахування відповідно до тарифів на теплову енергію:
- з 01.05.2015 р. затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1171 від 31.03.2015р. з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 720,15 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 21,77 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з ПДВ), з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до систем гарячого водопостачання - 42,88 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість); за відсутності рушникосушильників - 39,67 грн за 1 куб. м (з податком на додану вартість);
- 3 04.11.2016 р. затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1171 від 31.03.2015р. зі змінами згідно постанови НКРЕКП № 1782 від 06.10.2016р. з централізованого опалення: для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії - 1417 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 51,63 грн. за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення (з податком на додану вартість);
3 31.12.2017р., згідно постанови від 28.12.17р. №1536 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року №1171», для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 1424,96 грн/Гкал, з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі: паливна складова 1070,27 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 354,69 грн/Гкал); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 67,05 грн за 1 кв. м за місяць протягом періоду надання послуги з централізованого опалення, з урахуванням податку на додану вартість (у тому числі: паливна складова - 50,36 грн. за 1 кв. м; решта витрат, крім паливної складової - 16,69 грн за 1 кв. м)».
3 06.10.2018р. відповідно до Постанови НКРЕКП від 27.02.2018 №240 "Про внесення до постанови НКРЕКП від 31.03.2015 №1171" тариф для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії за 1 Гкал становить 1431,15 грн./Гкал (з ПДВ); тариф для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії становить 67,34 грн. /м2 (з ПДВ).
3 01.01.2019р. відповідно до Постанови НКРЕКП від 10.12.2018 №1752 "Про встановлення тарифів на послугу з централізованого опалення, що надається населенню КПТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", яке є виконавцем цієї послуги" тариф для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії за 1 Гкал становить 1701,19 грн./Гкал (з ПДВ); тариф для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії становить 80,04 грн./кв.м2 (з ПДВ).
3 25.10.2021 р. згідно Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.10.2021 №530 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послугу з постачання теплової енергії КПТМ «Криворіжтепломережа» з урахуванням інтересів Криворізької міської територіальної громади" (згідно «Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфер і постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр.» становить 1701,19 грн/Гкал (з ПДВ)
На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» надає житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення (до 05.11.2021 р. послугу з централізованого опалення) Відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є багатоповерховим, опалення до квартири відповідачів здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення вказаного будинку, це свідчить про те, що відповідачі отримують централізоване опалення. Доказами подачі централізованого опалення до будинку є акти про подачу теплоносія та про його відключення, копії яких додаються.
3 05.11.2021р. договірні відносини між КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачами власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 р., що укладений в порядку п.11 ч.1 ст.1, ч.5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 року. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Цей договір має форму публічного договору приєднання та набуває чинності через 30 днів з моменту опублікування його на сайті підприємства (опубліковано 05.10.2021 року).
В порядку передбаченому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб- сайті органу місцевого самоврядування та/ або на веб- сайті виконавця послуг співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Протягом 30 днів після публікації публічного договору приєднання КПТМ «Криворіжтепломережа» не отримувало рішення про обрання зборами співвласників будинку АДРЕСА_2 іншої моделі договорів, тому з 05.11.2021 договір приєднання вважається укладеним.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України 22.06.2017 № 2119-VIII «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами у порядку, визначеному цією статтею та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.
3 05.11.2021р. згідно до пункту 11 статті 1 закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 33,74 грн.(з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №712 від 03.11.2021р.; та з 01.12.2021р. розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 35,19 грн.(з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ «Криворіжтепломережа» №791 від 30.11.2021р.
Судом встановлено, що згідно з довідки КПТМ «Криворіжтепломережа» та довідки за відомостями Відділу адресно-довідкової роботи управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 28.05.2020 року ОСОБА_1 з 13.11.1998 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 з 11.10.2011 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надаються КПТМ «Криворіжтепломережа».
Житлове приміщення (квартира) перебуває у приватній власності, власником якого є ОСОБА_1 , на ім'я якого відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 . Згідно довідки КПТМ «Криворіжтепломережа» встановлено, що на даний час за вказаною вище адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В спростування вказаних обставин сторона відповідача за первісним позовом не спростували вказаних обставин.
Матеріали справи не містять доказів, відключення житлового приміщення,розташованого за адресою АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані відповідачі за первісним позовом від мереж центрального теплопостачання та ненадання їм послуг, виконавцем яких є первісний позивач.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15 зроблено висновок, що «відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку в цілому.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року в справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18) зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено».
Тобто, питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (чинним на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).
За змістом пунктів 2.1, 2.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.
Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.
В той же час під час розгляду справи відповідачі не надали належних та допустимих доказів, що квартира за адресою: : АДРЕСА_1 , відключена від централізованого опалення монтажною організацією та в ній встановлено індивідуальне опалення; зокрема затвердженого Міжвідомчою комісією акта про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП.
Таким чином, покликання в зустрічному позові відповідача ОСОБА_1 на те, що порушено його право на вільний вибір джерела теплової енергії, є безпідставними та відхиляються судом.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаною статтею встановлено презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
ОСОБА_1 , а так само й ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . ОСОБА_4 не спростували ані відсутності права власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , а так само юридичний факт реєстрації за цією адресою відповідачів за первісним позовом.
Отже, відповідачі за первісним позовом мають зобов'язання перед позивачем по оплаті послуг з:
- централізованого опалення за період з 01.10.2016 р. по 04.11.2021р.;
- постачання теплової енергії за період з 05.11.2021р. по 01.05.2023р.;
- плати за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 р. по 01.05.2023 р. -
ОСОБА_1 - як власник приміщення і як споживач, ОСОБА_2 - як споживач.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України №2189-VІІІ житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч.1 ст. 1 цього ж Закону).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VІІІ комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього ж Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).
Заперечення сторони первісного відповідача щодо не отримання послуг зі сторони позивача спростовується наступним.
Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між КПТМ «Криворіжтепломережа» та відповідачами за первісним позовом з точки зору особистого його підписання не укладався (в розумінні ОСОБА_1 ), але суд звертає увагу, що житлово-комунальні послуги надавались фактично, тобто між сторонами за первісним позовом наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов'язок відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку - нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Відповідно до статті 9 Закону України № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
В силу частини 5 статті 13 Закону України № 2189-VIII у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Згідно з пунктами 32-39 Правил № 690 вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. Плата за послуги розраховується виходячи з розмірів затверджених тарифів та обсягу спожитих послуг, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. лата за послуги, абонентське обслуговування та плата за технічне обслуговування і поточний ремонт внутрішньобудинкових систем централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкової системи централізованого водопостачання та водовідведення, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послуги та плати за абонентське обслуговування. Рахунки на оплату спожитих послуг формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.
Отже, за змістом ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Законом № 2189-VIII у статті 21 визначено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Згідно з статтею 22 цього ж Закону одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб'єкта господарювання, що провадить таку діяльність.
Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постановах ВС КЦС від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Відповідно до статті 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору. Дані договори укладаються в районних абонентських службах КПТМ «Криворіжтепломережа».
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами за первісним позовом з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судовим розглядом встановлено, що розмір плати за послуги з постачання теплової енергії визначений в установленому законом порядку. Так, тарифи на послуги централізованого опалення передбачені на окремі періоди, у тому числі: з 31 грудня 2017 року - постановою №1536 від 28 грудня 2017 року, з 06 жовтня 2018 року - постановою №240 від 27 лютого 2018 року, з 01 січня 2019 року - постановою №1752 від 10 грудня 2018 року, з 25 жовтня 2021 року - рішенням ВК КМР №530 від 22 жовтня 2021 року, з 20 жовтня 2022 року - рішення ВК КМР №866 від 19 жовтня 2022 року.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо спірного періоду, заявленого у первісному позові, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, протягом дії опалювальних сезонів, позивач за первісним позовом свої зобов'язання по наданню житлово-комунальних послуг за адресою: : АДРЕСА_1 , виконував належним чином, однак первісні відповідачі оплату за спожиті послуги не вносили, в результаті чого виникла заборгованість згідно розрахунку за період з 01.10.2016 року по 01.05.2023 року, яка становить 49415,95 грн., з них:
- за послугу з централізованого опалення за період з 01.10.2016 р. по 04.11.2021р. в розмірі 35463,05 грн.:
- за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021р. по 01.05.2023р. в розмірі 13549,03 грн.;
- плата за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 р. по 01.05.2023 р. в розмірі 403,87 грн.
Належних та допустимих доказів в спростування вказаних первісним позивачем обставин судом не встановлено, а наданий розрахунок суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки здійснений з урахуванням рахунків-фактур (які є підтвердженням факту надання послуг), показів приладів обліку, Тарифів на теплову енергію КПТМ «Криворіжтепломережа», затверджених Постановами НКРЕ, діючими в окремі періоди нарахування вартості спожитих послуг.
Крім того, на підтвердження наданих послуг первісним позивачем надано акти про подачу теплової енергії (Т. 2 а.с 79-86).
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за надані послуги у відповідачів за первісним позовом за період з 01 жовтня 2016 р. по 01 травня 2023 р. виникла заборгованість перед КПТМ «Криворіжтепломережа», що підтверджується наданим позивачем за первісним позовом розрахунком заборгованості. Згідно з наданим до суду розрахунком споживання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2016 р. по 01 травня 2023 р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 49415,95 грн. Обсяг спожитої теплової енергії за опалювальний сезон 2016-2017 рр. склав 500,45 Гкал, за опалювальний сезон 2017-2018 рр. - 398,8 Гкал, за опалювальний сезон 2018-2019 рр. - 466,04 Гкал, за опалювальний сезон 2019-2020 рр. - 432,95 Гкал, за опалювальний сезон 2020-2021 рр. - 468,25 Гкал.
При цьому, сторона відповідача за первісним позовом своїх розрахунків не надала та не спростувала доводи позивача щодо нарахування. Представниками позивача за первісним позов надано детальні пояснення та розрахунки та докази на їх підтвердження.
Відповідач за первісним позовом у зустрічному позові зазначає, що КПТМ «Криворіжтепломережа» ніколи не надавало та не могло надавати послугу з опалення.
Однак, відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
Відповідачі за первісним позовом не надали суду доказами, а саме відповідні заяви до підприємства-позивача за первісним позовом, в яких був би зафіксований факт такого звернення.
Щодо нарахувань за опалення місць загального користування та абонентське обслуговування, суд враховує що відповідно до частини 2 статті 10 Закону України 22.06.2017 № 2119-УІІІ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитловик приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами у порядку, визначеному цією статтею та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (надалі по тексту Методика розподілу).
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відповідно до розділу III Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова -18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14%; п'ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.
Відповідно до розділу V Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювані приміщення від центрального теплового пункту або теплогенеруючої/когенераційної установки, яка не є автономною, - 8%.
Порядок визначення частки тепла, що витрачається на загальнобудинкові потреби не передбачає враховувати наявність або відсутність радіаторів на сходових клітинах, наявність чи відсутність трубопроводів внутрішньої системи опалення на горищі та підвалі будинку, їх протяжність діаметр, тощо. Отже, проведення представниками підприємства обстеження будинку для визначення цих часток не передбачено нормативно-правовими актами, тому не проводиться і відповідно акти не складаються.
Крім того, згідно п. 24 постанови Кабінету Міністрів України №830 із змінами і доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021р. №1022 якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.
Обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу.. У розділі II Методики розподілу зазначено, що розподіл теплової енергії у будинку здійснюється між усіма споживачами.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358, Методику розподілу викладено в новій редакції (набрало законної сили 28.01.2022 року) (надалі- Методика розподілу в новій редакції).
Згідно абз. 5 п. 2 Методики розподілу в новій редакції, загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення
Відповідно до п. 8. Розділу IV Методики розподілу в новій редакції, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів -15 %.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (п. 12 Розділу IV Методики розподілу в новій редакції).
Крім оплати за обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі та витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення (до 01.02.2022) й за опалення загальнобудинкових потреб (з 01.02.2022) справляється плата за абонентське обслуговування.
Плата за абонентське обслуговування визначена відповідно до планованих витрат виконавця, пов'язаних Із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, з укладенням договору про надання комунальної послуги, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (п.11 ч.І ст.1, ч.5 ст.13 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-УІІІ 09.11.2017р.)
Щодо посилання сторони відповідача за первісним позовом щодо порушення норм ЦПК України: а саме: (а) повноважень представників КПТМ «Криворіжтепломережа»; (б) порядку подання доказів, змін до позовної заяви (уточнена, в якій фактично збільшено розмір позовних вимог), та залишення їх без розгляду, суд зазначає ПОВТОРНО наступне:
Підписання та або подання апеляційної скарги є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 914/283/20 зазначив про те, що для визнання юридичної особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
За правилами частини 2 статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 49415,95 грн. (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог), що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, справа є малозначною в силу вимог закону. Вимог щодо обов'язкової наявності статусу адвоката у представників в такій категорії справ чинний цивільно-процесуальний закон не містить.
29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-ІХ (далі - Закон № 390-IX), згідно з яким, зокрема, частини третю і четверту статті 58 ЦПК України виклали у новій редакції: «Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній з 29 грудня 2019 року)».
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
За змістом частини 1 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Представництво інтересів позивача у цій справі може здійснювати адвокат як представник або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.
Зазначене питання було предметом оцінки в апеляційній інстанції та Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.04.2023 року ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.11.2022 у справі № 210/2343/20 про залишення позову Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії без розгляду скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Проте, сторона відповідача за первісним позовом, та представники Комар Е.Л. та СКрига М.В. повторно вимагають суд винести таку ж ухвалу, яка вже була скасована.
Вказане свідчить про неповагу до судового рішення, яке набрало законної сили.
Крім того, постанова апеляційного суду та позиція суду у цій справі узгоджуються з усталеною судовою практикою Верховного Суду: постанови Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 922/1264/20, від 01 липня 2021 року у справі № 920/764/20, від 07 липня 2021 року у справі № 903/890/19.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Відповідно до пункту 2 параграфа 2 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя відповідного оголошення.
У газеті «Голос України» від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС - «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв'язку.
Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 5 жовтня 2021 року.
Первісний позов подано ще у квітні 2020 року.
Згідно з пунктом 6 статті 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про ЄСІТС.
Відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги».
Надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання підсистеми «Електронний суд», що розміщено за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
Тому альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».
Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року справа № 285/5168/22.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX (надалі - Закон) для учасників судового процесу визначена обов'язкова реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС.
Відповідно до цього закону, з 19 жовтня 2023 року реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС є обов'язковими для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах, а саме для адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців, арбітражних керуючих, судових експертів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб (зокрема і юридичних осіб приватного права, зареєстрованих за законодавством України), які беруть участь у судових процесах у господарських справах.
Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, включно й фізичні особи-підприємці) реєструють свої електронні кабінети в добровільному порядку.
З 21 лютого 2024 року наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі стала обов'язковою для всіх юридичних осіб приватної форми власності, які беруть участь в цивільних та адміністративних справах.
Отже, згідно із цим законом, обов'язок щодо реєстрації електронних кабінетів в ЄСІТС виникає поетапно. З 21 лютого 2024 року його впроваджено в цивільному та адміністративному судочинстві для юридичних осіб приватної форми власності, до якої відповідно і відноситься позивач у даній справі - КПТМ «Криворіжтепломережа» і саме тому твердження представників Скриги М.В. та ОСОБА_4 є хибними щодо порушення норм чинного законодавства з боку первісного позивача та головуючого у справі.
Щодо посилань на відсутність ліцензії
Відповідно до пункту 29 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відноситься виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії. Остання, кореспондується, також, з ст. 23 Закону України «Про теплопостачання».
З метою ведення ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №886 від 21.08.2018 року затвердила «Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Порядок №886). Пунктом 1 Порядку встановлено ліцензійний реєстр Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - ліцензійний реєстр) - це перелік суб'єктів господарювання - ліцензіатів, який формується і ведеться Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), відповідно до отриманої ліцензіатами ліцензії як автоматизована система збирання, накопичення, захисту та обліку відомостей про цих суб'єктів. Пункт 7 Порядку №886 передбачено: інформація, що міститься в ліцензійному реєстрі, є відкритою та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.
Перевіркою відомостей, внесених до вказаного реєстру судом встановлено, що підприємство КПТМ «Криворіжтепломережа» має відповідні ліцензії на право виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Докази звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо порушення порядку надання житлово-комунальних послуг КПТМ «Криворіжтепломережа», зміни їхніх споживчих властивостей та перевищення строків проведення аварійно-відновних робіт, складання та підпису відповідних актів-претензій у зв'язку з цим у матеріалах справи також відсутні.
У постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 Верховний Суд наголосив на необхідності застосування стандартів доказування та зауважив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від стандарту «достатність доказів», підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності визначає, що сторони мають активно змагатися у доказуванні своїх правових позицій та вимог. Це включає представлення доказів, аргументів та свідчень, які підтримують їхні вимоги перед судом. Такий підхід підкреслює роль сторін у процесі з'ясування фактів і визначенні правової справедливості. Вони не просто представляють свої вимоги, але також мають обов'язок довести їхню обґрунтованість і справедливість.
Сукупність досліджених доказів з точки їх належності, допустимості, достовірності, з урахуванням стандартів доказування в цивільному судочинстві, свідчать про доведеність позовних вимог позивача за первісним позовом як щодо надання належних послуг так і їх обсягу. Обставини, на які посилається сторона первісного відповідача щодо недоведеності факту надання послуг, їхньої якості та обсягу не підтверджена під час розгляду справи.
Незгода сторони відповідача за первісним позовом з господарською діяльністю КПТМ «Криворіжтепломережа», недоліки в її організації не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Клопотань про застосування позовної давності сторона відповідача за первісним позовом не надала.
Крім того, суд враховує що, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин настрок дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи з взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Щодо посилання у зустрічному позові на вимогу про солідарне стягнення заборгованості.
Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Як вже зазначалось судом, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У даному випадку між позивачем за первісним позовом та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, за якими у житло, у якому зареєстровані і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надавалися житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, нарахування плати за які, здійснювалось КПТМ «Криворіжтепломережа», що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, ОСОБА_1 не спростував, що він не є власником житлового приміщення у багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилання, що на те, що обов'язок щодо сплати житлово-комунальних послуг відсутній, оскільки відповідачами за первісним позовом не було укладено догорів про отримання послуг з опалення, не звільняє як ОСОБА_1 так і ОСОБА_7 від сплати отриманих комунальних послуг.
Тобто, за змістом закону України «Про житлово-комунальні послуги», особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов'язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Згідно положень статті 541 ЦК України, солідарний обов'язок, або солідарна вимога, виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи, що тягар утримання майна, у тому числі обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг, покладається на власника, а також членів його сім'ї, які є споживачами таких послуг, та з огляду на те, що між відповідачем і позивачами існували фактичні договірні відносини, доведеність заявленого позивачем розрахунку заборгованості, враховуючи те, що відповідачем не надано жодних відомостей щодо погашення вказаної заборгованості, суд доходить до висновку, що саме встановлений розмір необхідно враховувати при ухвалені рішення.
При винесенні рішення щодо обсягу відповідальності відповідачів, суд враховує положення частин 1-3 статті 543 ЦК України, зокрема що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Як встановлено за матеріалами справи, КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 ., що вбачається з актів та інформації на підключення та відключення опалення в будинку.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Під час судового розгляду не встановлено, що квартира перебуває у спільній частковій власності відповідачів за первісним позовом, або встановлено порядок користування.
Тому доводи в цій частині є неспроможними.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, суд зазначає наступне
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 22 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
В зустрічному позові ОСОБА_1 зазначає, що йому завдана матеріальна шкода, яка полягає перешкоджанні у вільному виборі продукції та спонуканні до придбавання непотрібного йому асортименту. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що звернення до суду із позовом до нього та до ОСОБА_2 є нічим іншим, як шахрайські дії, що принижують його честь, та завдають страждань.
ОСОБА_1 посилається на штрафні санкції, передбачені частині 1 статті 23 Законом України «Про захист прав споживачів». Згідно частини 3 статті 23 Законом України «Про захист прав споживачів», такі штрафні санкції застосовуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадовими особами. Зазначені санкції є адміністративно-господарськими та не можуть бути застосовані фізичною особою.
Крім того, на підтвердження понесених збитків ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів.
Відповідачем в зустрічному позові зазначається, що КПТМ «Криворіжтепломережа» ніколи не надавало та не могло надавати послугу з опалення, і цим твердженням суд надав оцінки під час оцінки первісного позову.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
ОСОБА_1 як позивач за зустрічним позовом не довів факту заподіяння моральних страждань саме КПТМ «Криворіжтепломережа», протиправність дій підприємства та причинного зв'язку між моральними стражданнями у зв'язку з поданням первісного позову.
При цьому, право на звернення до суду гарантовано законом, а його реалізація автоматично не покладає на особу, яка скерувала позов до суду, відшкодовувати моральну шкоду особі, яка не погоджується з заявленими вимагами.
Аналізуючи зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 щодо: стягнення: з «КПТМ «Криворіжтепломережа» матеріальної шкоди у сумі 647205,00 грн. та моральної на суму 33500,00 гривень на користь ОСОБА_1 , судом не встановлено законності таких вимог, не встановлено обґрунтованості заявленого розміру шкоди, оскільки до суду не надано жодних та допустимих доказів, якими підтверджено факт заподіяння будь-якої шкоди ОСОБА_1 відповідачем за зустрічним позовом, а також не доведено неправомірності їх дій чи бездіяльності, якими могло бути завдано як моральну так і матеріальну шкоду.
Суд звертає увагу, що вимоги зустрічного позову ґрунтуються на неправомірності вимог за первісним, а отже обґрунтованість первісного позову спростовує обґрунтованість зустрічного.
Інші заявлені позовні вимоги у зустрічному позові суд також вважає такими, що не гуртуються на вимогах закону, а отже задоволенню не підлягають. Підстав для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду справи, як про це заявлено стороною відповідача за зустрічним позовом - судом не встановлено.
Посилання позивача у зустрічному позові на практику розгляду кредитн6их спорів у цій справі є не релевантними, оскільки стосуються спорів про стягнення кредитної заборгованості банком з боржника, не беруться до уваги судом, оскільки не є дотичними до предмету спору.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачів за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом слід стягнути судовий збір у розмірі 2 102,00грн.
Підстав для стягнення інших витрат не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», (ЄДРПОУ 03342184, 50099, м. Кривий Ріг, вул. Дежньова, 9) заборгованість за період з 01.10.2016 року по 01.05.2023 року в розмірі 49415,95 гривень, з них:
- за послугу з централізованого опалення за період з 01.10.2016 року по 04.11.2021 рік в розмірі 35463,05 гривень;
- за послугу з постачання теплової енергії за період з 05.11.2021 року по 01.05.2023 рік у розмірі 13549,03 гривень;
- плату за абонентське обслуговування за період з 05.11.2021 року по 01.05.2023 рік у розмірі 403,87 гривень
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», (ЄДРПОУ 03342184, 50099, м. Кривий Ріг, вул. Дежньова, 9) суму сплаченого судового збору у розмірі 1051,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна гривня).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», (ЄДРПОУ 03342184, 50099, м. Кривий Ріг, вул. Дежньова, 9) суму сплаченого судового збору у розмірі 1051,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна гривня).
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2024 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: КПТМ «Криворіжтепломережа» (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ЄДРПОУ 03342184);
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. В. Чайкіна