Справа №758/5885/24 Суддя І інстанції - Казмиренко Л.В.
Провадження № 33/824/432/2025 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
27 січня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гордієнка О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Постановою суду встановлено, що 01.05.2024 року, о 23 год. 01 хв., в м. Київ, вул. Сирецька, 35 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродня блідість шкіряного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду водій ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник Гордієнко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Подільського районного суду м. Києва від 11.11.2024 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що фабула протоколу щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення сформульована таким чином, що з нього не можливо почерпнути інформацію та відповідно фабула не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення.
Також апелянт зазначає, що відсутність у протоколі даних, а саме того, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, позбавляє його здійснювати ефективний захист своїх прав та інтересів, адже він позбавлений можливості оспорити конкретні факти, які є фундаментальними при розгляді справи, однак не мають чіткого вираження.
Крім того, захисник вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП ОСОБА_1 вручено протокол про адміністративне правопорушення, проте у ньому у графах 1, 2 «свідки чи потерпілі», «до протоколу долучаються» не зазначені після букв «БК» цифри і що вони значать, натомість указані записи містяться в протоколі, який є в матеріалах справи, тобто в цій частині протоколи відрізняються один від одного. Вказане, на думку апелянта, свідчить про внесення додаткових записів до протоколу після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено, що не допускається відповідно до п. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яку затверджено Наказом МВС від 06.11.2015 №1376.
Що стосується інших доказів, наданих поліцейським, а саме відеозапису місця події, копії постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то вони, на думку апелянта, не можуть бути використані для виправлення фабули правопорушення, а виходити за межі звинувачення, про що йшлося вище, суд не може.
Отже, апелянт наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 не може бути належним доказом вини особи, оскільки суперечить фактичним обставинам, зафіксованим на відеокамері поліцейських і не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Крім того, апелянт вказує, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його зупинки, виявлення поліцейськими адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, відеофіксація не містить. Так само як і того, що нагрудною камерою поліцейського зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови та сплати адміністративного штрафу.
Апелянт вказує, що на другому відеофайлі поліцейський повідомляє, що 01.05.2024 було зупинено Мерседес НОМЕР_1 , проте не вказує під чиїм керуванням. Жодним з наведених у постанові доказів факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не підтверджується, до того ж те, що він є водієм транспортного засобу, на відеозаписі не зафіксовано, а за відсутності свідків вказаної події, інспектор навіть не з'ясував, чи дійсно ОСОБА_1 01.05.2024 о 23 год. 01 хв. керував вказаним транспортним засобом.
Також апелянт звертає увагу і на те, що фотокопію долученої до справи указаної постанови не завірено належним чином, на ній відсутній підпис посадової особи, яка його завірила, вона не містить відмітки про набрання законної сили. Отже, вказаний доказ є неналежним, оскільки не містить інформацію щодо предмета доказування, а саме фактичних даних щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом при зазначених обставинах, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім іншого, апелянт вказує, що різниця в часі між двома файлами складає більше 3-х хвилин, а тому цей відеозапис не є безперервним, що викликає сумнів у його достовірності.
Апелянт також вказує, що інспектор не пропонував ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря нарколога на стан наркотичного сп'яніння та проїхати до медичного закладу, що не дає можливості правильно визначити об'єктивну сторону правопорушення, за яке він притягується до адміністративної відповідальності.
Апелянт звертає увагу і на те, що в протоколі інспектором зазначено про ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкіряного покрову обличчя, проте перша ознака не відповідає п. 4 Розділі 1 Інструкції, а другу на відеозаписі інспектор не зазначає. Отже, зміст протоколу в цій частині не відповідає відеофіксації, яка є інструментом прозорості та об'єктивності здійснення працівником поліції своїх повноважень. При цьому, інспектор візуально не оглядав зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло та шкіряного покриву обличчя - на неприродну блідість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №727457, згідно якого 01.05.2024 року, о 23 год. 01 хв., в м. Київ, вул. Сирецька, 35 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду водій ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала і безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і який він підписав протокол без жодних зауважень.
В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що фабула протоколу щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення сформульована таким чином, що з нього не можливо почерпнути інформацію та відповідно фабула не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, керуючи транспортним засобом з ознаками такого сп'яніння.
З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що біля автомобіля марки «Mercedes-Benz» знаходяться працівники поліції та проводять слідчі дії. Працівник поліції повідомляє, що було зупинено транспортний засіб «Mercedes-Benz», н.з. НОМЕР_1 , за порушення Правил дорожнього руху (не працювала ліва фара). Потім працівник поліції просить представитись водія, на що ОСОБА_2 називає своє прізвище, ім'я по батькові. Далі працівник поліції зазначає, що у ОСОБА_1 вилучили наркотичні речовини, приїжджала СОГ. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння - зіниці очей, які не реагують на світло, йому було запропоновано пройти огляд в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів, що в цьому не має сенсу та відмовився від проходження такого огляду. Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'янінні та відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, копію протоколу йому буде надано.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги, під час апеляційного розгляду був допитаний працівник поліції ОСОБА_3 , який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , який пояснив, що він з напарником ОСОБА_4 заступили в нічну зміну і виїхали на патрулювання. Рухаючись по вул. Сирецькій в сторону АЗС «Маршал» побачили білий бус, що рухався в зустрічному напрямку чи то без світла, чи то ліва фара не працювала (чітко не пам'ятає у зв'язку з давністю подій). Побачивши такі недоліки при русі автомобіля в темну пору доби, вони подали водію відповідні сигнали, та розвернувшись, зупинили вказаний транспортний засіб. Зупинився вказаний бус біля магазину «Продукти», у водія були виявлені заборонені речі, у зв'язку з чим викликали СОГ, в процесі оформлення цих матеріалів, вони винесли щодо водія постанову за порушення ПДР. При цьому, в бесіді виявили у водія ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим було запропоновано водію пройти огляд у медичному закладі, на що останній відмовився, а тому, було складено дані матеріали. Інспектор поліції чітко зазначив, що зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був на вул. Сирецькій, 35.
На запитання захисника ОСОБА_5 . ОСОБА_3 пояснив, що коли вони з напарником побачили білий бус, то розвернулись і зупинили його, застосовуючипроблискові маячки. Зупинку транспортних засобів зазвичай вони фіксують на боді камеру. В даному випадку він не пам'ятає, у який саме момент увімкнули боді камеру. Боді камери вони здають після зміни і доступу до них не мають. У відповідному відділі з камер зчитується інформація на базу, а формує обсяг інформації, яку згодом направляють до суду в адмінпрактиці. Чому частину відеозапису з боді камер не було направлено до суду, він не міг сказати. Судячи по наявному у справі відеозапису, інформація з його боді камери не зчитана, а причиною цього може бути те, що камера була розряджена. Рапорт на ім'я керівника з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 він не складав, складав лише рапорт про події, що відбулись для СОГ. Ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_6 бачив, це, зокрема, неприродна блідість обличчя і зіниці очей, які не реагують на світло. Як та коли роз'яснювали права ОСОБА_6 , він не пам'ятає.
Після пояснень працівника поліції в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що не заперечував під відеозапис того факту, що керував автомобілем, оскільки був у шоковому стані після виявлення у нього забороненої речовини, адже, думав лише про те, що за цю речовину його можуть позбавити волі. Стверджував, що працівники поліції підійшли саме до припаркованого транспортного засобу. Пояснив, що він рядом працює на СТО, де парковки немає і автомобіль він залишає в різних місцях. Вказав, що коли до нього підійшли працівники поліції, він сидів в автомобілі, який завів та прогрівав. Однак, рухатись далі не намагався, думав залишитись на роботі, бо було вже пізно, приніс речі до автомобіля, щоб забрати додому. Автомобіль був заведений, з включеними фарами, прогрівав автомобіль. Фари включились автоматично.
З урахуванням переглянутого відеозапису, а саме того, що ОСОБА_1 жодного разу не заперечив факт керування ним транспортним засобом, підписав без жодних зауважень протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що він керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, не оспорював постанову серії ЕНА №2048576 від 01.05.2024 за вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, відповідно до якої керував транспортним засобом з непрацюючою фарою режимі ближнього світла в темну пору доби та пояснень працівника поліції ОСОБА_3 , який підтвердив обставини вчинення адміністративного правопорушення, твердження апелянта про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є безпідставними та такими, що спростовуються наведеним.
Будь-яких підстав не довіряти поясненням працівника поліції, які повністю узгоджуються з долученим до протоколу відеозаписом подій, суд не вбачає, у той час, як пояснення ОСОБА_1 є непослідовними, суперечливими та такими, що спростовуються наявним в матеріалах справи комплексом доказів, а тому розцінюються апеляційним судом, як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Що ж до посилань адвоката на не безперервність відеозапису, то як слідує з долученого до протоколу відеозапису місця події він має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розвиток спілкування співробітників поліції із водієм, на ньому чітко зафіксовано висловлення ОСОБА_1 пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, та відмову водія ОСОБА_1 від проходження такого огляду, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те ОСОБА_1 вручено протокол про адміністративне правопорушення, проте у ньому у графах 1, 2 «свідки чи потерпілі», «до протоколу долучаються» не зазначені після букв «БК» цифри, натомість указані записи містяться в протоколі, який є в матеріалах справи, тобто в цій частині протоколи відрізняються один від одного, не впливають на законність рішення суду.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП яка до того ж є безальтернативною.
Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Гордієнка О.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кепкал