Постанова
Іменем України
06 лютого 2025 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/5241/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Шкоріної О. І.,
розглянув порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду м. Києва
в складі судді Саламона О. Б.
від 31 липня 2024 року
по справі №754/6083/24 Деснянського районного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
1. Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», Товариство) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останньої заборгованість за кредитом у сумі 64 624,26 грн.
Позов мотивовано тим, що 12.10.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №094145-КС-004 в електронній формі, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн зі строком надання кредиту 24 тижні, із застосуванням фіксовано відсоткової ставки у розмірі 0,867325 % в день, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути кредит та внести плату за кредитом з урахування черговості погашення заборгованості.
Товариство свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до договору виконало у повному обсязі.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором у відповідача утворилася заборгованість перед первісним кредитором у розмірі 64 624,00 грн, яка складається: 19 826,53 грн - тіло кредиту; 42 865,68 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1932,05 грн - сума прострочених платежів за комісією.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року позов задоволено у повному обсязі.
Задовольняючи позов суд виходив із того, що відповідач, здійснивши часткову оплату на суму 5 170,00 грн вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору, його умов та, відповідно, боргу.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31.07.2024 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
4. Аргументи учасників справи
5.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки, як вважала відповідач, матеріали справи не містять належного розрахунку заборгованості за відсотками.
В іншому доводи апеляційної скарги зводяться до недоведеності факту укладення договору та відсутності первинних бухгалтерських документів видачі суми кредиту відповідачці.
5. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та цього ж дня витребувано матеріали справи у суду першої інстанції.
24 грудня 2024 року справа надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2025 року відкрито провадження у справі.
6. Відомості щодо повідомлення учасників справи
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи.
Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Відповідач, належним чином повідомлена про розгляд її апеляційної скарги на рішення суду від 31.07.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується супровідним листом та звітом про доставку вихідної кореспонденції на електронну пошту представника відповідача (а. с. 144-145).
Позивач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги відповідачки на рішення суду від 31.07.2024 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи шляхом отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується супровідним листом та звітом про доставку вихідної кореспонденції в електронний кабінет ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в підсистемі «Електронний суд» (а. с. 144, 146).
7. Позиція Київського апеляційного суду
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
8. Фактичні обставини справи
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 12.10.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «БЮІЗНЕС ПОЗИКА», було укладено електронний Договір №094145-КС-004 про надання споживчого кредиту.
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця у порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 20 000,00 грн; строк кредиту 24 тижні з фіксованою відсотковою ставкою 0,867325 % в день (пункт 1 Кредитного договору).
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
14.11.2021 між ТОВ ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №094145-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 10.07.2022». Також сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 272 днів.» Крім того, позичальник підтвердила наявність у неї заборгованості перед кредитодавцем станом на 14.11.2024 у розмірі 19 826,53 грн.
Із розрахунку заборгованості вбачається. що станом на 10.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складає загальну суму 64 624,26 грн, яка складається: 19 826,53 грн - тіло кредиту; 42 865,68 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1932,05 грн - сума прострочених платежів за комісією. Крім того з розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору сплачено 5 170,00 грн: з яких: 173,00 грн - за кредитом; 3 928,58 грн - по відсотках та 1 067,95 грн - по комісії.
9. Мотиви, якими керується Київський апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року)
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав суду розрахунок заборгованості, з якого вбачається часткове виконання відповідачкою своїх зобов'язань, а саме сплати грошових коштів на користь кредитодавця у сумі 5 170,00 грн.
Отже, протягом певного періоду часу відповідач користувалась кредитними коштами, за що Кредитодавцем здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом та остання частково сплатила заборгованість за відсотками. Однак матеріли справи не містять доказів, що з моменту видачі кредиту та з моменту першого внесення платежу відповідачкою, позивач висловила незгоду з положеннями договору про черговість зарахування коштів на погашення заборгованості, з посиланням на непогодження умов зарахування внесених коштів на погашення відсотків, а не тіла кредиту, тощо.
Очевидно, що дії відповідачки, щодо заперечень погодження умов щодо сплати відсотків та відсутності первинних бухгалтерських документів, суперечить її попередній поведінці, що проявлялася у сплаті нею відсотків за користування кредитом, які нараховувалися кредитодавцем є недобросовісними.
Аналогічний висновок, висловлений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі 390/34/17.
За обставинами справи випливає, що посилання відповідачки в апеляційній скарзі на необізнаність та не погодження умов щодо розміру процентної ставки і черговості погашення заборгованості, суперечить попередній поведінці відповідачки, яка полягала в тому, що впродовж певного періоду часу остання користувалася кредитними коштами в межах наданого кредиту та виконувала умови договору щодо погашення кредитної заборгованості, в тому числі відсотків за користування кредитним лімітом і не заперечувала їх розмір до моменту звернення Товариства до суду із вказаним позовом.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків та черговості погашення заборгованості, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. З розрахунку заборгованості вбачається, що Товариство нараховувало відсотки за ставкою 0,867325% в день.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач зверталася до суду позовом про визнання недійсними та неправомірними умов договору щодо розміру та черговості погашення заборгованості.
В матеріалах справи також відсутні належні докази, що Товариством невірно здійснено розрахунок заборгованості, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта (спеціаліста), щодо розміру нарахування пені та комісії. Такі докази відповідачем не подавалися та не заявлялося до суду клопотання про призначення експертизи.
Наданий Товариством до позовної заяви розрахунок заборгованості підписаний уповноваженою особою ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», містить інформацію щодо предмета доказування, а отже згідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом на підтвердження розміру позовних вимог.
Матеріали справи не містять доказів на спростування доказів позивача щодо розміру відсотків, які підлягали сплаті та доказів на спростування заявленого банком розміру заборгованості як за тілом кредиту так і за відсотками, а також комісіями. Контррозрахнок заборгованості відповідач суду не надавала суду.
З цих же підстав, колегія суддів відхиляє доводи, щодо неукладеності договору, оскільки зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), де зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
10. Висновки Київського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. І. Шкоріна