31 січня 2025 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Ан І.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2024,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Згідно з вказаною постановою, ОСОБА_1 17.08.2024 о 01 год. 19 хв. по вул. Зарічна, 2 у м. Києві керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія з використанням приладу «Драгер», результат 0,45 проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9а ПДР України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат Ан І.М. подала в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що постанова є незаконною, необґрунтованою, а викладені в ній висновки суперечать фактичним обставинам справи. Стверджує, що працівники поліції не вказали ОСОБА_1 які саме ознаки алкогольного сп'яніння у нього виявлено. Вказує, що відеозапис з нагрудних камер працівників поліції не є безперервним і на ньому не зафіксовано повідомлення ОСОБА_1 причини зупинки. Вказує, що суд залишив поза увагою те, що за Віденською Конвенцією, вміст алкоголю у видихаємому повітрі не перевищував допустимої межі. Наголошує, що суд не надав належну правову оцінку стану крайньої необхідності.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Адвокат Ан І.М. вважала за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення адвоката Ан І.М., яка підтримала апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, висновок судді місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, роздруківці приладу «Драгер», акті огляду на стан сп'яніння.
Однак, у судовому засіданні апеляційного суду адвокат Ан І.М. заперечила викладені в протоколі обставини та надала пояснення, що відповідають апеляційній скарзі, зауваживши, що у дівчини ОСОБА_1 стався приступ астми і вона потребувала відповідних ліків, тому для усунення небезпеки її життю і здоров'ю ОСОБА_1 терміново поїхав до аптеки. На зворотному шляху його зупинили працівники поліції, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він погодився, однак результати огляду не оскаржував, оскільки поспішав завезти ліки дівчині та в подальшому викликав швидку медичну допомогу.
Аналогічні пояснення були надані ОСОБА_1 і в суді першої інстанції.
З наявного у справі відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу пояснив працівникам поліції дані обставини, пред'явив ліки та фіскальний чек з аптеки.
Вказаними доказами у своїй сукупності фактично підтверджено те, що водій ОСОБА_1 в момент зупинення працівниками поліції перебував у стані крайньої необхідності, зумовленому необхідністю надання негайної медичної допомоги дівчині, яка перебувала у небезпечному для життя стані, що також підтверджується наявним в справі фіскальним чеком з аптеки (а.с. 28), а також листом з призначеним лікуванням КНП «Центр ЕМД та МК» (а.с. 27).
Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
З огляду на викладене, а також на відсутність завданої діями ОСОБА_1 фактичної шкоди, апеляційний суд визнає його дії вчиненими в стані крайньої необхідності та вважає, що вчинене ним правопорушення є менш значним, ніж відвернена шкода.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 перебував у незначному ступені алкогольного сп'яніння.
Згідно з п.4 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
З огляду на викладене, вважаю, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу адвоката Ан І.М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 07.11.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з перебуванням в стані крайньої необхідності на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя