Справа № 760/10849/22 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/999/2025 Доповідач: ОСОБА_2
29 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12022100090001206 від 03 червня 2022 року за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого кур'єром у ФОП ОСОБА_10 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 11.05.2023 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначене цим вироком, більш суворим, яке призначене ОСОБА_7 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого інженером з ремонту обладнання у ФОП ОСОБА_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого: 11.05.2023 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначене цим вироком, більш суворим, яке призначене ОСОБА_8 вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
вирішено питання про речові докази.
Відповідно до вироку, в період запровадженого на території України воєнного стану, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , 07.05.2022 року в період часу з 02 год. 20хв. до 02 год. 45хв. за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 12; а також 12.05.2022 року в період часу з 22 год. 20 хв. до 22 год. 25хв. за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 19; також 13.05.2022 року в період часу з 21 год. 10 хв. до 21 год. 35 хв. за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 83; також 19.05.2022 року в період часу з 21 год. 40 хв. до 22 год. 05 хв. за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 16, також 19.05.2022 року в період часу з 22 год. 00 хв. до 22 год. 20 хв. за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 115, та 20.05.2022 року в період часу з 19 год. 45 хв. до 20 год. 11 хв. за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95, діючи умисно, впевнившись у тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, таємно викрали акумулятори з електросамокатів, які належать ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА», вартість кожного з яких становить 3680 грн., після чого, утримуючи при собі викрадене майно, з місць скоєних кримінальних правопорушень зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдали ТОВ «БОЛТ ОПЕРЕЙШНЗ УКРАЇНА» матеріальної шкоди на загальну суму 22 080 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинувачених, вважає, що вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосуванням ст. 69, 75 КК України, які не підлягали застосуванню, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м'якості. Зазначив, що посилання суду на обставини, що пом'якшують покарання обвинувачених, є недостатньо обґрунтованими та жодним чином не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є обов'язковою умовою для застосування ст. 69 КК України, а тому вважає, суд прийшов до помилкового висновку про необхідність призначення обвинуваченим покарання, нижчого від найнижчої межі. Так, на думку прокурора, з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання на наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинувачених, оскільки факт щирого каяття не підтверджується матеріалами кримінального провадження і в цьому випадку є обраним способом захисту в сподіванні на призначення більш м'якого покарання за вчинення тяжкого злочину. Також, на думку прокурора, є необґрунтованим посилання суду на наявність активного сприяння особи розкриттю кримінального правопорушення, оскільки суд не зазначив у чому саме полягала активність та ініціативність обвинувачених у сприянні правоохоронним органам, а визнання ними своєї вини та надання правдивих показань не підтверджує існування такої пом'якшуючої обставини як активне сприяння. Сумнівним вважає прокурор і наявність такої обставини, що пом'якшує покарання, як відшкодування завданих збитків, оскільки викрадені акумулятори та самокати повернуто потерпілому органом досудового розслідування. Вказав, що помилковим також є висновок суду про необхідність застосування ст. 75 КК України, адже судом належним чином не враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачені вже були засуджені вироком суду до покарання із застосуванням інституту звільнення від його відбування, однак належних висновків не зробили та знову вчинили 6 епізодів кримінально протиправної діяльності, які містять характер серійності. Вважає, що призначення обвинуваченим реального покарання в межах санкції статті відповідатиме вимогам ст. 50, 65 КК України. Просив оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі кожному. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року виконувати самостійно. В решті вирок суду залишити без змін.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_9 вказав про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора. Так, захисник зазначив, що при призначенні покарання обвинуваченим суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених обвинуваченими діянь, їх кількість, відсутність тяжких наслідків, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також дані про осіб обвинувачених, які раніше не судимі, працюють, мають постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають, та правильно призначив остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Вважає, що суд зробив правомірний висновок, що вказані обставини в своїй сукупності дають підстави дійти висновку щодо можливості виправлення обвинувачених без ізоляції від суспільства, застосувавши до них положення ст. 75 КК України. Отже, на думку захисника, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення обвинувачених та їх захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та правильності кваліфікації їх дій за ч. 4 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюється.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування судом першої інстанції до обвинувачених положень ст. 69 КК України, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
За змістом ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до мотивувальної частини вироку, суд при призначенні обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином, кількість епізодів злочинної діяльності, не настання в результаті таких дій тяжких наслідків, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не судимий, працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставини, які пом'якшують покарання кожного з обвинувачених, якими судом визнані: щире каяття обвинувачених, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданого збитку; відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Наявність декількох пом'якшуючих покарання кожного з обвинувачених обставин, відсутність тяжких наслідків та відсутність претензій матеріального характеру у потерпілого, з урахуванням мотивів вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме, створення електросамоката з великим запасом ходу, з урахуванням даних про особу кожного з обвинувачених, які на даний час працюють, позитивно характеризуються за місцем проживання, мають сталі соціальні зв'язки, на думку колегії суддів, дало суду обгрунтовані підстави для застосування щодо кожного з обвинувачених положень ст. 69 КК України при призначенні їм покарання за ч.4 ст. 185 КК України, а саме, шляхом призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України та суд дійшов вірного висновку, що наявність зазначених вище декількох обставин, що пом'якшують покарання, наявність даних, які характеризують особу кожного з обвинувачених, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення.
Доводи прокурора щодо безпідставного застосування до обвинувачених положень ст. 69 КК України не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на вимогах закону. Зокрема, посилання прокурора на те, що суд у вироку безпідставно визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданого збитку як обставини, що пом'якшують покарання, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 протягом усього судового розгляду повністю визнавали свою вину, погодились із правовою кваліфікацією їх дій, щиро розкаялися. Крім того, в суді апеляційної інстанції обвинувачені також підтвердили, що визнають свою вину, усвідомлюють протиправність своєї поведінки, висловили щирий жаль з приводу вчиненого та зробили для себе належні висновки, а тому колегія суддів визнає щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання обвинувачених.
Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення як обставини, що пом'якшує покарання, треба розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу правозастосовним органам у встановленні істини у справі, з'ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Конкретно така поведінка може полягати у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини злочинного діяння, викритті інших співучасників тощо.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході розгляду справи судом обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 правдиво повідомляли про безпосередні фактичні обставини вчинення ними кримінальних правопорушень, тобто сприяли у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК України, а у зв'язку з визнанням обвинуваченими фактичних обставин вчинених ними кримінальних правопорушень розгляд справи проведено судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що на думку колегії суддів, дає обґрунтовані підстави суду першої інстанції визнати активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставину, що пом'якшує покарання обвинувачених.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність такої пом'якшуючої обставини як добровільне відшкодування заподіяної шкоди, адже як вбачається з обвинувального акта завдану майнову шкоду потерпілому повністю відшкодовано шляхом повернення викраденого майна, цивільний позов заявлений не був, що свідчить про відсутність жодних претензій матеріального та морального характеру від представника потерпілого, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме, відшкодування завданого збитку.
За наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання обвинувачених, із урахуванням даних про їх особу, відношення обвинувачених до вчиненого та їх наслідків, висновки суду першої інстанції про застосування ст. 69 КК України є такими, які ґрунтуються на вимогах закону та на матеріалах кримінального провадження, що указує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора в цій частині.
Також не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування до обвинувачених положень ст. 75 КК України при призначенні їм покарання.
За змістом положень ч. 1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, дані про особи обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саме їх вік, майновий та сімейний стан, наявність постійного місця реєстрації та проживання, позитивна характеристика за місцем проживання та роботи, ставлення обвинувачених до вчиненого та їх поведінка після вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання, якими суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданого збитку; відсутність обставин, що обтяжують покарання, приводять колегію суддів до переконання щодо обґрунтованості висновків суду про можливість виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства та звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням.
Встановлені колегією суддів дані, які з позитивної сторони характеризують обвинувачених, усвідомлення обвинуваченими протиправності своєї поведінки вказують на те, що обвинувачені дійсно розкаялися у вчиненні кримінальних правопорушень.
Всі ці дані у сукупності приводять колегію суддів до висновку про можливість виправлення обвинувачених без відбування покарання, при цьому, на думку колегії суддів, у даному випадку, направлення обвинувачених для відбування покарання в місця позбавлення волі навпаки може зашкодити виправленню обвинувачених, що вказує на правильність висновків суду першої інстанції про можливість застосування до покарання, призначеного обвинуваченим, положень ст. 75 КК України.
Доводи прокурора щодо неможливості застосування статті 75 КК України з огляду на те, що судом належним чином не враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що обвинувачені вже були засуджені вироком суду до покарання із застосуванням інституту звільнення від його відбування, однак належних висновків не зробили та знову вчинили 6 епізодів кримінально протиправної діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, як і їх кількість враховано судом при призначенні обвинуваченим покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, а наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8 засуджено кожного за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, стало підставою для призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, тобто також враховано при призначенні покарання.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 рокущодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури залишити без задоволення.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 рокущодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4