Справа № 752/3160/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1723/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
21 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Суми, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою; АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 16.12.2023 приблизно о 22 годині 00 хвилин, перебуваючи у модульному вагончику за адресою: місто Київ, вулиця Столичне шосе, 2, вступив у словесний конфлікт на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_9 , з яким вони розпивали алкогольні напої, після чого реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_8 , передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров'ю потерпілому, взяв з поверхні стола кухонний ніж типу моноблок, який має колото-ріжучі властивості, підійшов до потерпілого впритул та, тримаючи в руці вказаний ніж, наніс ним декілька ударів по тулубу потерпілого ОСОБА_9 .
В подальшому, розуміючи протиправність своїх дій, покинув місце вчинення злочину.
Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 заподіяно тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота з пораненням печінки, наскрізним пораненням жовчного міхура, крововиливом в брижу попереково-ободової кишки, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі. На підставі ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення з 17.12.2023 року по 29.05.2024 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 обраховувати з 29.05.2024 року. Запобіжний захід ОСОБА_8 - тримання під вартою - продовжено до вступу вироку в законну силу. Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати - вартість проведеної Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України судово-медичної експертизи № 042-99-2024 від 30.01.2024 року у розмірі 2672 гривні 00 копійок. Вирішено питання арешту майна та речових доказів та процесуальних витрат.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва змінити, призначивши обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що міра покарання, визначена судом першої інстанції щодо обвинуваченого є явно несправедливою з огляду на її суворість і не відповідає даним про особу останнього і обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Захисник вказує, що під час розгляду вказаного кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_8 повністю визнав свою провину, не заперечував фактичні обставини викладені в обвинувальному акті за ч. 1 ст. 121 КК України, не відмовився від надання показів на підставі ст. 63 Конституції України.
Також ОСОБА_8 просив вибачення у потерпілого в судовому засіданні, покаявся у вчиненому, потерпілий не мав претензій матеріального характеру до ОСОБА_8 ..
Разом з тим, на думку сторони захисту, суд першої інстанції безпідставно не визнав обставинами, що пом'якшують покарання - активне сприяння розкриттю злочину, з огляду на те, що ОСОБА_8 визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, також ОСОБА_8 є знайомим потерпілого та останній не мав будь-яких претензій до обвинуваченого.
Таким чином, у зв'язку з викладеним, захисник вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 при призначенні йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Суд першої інстанції розглянув це кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Захисник в апеляційній скарзі висловив свою незгоду з вироком суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, тому колегія суддів перевіряє оскаржуваний вирок в цій частині.
Так, відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Так, перевіряючи вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Так, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, не одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався.
Також судом встановлено обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, а саме щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про неврахування судом першої інстанції інших обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , зокрема, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність будь-яких претензій від потерпілого, то колегія суддів знаходить їх необґрунтованими.
Так, під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, які мають істотне значення для повного його розкриття (наприклад, викриття інших співучасників злочину, визначення ролі кожного у його вчиненні, передачу речових доказів чи предметів, здобутих злочинним шляхом).
Усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені самостійно правоохоронними органами, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, обвинувачений не повідомив. Така поведінка обвинуваченого не є проявом активного сприяння розкриттю злочину, адже вона жодним чином не була направлена на активну та ініціативну допомогу слідству. Визнання вини ОСОБА_8 та щире каяття після його затримання є окремими обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК і вже були враховані судом.
Відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_8 з боку потерпілого, не є тими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, є законним, обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
За правилами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Реалізація даної норми становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності вказують на можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру діяння, форми й ступеня вини, даних про особу обвинуваченого, законних підстав для застосування положень статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_8 від призначеного судом покарання з випробуванням, як про це ставиться питання у апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги захисника є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
На підставі наведеного апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4