22 січня 2025 року місто Київ
справа № 752/11989/20
провадження №22-ц/824/1495/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
сторони :
позивач -ОСОБА_1
відповідач - Голова правління АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Бородай Олексій Миколайович
відповідач - ДП «Київський облавтодор» АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , та апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,-
на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 4 червня 2024 року,ухвалене у складі судді Мазура Ю.Ю.,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Голови правління АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Бородай О.М., ДП «Київський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в якому просив скасувати наказ т.в.о. Голови правління АТ ДАК «Автомобільні дороги України» Бородая О.М. № 99-ВК від 19 травня 2020 року; зобов'язати т.в.о.Голови правління АТ ДАК «Аавтомобільні дороги України» Бородая О.М. поновити позивача на посаді; стягнути з ДП «Київський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позов обгрунтовано тим, що наказом № 10-к від 1 липня 2019 року позивача було призначено на посаду заступника директора ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з 2 липня 2019 року.
Наказом т.в.одиректора ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 18 березня 2020 року було затверджено новий штатний розпис.
20 березня 2020 року т.в.оГолови правління АТ ДАК «Автомобільні дороги України» позивача попередили про наступне звільнення з посади згідно з ч.1 ст.40 КЗпПУ у зв'язку з ліквідацією його посади заступника директора ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Наказом директора ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 109-к від 14 квітня 2020 року штатний розпис від 18 березня 2020 року було скасовано.
Наказом т.в.о.Голови правління АТ ДАК «Автомобільні дороги України» Бородая О.М. № 99-к від 19 травня 2020 року з посиланням на скасований штатний розпис від 18 березня 2020 року позивача звільнено з посади з 20 березня 2020 року і зобов'язано т.в.о.директора ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» провести з позивачем повний розрахунок, що продубльовано наказом т.в.о.директора «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Гуцола С.С. від 20 травня 2020 року.
Позивач вважає свої звільнення незаконним, оскільки трудової книжки йому видано не було, що є порушенням ч.1 ст.47 КЗпП України. Крім того, не було й письмового повідомлення перед виплатою, що є порушенням ст.116 КЗпП України.
Штатним розписом від 18 березня 2020 року посаду заступника директора ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на підприємстві ліквідовано не було, а, навпаки, кількість посад заступників директора ДП «Київський облавтодор» з двох було збільшено до трьох. Тобто наказ № 99-ВК від 19 травня 2020 року містить неправдиві відомості.
Крім того, роботодавець не запропонував позивачеві жодної іншої рівноцінної посади, чим не виконав вимоги ч.2 ст.40 КЗпП України.
Крім того, не враховано і те, що згідно з ч.3 ст.42 КЗпП України «При рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 5) учасникам бойових дій…»
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви, в який просив стягнути з Голови правління АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Бородай О.М. та ДП «Київський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» моральну шкоду в сумі 20000 грн.
У заяві зазначив про те, що в доповненні до наведених у позові підстав, вважає, що його звільнення відбулося з порушенням ст.ст.43,45 КЗпПУ, оскільки позивач очолював Профспілкову організацію «Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі» ДП «Київський облавтодор».
Звільнення приpвело до значних моральних збитків позивача, через неправомірні дії керівників державного підприємства змушений звертатися до центру зайнятості за соціальною допомогою, після закінчення якої перебувати на утримання дружини аж до повторної мобілізації. Значне зниження соціального статусу призвело до втрати соціальних зв'язків, значного зниження рівня життя сім'ї, до сімейних розладів.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 4 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ т.в.о.Голови правління АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Бородая О.М. № 99-к від 19 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора ДП «Київський облавтодор» ВАИ «ДАК «Автомобільні дороги України». Стягнуто з АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційні скарги, в яких просить змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача з 21 березня 2020 року по 31 травня 2024 року в сумі 686 045, 85 грн. та скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити вимоги та стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 грн..
Апеляційні скарги представника позивача є аналогічними за змістом.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначає, що рішенням суду ОСОБА_1 поновлено на роботі і стягнуто середній заробіток за один місяць вимушеного прогулу, хоча вимушений прогул відбувався не з вини позивача протягом 4 років.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у поданій позовній заяві від 18 червня 2020 року позивач просив стягнути з ДП «Київський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» середній заробіток за час вимушеного прогулу, без уточнення суми стягнення.
У виправленій позовній заяві, поданій ОСОБА_1 на вимогу ухвали суду від 25 червня 2020 року, лише уточнюється величина середнього місячного заробітку, з суми якої сплачено судовий збір.
У доповненні до позовної заяви від 3 квітня 2024 року йдеться виключно про моральну шкоду заподіяну ОСОБА_1 , та наявне обґрунтування заподіяння такої шкоди, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
В свою чергу АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», як особа, яка не брала участі у справі, звернулося до суду з апеляційною скаргою. Представник товариства Жирна Я.В. в апеляційній скарзі просить: - скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 червня 2024 року у справі №752/11989/20, а позовну заяву залишити без розгляду; - скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 червня 2024 року у справі №752/11989/20 в частині задоволення позовних вимог до АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та у цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог як до неналежного відповідача; - скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 червня 2024 року у справі №752/11989/20 в частині задоволення позовних вимог та у цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог по суті спору як до відповідача 1, так і до відповідача 2 у зв'язку із дотриманням процедури скорочення та законності звільнення позивача.
Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 25 червня 2020 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору за вимогами про скасування наказу та стягнення середнього заробітку.
При зверненні до суду позивачем не було надано оригінал квитанції про сплату судового збору. У встановлений судом строк, недоліки позовної заяви позивачем не усунуті.
25 липня 2022 року суд відкрив провадження у справі №752/11989/20, не зазначивши про сплату позивачем судового збору за майновими і немайновими вимогами окремо.
22 серпня 2022 року подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке не було розглянуте судом по суті та відсутня згадка про таке клопотання і у рішенні суду, чим суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Апелянт просить перевірити вказані обставини і у разі їх встановлення - скасувати оскаржуване рішення, а позовну заяву залишити без розгляду як таку, по якій у встановлений судом строк не усунуто недоліки, і повернути її заявнику.
Крім того, апелянт зазначає про те, що в порушення ст.ст.189, 190, 197, 198, 200 ЦПК України суд проігнорував клопотання АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 22 серпня 2022 року про неналежність відповідача Голови АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Бородая О.М.. У клопотанні від 22 серпня 2022 року наголошувалось, що позивачем не вірно визначено відповідача 1, яким не може бути т.в.о.голови правління Бородай О.М., у зв'язку із чим належного відповідача АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» так і не залучено до участі у справі, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення і відмови у задоволенні позовних вимог, адже не можна слухати справу з вимогами до Бородая О.М. , а потім без зазначення кому саме поновити та стягнути з Компанії кошти, яка не була стороною і не була роботодавцем позивача.
Суд вийшов за межі позовних вимог та самовільно змінив і вимоги і учасників провадження навіть без прийняття відповідної ухвали, так як позивач просив зобов'язати т.в.о.голови правління Бородая О.М. поновити, а стягнути середній заробіток із відповідача 2, працівником якого був позивач. Натомість суд, не залучаючи АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» як належного відповідача приймає рішення про стягнення із ДАК заробітку для позивача, який ніколи не був працівником ДАК, а також невідомо кому наказує поновити на посаді позивача, навіть не встановивши чиї це повноваження і в яку саме юридичну особу поновлюється позивач.
Що стосується висновків суду першої інстанції по суті спору, то в цій частині апелянт зазначає про наступне.
Так, суд першої інстанції не розмежував повноваження органів управління відповідача 2 і не врахував, що АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у рамках статуту ДП «Київський облавтодор» діє як засновник, тобто орган управління, а не є роботодавцем позивача, що вплинуло на неправильне вирішення спору.
Говорячи про відсутність ліквідації посади заступника та наявності трьох посад заступників, суд керувався штатним розписом АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що є істотно не правильно, оскільки позивач не є працівником ДАК. Посада позивача як заступника директора ДП «Київський облавтодор» ліквідована у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, що є виключною компетенцією органів управління, а не суду.
Процедура скорочення і звільнення дотримана, що доведено відповідачем-2. Навіть при наявності посади заступника директора з юридичних питань та заступника із експлуатаційного утримання чи економічних (майнових) питань у роботодавця немає обов'язку звільнити людей, які обіймають ці посади та пропонувати ці посади заступнику директора ДП «Київський облавтодор» ОСОБА_1 .. Адже посади заступників не були ідентичними (по назві і функціоналу) та відрізнялися по напрямках згідно розподілу функціональних повноважень, не були вакантні, що підтверджується листом відповідача 2, який надав перелік вакантних посад для пропозиції згідно процедури скорочення і цю посаду було запропоновану і від неї відмовився позивач, адже мав на меті не виконання трудової функції, а виключно особисте збагачення.
Підстави застосування переважного права відсутні, оскільки немає ідентичних посад і конкуренції працівників за рівних умов при скороченні, а має місце ліквідація конкретної посади і немає обов'язку звільнити інших осіб, які займають інші посади, та запропонувати цю посаду позивачу, оскільки буде мати порушення прав інших осіб.
Суд у своєму рішенні уривками наводить цитати щодо скасування штатних розписів без встановлення повноважень щодо затвердження і погодження штатного розпису у статуті відповідача 2.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - Соколова А.А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача, та просила скасувати частково рішення Голосіївського районного су дум. Києва від 4 червня 2024 року у справі№752/11989/20, яким відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 до голови правління АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Бородая О.М., ДП «Київський облавтодор» АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі. Визнати законним наказ тимчасово виконуючого обов'язки голови правління Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільнідороги України» Бородая О.М. № 99-К від 19 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора ДП «Київський облавтодор» АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Відмовити ОСОБА_1 у поновленні на посаді заступника директора ДП «Київський облавтодор» АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільнідороги України».
В судове засідання Бородай О.М. не з'явився, про день і час розгляду справи був повідомлений шляхом направлення судового повідомлення до АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», будь-яких заяв від відповідача не надходило.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 свої апеляційні скарги підтримав і просив їх задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» просив відмовити.
Представник АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Жирна Я.В. просила апеляційну скаргу товариства задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким ОСОБА_1 у позові відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без змін.
Представник ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Соколова А.А. просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Установлено, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора ДП «Київський автодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з 2 липня 2019 року.
20 березня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у зв'язку з введенням в дію з 18 березня 2020 року нового штатного розпису працівників ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , посада заступника директора, яку обіймав ОСОБА_1 , ліквідована. Попереджено ОСОБА_1 про звільнення по закінченню двомісячного терміну з дня цього попередження за п.1 ст.40 КЗпП України з наданням пільг та компенсацій, передбачених чинним законодавством.
Наказом Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 99-К від 19 травня 2020 року ОСОБА_1 20 травня 2020 року звільнено з посади заступника директора дочірнього підприємства «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дроги України» у зв'язку з її ліквідацією ( п.1 ст.40 КЗпП України ). Цим же наказом доручено т.в.о.директора дочірнього підприємства «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Гуцолу С.С. здійснити розрахунок заробітної плати з заступником директора дочірнього підприємства «Київський облавтодор» ОСОБА_1 у зв'язку з його звільненням з роботи та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
На підставі наказу від 19 травня 2020 року № 99-ВК АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» керівником ДП «Київський облавтодор» видано наказ № 221-К/О про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
З наведених наказів вбачається, що рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», наказ якого позивач оспорює; обов'язок по виплаті заробітної плати належить ДП «Київський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Звертаючись з позовом до суду, позивач просив скасувати наказ т.в.о. Голови правління АТ ДАК «Автомобільні дороги України» Бородая О.М. № 99-ВК від 19 травня 2020 року; зобов'язати т.в.о.Голови правління АТ ДАК «Автомобільні дороги України» Бородая О.М. поновити позивача на посаді; стягнути з ДП «Київський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також з відповідачі стягнути моральну шкоду.
Зазначені позовні вимоги пред'явлені до двох відповідачів:1) Голова правління АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Бородай О.М. ; 2) ДП «Київський облавтодор» АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
В судовому засіданні представник позивача Макар І.І. пояснив, що позовні вимоги пред'явлені саме до Бородая О.М. , як т.в.о.голови правління АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», який підписав оспорюваний позивачем наказ про його звільнення.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.п.1і4 ч.2 ст.175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особою.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.Про неналежного відповідача можна гооворити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження- до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі ( ч.1, абз.1 ч.2 ст.51 ЦПК України).
Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бородая О.М. як т.в.о.голови правління АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про скасування наказу № 99-ВК від 19 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 та зобов'язання т.в.о.Голови правління АТ ДАК «Автомобільні дороги України» Бородая О.М. поновити позивача на посаді.
У трудових спорах, зокрема, що стосується поновлення на роботі працівника зобов'язаною особою є власник підприємства, установи, організації, з яким працівник перебував в трудових відносинах. В даному випадку рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», яка до участі у справі як відповідач, або співвідповідач залучена не була.
Бородай О.М. як посадова особа, яка підписала оспорюваний наказ, може залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, які заявлені позивачем до т.в.о.Голови правління АТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Бородай О.М., який є неналежним відповідачем у цій справі.
За таких обставин оскільки вимоги позивача про скасування наказу та поновлення на роботі пред'явлені до неналежного відповідача, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині скасування наказу та поновлення ОСОБА_1 на роботі. Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, відповідно і в цій частині рішення підлгає скасуванню.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 червня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Компенсувати Акціонерному товариству «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» судовий збір в сумі 3026,88 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 7 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус